Методика гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків

Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.

До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, тип конституції, характеристики опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз, поява менструацій у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків).

Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо).

Загальні правила антропометрії:

· виміри проводять раз на рік в один і той самий час року та доби;

· дотримуються оптимальних параметрів мікроклімату та освітлення у приміщені;

· дослідження проводять натщесерце у спідній білизні;

· дослідження проводить особа, що володіє методикою вимірювання;

· виміри проводять із дориманням спеціальних антпропометричних точок;

· прилади, які використовуються, мають бути вивірені на точність (стандартизовані).

Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячивикористовують дерев’яний ростомір, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці розміром 70 x 45 см, з відкидною лавкою на висоті 40 см, що призначена для вимірю­вання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметро­вих поділок. Відлік за першої з них починається від підставки, відлік за другої - від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизон­тальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.

У разі вимірювання довжини тіла стоячи обстежуваний має стати струнко спи­ною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись її трьома точками - п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділян­кою. Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі.

Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги.

Обвід грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стріч­ка попереду повинна проходити вздовж четвертого міжребір’я – по ниж­ньому краю соскового кільця у хлоп­чиків та дещо вище молочних залоз у дів­чаток, позаду - по нижньому краю лопа­ток при опущених руках).

До фізіометричних показників відносять м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу тощо. Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили - становий динамометр. Причому у будь-якому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат.