Особливості ведення обліку, аналізу та аудиту виробничих запасів у зарубіжних країнах

Як уже було зазначено у попередньому пункті, суб’єкти господарювання мають право вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність як за національними стандартами, так і за стандартами, прийнятими на міжнародному рівні (у зарубіжних країнах). Розглянемо особливості такого обліку на прикладі обліку запасів.

Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку №2 «Запаси».

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів:

– система постійного обліку запасів;

– система періодичного обліку запасів.

За системи постійного обліку запасів облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведуть безпосередньо на рахунку «Складські запаси» за їх видами упродовж звітного періоду.

Рахунок «Складські запаси» є синтетичним або рахунком першого порядку. У плані рахунків бухгалтерського обліку, наприклад, Франції передбачено до нього такі рахунки другого порядку: «Сировина», «Інші матеріали», «Незавершене виробництво щодо послуг», «Продукція», «Товари». Кожний з них має ще рахунки третього порядку.

Надходження запасів від постачальника відображають на рахунках таким записом: дебет рахунка «Складські запаси» (за їх видами) – кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками» (або «Рахунки до сплати»).

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію проводять наступним чином: дебет рахунків «Незавершене виробництво», «Накладні загально-виробничі витрати», «Собівартість реалізованих товарів» – кредит рахунка «Складські запаси» (за їх видами).

На кожну звітну дату залишки складських запасів визначають на рахунках складських запасів. Системним порядком, тобто на підставі інформації рахунків, визначають і суму витрачених матеріалів (запасів).

За цього методу на картках ведуть аналітичний облік руху матеріалів (запасів) упродовж звітного періоду. Одну картку відкривають на кожний вид матеріалів.

Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність і рух матеріальних цінностей за кількістю й вартістю.

Залишок за рахунком «Складські запаси» йде в баланс, а витрати місяця з рахунку «Собівартість реалізованих товарів» – у звіт про прибутки [24, c. 136].

За системою періодичного обліку докладний облік матеріальних запасів упродовж звітного періоду на рахунку «Складські запаси» не ведеться. Відображається тільки початковий залишок (на початок звітного періоду), який був визначений наприкінці минулого звітного періоду під час інвентаризації.

Надходження складських запасів відображають на рахунку «Витрати на купівлю», який є рахунком елементів витрат.

Завдання полягає в тому, щоб на кінець звітного періоду визначити залишок невикористаних матеріалів (чи товарів) на складі й вартість використаних (списаних) запасів.

Для цього наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі та оцінюють залишок одним з прийнятих на підприємстві методів.

Суму витрачених товарів (запасів) визначають за формулою 1.1:

Витрачені запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівлі (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду (1.1)

У системі рахунків бухгалтерського обліку (США) результати інвентаризації залишків складських запасів відображають так:

1) списують залишок складських запасів (за їх видами: товари, матеріали тощо) на початок звітного періоду: дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» – кредит рахунка «Складські запаси». Цією проводкою початковий залишок запасів відноситься на витрати підприємства (безпосередньо на рахунок «Фінансові результати»);

2) відображають залишок запасів (за їх видами) на кінець звітного періоду. Залишок, виявлений під час інвентаризації проводять наступним чином: дебет рахунка «Складські запаси (за видами)» – кредит рахунка «Фінансові результати звітного періоду». Цим записом сума матеріальних витрат звітного періоду зменшується на величину невикористаних запасів.

За умови автоматизації обліку більшого поширення набула система постійного обліку запасів (США). У західноєвропейських країнах у фінансовому обліку частіше застосовують систему періодичного обліку запасів. Система постійного обліку ведеться в управлінському обліку [17, c. 303].

Трохи інакше відображають залишки запасів на складі наприкінці звітного періоду в західноєвропейських країнах. У плані рахунків введено рахунки «Зміна залишкових запасів» – для матеріалів і товарів, а також для готової продукції та незавершеного виробництва.

Наприкінці звітного періоду залишки запасів відображають так:

1) списують початковий залишок запасів: дебет рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)» – кредит рахунка «Складські запаси (товари)»;

2) відображають кінцевий залишок товарів, виявлений наприкінці звітного періоду під час інвентаризації: дебет рахунка «Складські запаси» – кредит рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)».

Сальдо рахунку «Зміна залишків запасів» переносять на рахунок «Фінансові результати звітного періоду»: дебет рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)» – кредит рахунка «Фінансові результати звітного періоду», або дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» – кредит рахунка «Зміна залишків запасів (товарів)».

У звіті про прибутки зміну залишків матеріалів і товарів показують серед елементів витрат зі знаком «+» (дебетове сальдо) або «–» (кредитове сальдо) [73, c. 215].

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2) у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів. Найважливішими з них є:

– перше надходження – перший видаток (ФІФО);

– середньозважена собівартість;

– останнє надходження – перший видаток (ЛІФО);

– ідентифікована собівартість конкретної партії.

Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто списуватимуться за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), придбані останніми, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію першими, тобто оцінюватимуться за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві.

За системи періодичного обліку запасів собівартість фактично витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначають загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період та їх залишку на початку періоду. За системи постійного обліку запасів вартість визначають за кожною партією відпущених зі складу матеріалів (товарів) [48, c. 30-31].

Варто зазначити, що різні методи оцінки дають неоднакові результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріальних запасів, і їх вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватися загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтованою. Про це обов’язково зазначають у додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображають у балансі за собівартістю або ринковими цінами на час складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість. Цей принцип називають «принципом меншої вартості». Отже, у балансі складські запаси відображають за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому в разі переоцінки запасів беруть чисту вартість реалізації, тобто ринкову ціну за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки:

1. Метод оцінки за видами (номенклатурними номерами) запасів (позиційний метод) – за цього методу по кожній позиції (найменуванню) товарів визначають собівартість і ринкову вартість і приймають меншу з них.

2. Метод оцінки за основними товарними групами (категоріями) запасів – оцінку проводять за групами (категоріями) товарів, порівнюють за категоріями собівартість і ринковою вартістю і беруть до обліку меншу з них.

3. Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюють за собівартістю та за ринковими цінами й до обліку беруть меншу з них.

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний.

Третій метод не може застосовуватися для розрахунків з бюджетом з податку на прибутки (не дозволяється).

На суму знецінення наприкінці року створюють резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат: дебет рахунка «Витрати на створення резервів» – кредит рахунка «Резерв на знецінення запасів».

Наприкінці наступного року цей резерв анулюють (повністю або частково) записом: дебет рахунка «Резерв знецінення запасів» – кредит рахунка «Доходи від анульованих резервів»; або донараховуються: дебет рахунка «Витрати на створення резервів» – кредит рахунка «Резерв на знецінення запасів» [61, c. 319].

Характер виробів та запасів, які можуть довго зберігатися на складах і бути морально застарілими, втрачати якість, обумовлює прихований ризик помилки в їх оцінці. Іншим важливим ризиком є ризик системи внутрішнього контролю за правильним дотриманням процедур на ввезення, надходження запасів, їх охорони від можливих помилок та крадіжок.

Помилки щодо матеріальних запасів можуть бути в оцінці їх кількості та вартості. Тому в числі аудиторських процедур важливе місце посідають методи фактичного контролю (обстеження, інвентаризація). Аудиторський підхід до перевірки кількості часто буває системним, оскільки підприємство має розгалужену систему контролю. Аудитори мають можливість бути учасниками процесу інвентаризації, спостерігаючи за його проведенням, або за даними минулих інвентаризаційних документів та інших доказів можуть мати судження про якість проведених інвентаризацій: повноту охоплення запасів інвентаризаціями, дотримання процедур оформлення та відображення наслідків тощо. Крім того, вивчається політика підприємства щодо перевірок, планування інвентаризацій, застосування вибіркових контрольних перевірок, наслідків інвентаризації тощо. Шляхом отримання підтверджень від трьох осіб перевіряється наявність товарів у дорозі, належність їх підприємству-клієнту.

Вартісна оцінка запасів має бути об’єктивною, розрахованою за методами, дозволеними законодавством і визначеними обліковою політикою зарубіжного підприємства, але обов’язково відображати ринкову ціну та ціну придбання.

Вивчаючи первинні документи та записи в регістрах обліку, аудитор мусить впевнитися у своєчасності відображення операцій із запасами (чи немає відхилень від показників звітного періоду). Враховуються можливі помилки та обман у показнику кількості запасів за рахунок включення одних і тих самих видів товару, сировини у звітність двічі, помилок при підрахунках, включення до звітності виробів, що не стосуються даного звітного періоду (не належать даному підприємству, а тільки перебувають на відповідальному збереженні; надійшли після закінчення звітного періоду; товарів які вже відвантажені, але у реалізацію в цьому періоді не включені тощо).

Аудитор повинен перевірити правильність відображення природного убутку та втрат від стихійного лиха.

Отже, якісними аспектами фінансової звітності щодо виробничих запасів є: наявність або правдивість, повнота відображення, права та зобов’язання, оцінка, відображення у відповідному звітному періоді, представлення та розкриття.

