Кріомедицина

Кріомедицина, як окрема галузь, має великі відмінності, насамперед, в аспекті технічних засобів її забезпечення. Це пов'язано з тим, що в якості холодоагента тут використовують кріогенні рідини, найбільш важливою з яких є рідкий азот. Температура кипіння рідкого азоту дуже низька і становить 77,3 К, або - 196 ⁰С. Досить схематично ланцюг технічних проблем, які виникають при використанні таких рідин в медичній практиці, можна окреслити так: зжиження відповідного газу, зберігання кріогенної рідини, теплоізольована доставка холодоагенту до місця застосування (безпосередньо до тканини, яка підлягає охолодженню, або до спеціального кріозонду, який здійснює вплив на тканину). Останнє зумовлене тим, що в багатьох випадках потрібен доступ до патологічних утворень, які знаходяться в глибині незмінених тканин, без істотних порушень останніх.

Не вдаючись у технічні подробиці, зауважимо, що зазначені проблеми в цілому вирішені й це дало можливість широко використовувати кріогенні методи в медицині. Крім того, великий обсяг медико-біологічних досліджень цих методів дозволяє констатувати, що виявлені й сформульовані основні механізми кріогенного впливу на тканини, навіть на клітинному рівні.

Головним кінцевим результатом кріогенного впливу є некроз частини тканини, зумовлений її деструкцією. При глибокому охолодженні виникає кристалізація клітинної води, наслідком чого можуть бути декілька механізмів деструкції. По-перше, кристалізована вода зменшує кількість розчинника й, за рахунок сильного збільшення концентрації електролітів у цитоплазмі, клітина зазнає так званий "осмотичний шок", який спричиняє денатурацію білка і руйнування мембран, ядер, мітохондрій, рібо- і лізосом. По-друге, відбувається суто механічне руйнування структурних складових клітини кристаликами льоду. По-третє, внаслідок глибокого локального охолодження виникають судинні спазми й стази, які порушують мікроциркуляцію в капілярах та артеріолах, що спричиняє ішемічний некроз.

Ідея використання деструктивних властивостей низьких температур вперше була реалізована в кінці XIX століття в дерматології у хворих з доброякісними новоутвореннями шкіри (гемангіоми, бородавки, родимі плями, конділоми, червона волчанка, гіперкератоз і т.д.). Це, насамперед, пов'язано з порівняною простотою доступу до відповідних ділянок тіла. Потім кріохірургія була застосована в урології для деструкції пухлин сечового міхура й простати. В офтальмології кріометоди використовують для лікування патологій рогівки, при відшаруванні сітківки, для заморожування циліарного тіла з метою зниження внутріочного тиску у хворих глаукомою, а також для деструкції очних пухлин. Широке застосування кріохірургічні методи знайшли в оторіноларінгології для видалення папілом, мигдаликів, поліпів та для лікування туберкульозних уражень носа, ротоглотки і гортані. У гінекології кріотерапія використовується при маточних кровотечах, а кріокоагуляція при ерозіях і дисплазіях шийки матки. Використання кріометодів у проктології пов'язано з лікуванням геморою, анальних папілом і кондилом.

Вражаючі досягнення кріохірургія, безперечно, має в нейрохірургії. Введення кріозондів у суворо задані ділянки глибоких структур мозку й вибір оптимальних параметрів кріовпливу (температура і розмір кріозонду, час й швидкість охолодження) дозволяють забезпечити стереотаксичність операції й абсолютно точно передбачити об'єм некротизованої мозкової тканини. Це дає можливість виключити тільки ті ділянки мозку, порушення яких спричиняло ту чи іншу хворобу. Зазначеними способами зараз успішно лікують паркінсонізм, епілепсію, дитячий церебральний параліч, м'язову дістонію і т.д.

В онкологічній практиці кріолікування використовується і як самостійний метод і як компонент комбінованого методу в поєднанні з традиційною хірургією, хіміотерапією, опроміненням, імунотерапією і т.д.

Слід зазначити, що загибель ракових клітин без рецидивів можлива тільки при охолодженні до дуже низьких температур, приблизно -190 ⁰С.

Широке застосування кріотерапевтичні та кріохірургічні методи знайшли в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії, де їх використання, окрім суто медичних переваг, приваблює можливістю уникнути спотворень, тобто косметичним фактором.

Перелічимо для прикладу деякі захворювання, які досить ефективно лікуються кріогенними методами. Насамперед, це кріодеструкція патологічно змінених органів і тканин, замість їх висічення, яка використовується при доброякісних і злоякісних новоутвореннях різної локалізації. Окрім того кріотерапія застосовується при таких захворюваннях, як лейкоплакія, епітеліальна дисплазія, герпетичний стоматит і тому подібні.