Аналіз ризику

Аналіз ризику складається з трьох етапів: оцінювання, керування та моніторінгу.

Оцінювання ризику – це визначення якісних та кількісних показників ризику.

Якісна оцінка ризику включає в себе ідентифікацію й описання джерела небезпеки і прогнозування можливої шкоди.

Кількісна оцінка ризику включає в себе кількісне числове визначення вірогідності появи ризику і можливих збитків.

Для кількісної оцінки ризику використовують наступні методи:

Інженерний спирається на статистику нещасних випадків, поломок, аварій, техногенних та природних катастроф для імовірного аналізу безпеки (наприклад, для побудови і розрахунку дерев відмов і дерев подій для технічних об’єктів).

Модельний метод заснований на побудові фізичної моделі впливу небезпечних факторів на окрему людину або групу людей (наприклад краш-тести для автівок).

Експертний метод заснований на опитуванні експертів певної галузі.

Соціологічний метод заснований на опитуванні населення.

Керування ризиком – це розробка, обґрунтування та впровадження дій, заходів або правових актів, які дозволять зменшити чи уникнути ризику, або відшкодувати збитки після заподіяння втрат.

Керувати ризиком можна за допомогою:

· фізичних заходів, які фізично виключають або знижують здійснення ризикової ситуації, наприклад використання щитів, кожухів або огороджень, систем контролю та оповіщення, протипожежних засобів, ЗІЗ тощо;

· інформаційних заходів, які ознайомлюють із можливими способами уникнення ризику, наприклад у вигляді законів, інструкцій, попереджувальних знаків, пропаганди, реклами тощо.

· економічних заходів, які не виключають джерело небезпеки та не знижують здійснення ризикової ситуації, а тільки відшкодовують збитки, наприклад самострахування, страхування, позика тощо.

Моніторинг – процес перевірки та стеження за виконанням розроблених дій по зниженню та уникненню ризику.