Аудиторські програми щодо виробничих запасів досить великі, вимагають багатьох різноманітних процедур та передбачають складання багатьох робочих документів. І все ж таки, якщо після виконання процедур аудитор не зміг дійти висновку щодо якоїсь ознаки, то він мусить скласти окремий робочий документ (службову записку) з описом причин цього. Помилка в обліку запасів може суттєво викривити фінансову звітність. Тому аудиторський ризик цієї ділянки великий.

Одне з основних завдань аналізу виробничих запасів у зарубіжних країнах – підтримання їх на науково обґрунтованому рівні з метою забезпечення ритмічності виробництва продукції, оперативного регулювання відхилень від норм та ліквідації зайвих непродуктивних операцій.

Серед зарубіжних вчених питаннями аналізу формування та використання виробничих запасів займалися М. Портер, Ж. Рішар, Р. Франк та інші. В загальному мета, завдання та методика такого аналізу є спільними як у зарубіжних країнах, так і на вітчизняних підприємствах.

У процесі аналізу стану запасів і витрат встановлюють забезпечення підприємства об’єктивними перехідними запасами сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Джерелами аналізу є дані бізнес-плану, інформація складського і аналітичного обліку. Для характеристики стану запасів і витрат порівнюють фактичні залишки на кінець звітного періоду з наявністю їх на початок періоду і з нормативом, розрахованим на підприємстві.

Аналізуючи стан засобів і витрат, не можна обмежитись лише даними про абсолютні відхилення фактичних залишків на кінець звітного періоду від нормативу і минулого року (кварталу). Для дослідження динаміки запасів товарно-матеріальних цінностей у взаємозв’язку з змінами обсягів виробництва, цін і масштабів споживання окремих видів матеріальних цінностей визначають відносний рівень запасу у днях витрат (вибуття).

У процесі здійснення аналізу також оцінюють структуру запасів товарно-матеріальних цінностей за допомогою коефіцієнту нагромадження. Він визначається відношенням вартості виробничих запасів, тварин на вирощувані і відгодівлі, незавершеного виробництва до вартості готової продукції і товарів. Коефіцієнт нагромадження характеризує рівень мобільності запасів товарно-матеріальних цінностей і при оптимальному варіанті він повинен бути меншим 1. Але це співвідношення є справедливим тільки у тому випадку, коли продукція підприємства конкурентоздатна і користується попитом.

Таким чином, організація бухгалтерського обліку, аудиту та аналізу виробничих запасів та порядок відображення інформації щодо них у звітності суб’єктів господарювання в зарубіжних країнах має як спільні, так і відмінні риси, зумовлені особливостями господарської діяльності та ринкової кон’юнктури таких країн.

1.4. Організаційно-економічна характеристика ПСРП «Ремавто-агрегат»

Приватне спеціалізоване ремонтне підприємство «Ремавтоагрегат» є юридичною особою приватного права, що діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про власність», а також інших чинних нормативно-правових актів України.

Підприємство було зареєстроване 31 січня 1996 року за адресою: 18005, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 42, кв. 5. Фактичне ж місцезнаходження господарюючого суб’єкта є наступним: 18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 12.

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ підприємства: 21353889.

ПСРП «Ремавтоагрегат» є суб’єктом малого підприємництва, який діє на умовах спрощеного оподаткування (є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2% від доходу та сплатою податку на додану вартість).

Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, печатки із своїм повним найменуванням, фірмові бланки, штампи та інші реквізити, затверджені в установленому порядку.

Основною метою діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» є:

– отримання прибутку;

– створення висококонкурентного бізнесу з використанням найкращих підходів та методів управління;

– формування ефективної команди та надійного місця роботи для працівників підприємства;

– побудова системи взаємовідносин із зовнішнім середовищем (клієнтами, партнерами, конкурентами), базуючись на принципах відкритості та прозорості.

Предметом діяльності підприємства є:

– організація ремонту тракторів та іншої сільськогосподарської техніки;

– організація ремонту, сервісного обслуговування автомобільного транспорту, реалізація запасних частин до нього;

– ремонт паливної апаратури тракторів виробництва країн СНД та вантажних автомобілів;

– ремонт електрообладнання;

– капітальний ремонт тракторів Т-150, МТЗ, ЮМЗ, «Карпатець»;

– ремонт вузлів та агрегатів вантажних автомобілів та сільгосптехніки, легкових автомобілів, мікроавтобусів;

– виконання фрезерувальних, токарних, наплавочних та електрогазо-зварювальних робіт;

– шліфування колінвалів легкових і вантажних автомобілів, тракторів, розточка блоків, гільз.

Середньоспискова чисельність працівників на підприємстві становить 17 осіб. Його організаційна структура наведена на рис. 1.2.

ПСРП «Ремавтоагрегат» самостійно розробляє і затверджує штатний розклад (розпис), визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників.

Для здійснення поточного бухгалтерського обліку, складання звітності, забезпечення контролю за дотриманням фінансової дисципліни на ПСРП «Ремавтоагрегат» виділено окремий структурний підрозділ – бухгалтерія. До його складу входять головний бухгалтер та два бухгалтера.

Виробничий цех

Директор

Заступник директора

Бухгалтерія

Склад

Рис. 1.2. Організаційна структура ПСРП «Ремавтоагрегат»

При здійсненні своєї діяльності бухгалтерія аналізованого підприємства керується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативними актами, що регулюють методику ведення бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, кодекси, закони і т.д.), Наказом про облікову політику підприємства, Положенням про бухгалтерію та Статутом підприємства (Додаток А).

Робочий план рахунків розроблений на основі плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №186 від 19.04.2001 р.

Для ведення бухгалтерського обліку застосовується автоматизована форма обліку (підприємство використовує комп’ютерну програму «1С: Підприємство 7.7»).

Основними функціями бухгалтерії є:

- безперервне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- організація бухгалтерського обліку відповідно до законодавства та установчих документів, забезпечення дотримання встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

- дотримання правил документообігу і технології обробки облікової інформації;

- контроль над дотриманням порядку оформлення первинних документів;

- систематизація інформації, що міститься в первинних документах на рахунках бухгалтерського обліку та в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку в тому періоді, в якому вони були здійснені;

- для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності проведення інвентаризації активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;

- забезпечення складання і подання на основі даних бухгалтерського обліку у встановлені законом терміни фінансової, податкової, статистичної та інших форм звітності.

Завдання, обов’язки, права та відповідальність працівників бухгалтерії наводяться у відповідних посадових інструкціях.

Для окреслення загальної характеристики фінансово-господарського стану ПСРП «Ремавтоагрегат» було виведено в окрему аналітичну таблицю сукупність показників, що безпосередньо характеризують такий стан (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Аналіз основних економічних показників діяльності

ПСРП «Ремавтоагрегат» за 2012-2014 роки

№ з/п	Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Відхилення
2013/ 2012, +/-	2013/ 2012, %	2014/ 2013, +/-	2014/ 2013, %
	Обсяг реалізованої про-дукції, тис. грн.	1898,9	1901,4	1738,4	+2,5	+0,13	-163,0	-8,57
	Вартість необоротних ак-тивів, тис. грн.	53,7	34,0	43,4	-19,7	-36,69	+9,4	+27,65
	Собівартість реалізації, тис. грн.	1345,1	1323,3	1322,6	-21,8	-1,62	-0,7	-0,05
Продовження табл. 1.1
	Витрати на одну гривню продукції, грн./шт.	0,71	0,70	0,76	-0,01	-1,41	+0,05	+8,57
	Валовий прибуток, тис. грн.	237,3	261,2	126,1	+23,9	+10,07	-135,1	-51,72
	Фінансовий результат до оподаткування, тис. грн.	84,5	67,0	-69,4	-17,5	-20,71	-136,4	-203,58
	Чистий прибуток, тис. грн.	64,1	67,0	-69,4	+2,9	+4,52	-136,4	-203,58
	Чисельність персоналу, чол.				+1	+7,14	+2	+13,33
	Фонд оплати праці, тис. грн.	99,1	121,8	147,8	+22,7	+22,91	+26,0	+21,35
	Виробіток на одного працівника, грн./чол.	135,6	126,8	102,3	-8,8	-6,49	-24,5	-19,32
	Середньорічна заробітна плата, грн.	1587,96	1701,21	1789,56	+113,25	+7,13	+88,35	+5,19

В ході аналізу основних економічних показників господарської діяльності ПСРП «Ремавтоагрегат» було виявлено деякі тенденції, зокрема:

1) нестабільною була динаміка обсягу реалізованої продукції, що у 2013 році зріс, проте вже у 2014 зменшився на 8,57%;

2) вартість необоротних активів аналізованого підприємства знизилась у 2013 році та зросла в 2014, проте залишкова їх вартість на кінець періоду, що аналізувався, була нижчою, ніж на початок;

3) собівартість реалізації продукції підприємства знижувалась невеликими темпами: на 1,62% та 0,05% у 2013 та 2014 роках відповідно, що є позитивною тенденцією;

