Ізоляція холодильних камер

Теплова ізоляція зовнішніх огороджень холодильних камер призначена для зменшення теплопритоків із навколишнього середови­ща, підтримання необхідних температур і кращого зберігання продуктів. Теплова ізоляція зменшує усушення продуктів та енерге­тичні витрати при експлуатації холодильних камер.

Огородження холодильних камер - це багатошарові конструкції, виготовлені з різних будівельних матеріалів. Несучу частину ого­родження роблять з міцного будівельного матеріалу (цегла, бетон), на який наносять гідро- і теплоізоляційні шари, що перешкоджають проникненню із зовнішнього середовища тепла і вологи. Несуча частина та гідро- і теплоізоляційні шари утворюють ізоляційну конструкцію. На рис. 3.79 подані деякі типи ізоляційних конструкцій.

Будівельно-ізоляційні конструкції холодильних камер повинні мати суцільне ізоляційне покриття, надійно прикріплене до несучих конструкцій. При порушенні ізоляції утворюються "містки холоду", що призводить до зайвих втрат холоду, зволоження конструкцій, їх промерзання тощо. Для захисту ізоляції від механічних пошкоджень передбачені цементна штукатурка й оздоблювальна плитка. Від гри­зунів ізоляцію захищають металевими сітками. Товщину ізоляції визначають, виходячи з коефіцієнта теплопередачі стін чи перекриттів.

Для ізоляції холодильних камер використовують ізольовані плити, що мають низький коефіцієнт теплопровідності і достатньо міцні для нанесення на них шару цементної штукатурки.

Перегородки суміжних камер, які мають температуру вище 0°С, можна не ізолювати; у цьому випадку їх краще виготовляти з керамзитових блоків товщиною 200 мм. У холодильних камерах із температурою - 2°С і нижче для ізоляції підлог, розташованих на грунті, застосовують шлаки чи керамзитовий гравій шаром 200 - 400 мм. Підлоги камер, що розташовані на ґрунті і мають плюсову температуру, не ізолюються. У цьому випадку по периметру зовнішніх стін насипають шлак шаром 200 - 300 мм і завширшки 500 - 700 мм.

Ізоляційні матеріали повинні мати невеликий коефіцієнт теплопровідності, малу об'ємну масу та вологоємність, бути міцними, біо- та вогнестійкими, не мати сторонніх запахів та не вбирати їх.

Основним показником, що характеризує якість теплоізоля­ційного матеріалу, є коефіцієнт теплопровідності. Він залежить від матеріалу, його вологості і температури навколишнього середовища. Теплоізоляційні матеріали зазвичай пористі, тобто складаються з великої кількості малих порожнин, заповнених повітрям. Коли ці матеріали зволожуються, коефіцієнт теплопровідності збільшується. Для того, щоб ізоляційні матеріали не втрачали своїх теплоізоля­ційних властивостей, необхідно захищати їх від вологи.

Для захисту теплової ізоляції від зволоження, на поверхню, на яку діє тепле повітря, наноситься шар паро- і гідроізоляції. Ізоляційні матеріали бувають органічні, мінеральні та синтетичні.