4) валовий прибуток підприємства у 2013 році в порівнянні із 2012 зріс на 10,07% або 23,9 тис. грн., а у 2014 – знизився на 51,72% або 135,1 тис. грн.;

5) розмір фінанового результату до оподаткування та чистого прибутку аналізованого підприємства у 2013 та 2014 роках був однаковим у зв’язку із його переходом на спрощену систему оподаткування. Так, у 2014 році порівняно із 2013 він знизився на 136,4 тис. грн. або 203,58%, а у 2013 в порівнянні із 2012 – фінансовий результат до оподаткування зріс на 17,5 тис. грн. (20,71%), чистий прибуток – на 2,9 тис. грн. (4,52%);

6) чисельність персоналу протягом аналізованого періоду зростала: на 1 та 2 особи у 2013 та 2014 роках відповідно;

7) фонд оплати праці та середньорічна заробітна плата зростали як у 2013, та і у 2014 роках;

8) розмір середньорічного виробітку одного працівника мав тенденцію до зниження: на 6,49% та 19,32% відповідно у 2013 та 2014 роках. Наслідком цього є падіння обсягу реалізованої продукції та збитковість підприємства у 2014 році.

Аналітичними показниками, що яскраво відображають стан господарюючих суб’єктів, є показники платоспроможності та фінансової стійкості. Важливими є і дані щодо їх зміни протягом певного періоду та відповідності науково обґрунтованим нормам. Розглянемо їх в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз динаміки показників платоспроможності та фінансової стійкості ПСРП «Ремавтоагрегат» за 2012-2014 роки

Показник	2012 рік	2013 рік	2014 рік	Норма- тивне зна-чення	Відхилення
2013р./ 2012р.	2014р./2013р.	2012р./НЗ	2013р./НЗ	2014р./НЗ
Коефіцієнт покриття	13,7	29,4	8,2	>1	+15,7	-21,2	+12,7	+28,4	+7,2
Коефіцієнт швидкої лік-відності	2,3	6,4	1,3	0,6-0,8	+4,1	-5,1	+1,5	+5,6	+0,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,98	2,8	0,4	>0 збільшення	+1,82	-2,4	+0,98	+2,8	+0,4
Коефіцієнт платоспромож- ності (автоно-мії)	0,9	0,97	0,9	>0,5	+0,07	-0,07	+0,4	+0,47	+0,4
Продовження табл. 1.2
Коефіцієнт за-безпеченості власними обо-ротними кош-тами	0,9	0,97	0,9	>0,1	+0,07	-0,07	+0,8	+0,87	+0,8
Коефіцієнт ма-невреності власного капі-талу	0,9	0,8	0,96	збільшення	-0,1	+0,16	-	-	-

Виходячи з даних, наведених в табл. 1.2, можемо зробити наступні висновки:

1) відповідно до значень коефіцієнта покриття (поточної ліквідності) протягом аналізованого періоду ПСРП «Ремавтоагрегат» мало цілком ліквідний баланс – було достатньо обігових коштів для погашення боргів підприємства протягом року;

2) коефіцієнт швидкої ліквідності не відповідав нормативам, прийнятим у міжнародній практиці, проте був більшим 1, що свідчить про достатню кількість найбільш ліквідних активів (грошові кошти, дебіторська заборгованість), яка припадає на одиницю термінових боргів підприємства. Це відображає можливість швидко перетворювати активи в грошові кошти для погашення кредиторської заборгованості;

3) що ж до коефіцієнта абсолютної ліквідності, то показник відповідав нормі, але значно знизився у 2014 році. Відповідно до його значень підприємство здатне за потреби терміново ліквідувати короткострокову заборгованість;

4) значення коефіцієнта автономії ПСРП «Ремавтоагрегат» протягом 2012-2014 рр. знаходилось на приблизно однаковому рівні та відповідало нормі. Це свідчить про незалежніть підприємства від зовнішніх позикових джерел;

5) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами повторив значення попереднього показника і також відповідав нормативу;

6) позитивні тенденції спостерігались і у динаміці коефіцієнта маневреності власного капіталу, який протягом аналізованого періоду зростав.

Таким чином, провівши короткий аналіз основних показників, що характеризують господарську діяльність ПСРП «Ремавтоагрегат», було виявлено, що фінансові результати діяльності (доходи, витрати, прибуток) зростали у 2013 році, проте вже у 2014 дещо знижувались, але незважаючи на це аналітичні показники підприємства відображали його цілком задовільний стан, платоспроможність та фінансову стабільність.