Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді обмеження волі

Відповідно до КК України обмеження волі є видом основного покарання і полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці, призначається судом на строк від одного до п’яти років (ст. 61 КК України). Засуджені в даному випадку не ізолюються від суспільства, як при відбуванні позбавлення волі, вони лише обмежені у свободі пересування і виборі місця проживання. Це виражається в забороні залишати територію виправного центру і визначену місцевість без дозволу адміністрації, а також зобов’язані проживати, як правило, у спеціально призначених для них гуртожитках.

Строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі. У строк покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України, зараховується час попереднього ув’язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру (ст. 58 КВК України).

Покарання у виді обмеження волі не застосовується до неповнолітніх (тобто осіб, яким на день винесення вироку не виповнилося 18 років), вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку (жінки – 55 років, чоловіки – 60 років), військовослужбовців строкової служби, а також до інвалідів першої і другої групи. Звідси випливає, що обмеження волі може застосовуватися лише до працездатних громадян.

Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі є злочином проти правосуддя, передбаченим ч. 1 і ч. 2 ст. 390 КК України. Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 390 КК України.

Особи, засуджені до обмеження волі, не вважаються судимими, якщо з дня відбуття покарання (основного і додаткового) вони протягом двох років не вчинять нового злочину (п. 6 ст. 89 КК України).

Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі регламентуються главою 13 КВК України (статті 56-70), Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої спільним наказом Департаменту та МВС України від 19 грудня 2003 р. №270/1560, Інструкцією з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі, затвердженої наказом ДДУПВП від 16.02.2005 № 27, а також Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП від 25.12.2003 № 275.

Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених. Межі виправних центрів визначаються управліннями ДПтС за погодженням з органами місцевого самоврядування. Про встановлені межі засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ. Межі виправних центрів для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у лікувальних закладах охорони здоров’я, встановлюється по межі відповідного лікувального закладу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією колонії у зв’язку з виконанням ними роботи або навчанням, особам, які відбувають покарання у виправному центрі, та тим, які проживають із своїми сім’ями на квартирах, видаються посвідчення встановленого зразка.

Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.

З урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання. У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

Усі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб проходять медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. За засудженими до обмеження волі адміністрацією виправного центру в обов’язковому порядку здійснюється нагляд, який є одним із обов’язкових елементів виконання покарання у виді обмеження волі. Нагляд представляє собою систему заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінального покарання у виді обмеження волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог режиму відбування покарання у виді обмеження волі та безпеки персоналу установ. Він встановлюється з моменту постановки засудженого на облік у виправному центрі і триває протягом усього часу відбування покарання як за місцем проживання і роботи, так і в інших місцях, де засуджені можуть перебувати у вільний від роботи час.

Нагляд здійснюється з метою дотримання засудженими правил проживання, трудової дисципліни, громадського порядку й умов відбування покарання і містить у собі такі напрямки діяльності: спостереження за поведінкою засуджених протягом усього строку відбування покарання з моменту постановки на облік; забезпечення дотримання встановленого розпорядку дня; використання в гуртожитках для засуджених технічних і інших засобів контролю, а також встановлення пропускної системи при вході і виході; здійснення обшуку й огляду приміщень гуртожитку, самих засуджених і належних їм речей; вилучення предметів, виробів і речовин, придбання, збереження і використання яких засудженим заборонено; проведення систематичних перевірок наявності засуджених у гуртожитках в нічний час або за місцем проживання на орендованій чи власній житловій площі; проведення перевірок засуджених на робочих місцях; ведення обліку виходу засуджених на роботу і повернення з роботи, виходячи з графіка роботи і потрібного часу на шлях проходження; контроль за постійним місцезнаходженням засуджених у вільний від роботи час у межах виправного центру, а також видача дозволів на вихід за його межі.

Засуджені до обмеження волі, як правило, проживають у спеціально призначених для них гуртожитках і відповідно до встановлених норм належності отримують необхідне матеріальне та комунально-побутове забезпечення.

Засуджені мають документ установленого зразка, що засвідчує їх особистість (паспорт і інші особисті документи засуджених зберігаються в їхніх особових справах). Їм видається особисте посвідчення. Дозвіл на проживання за межами гуртожитку оформлюється постановою начальника виправного центру за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної роботи, погодженим з оперативним працівником.

Засуджені до обмеження волі мають право: носити цивільний одяг, мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них, гроші, мобільні телефони та аксесуари до них, цінні речі, користуватися грішми без обмежень; відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; користуватися засобами мобільного зв’язку; одержувати правову допомогу, передбачену цим Кодексом для осіб, засуджених до позбавлення волі. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках: за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку; для складання іспитів у навчальному закладі; за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду - на період здійснення кримінального провадження; для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування часу на дорогу; у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого. Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру; постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта; проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках; з’являтися за викликом адміністрації виправного центру. Засудженим до обмеження волі забороняється: доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол; вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, - огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду. Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім'єю, може відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими працівниками виправного центру. Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями. Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації. Вони можуть проживати із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах виправного центру. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку. В обов'язки адміністрації виправного центру.входить ведення обліку засуджених, роз'яснення порядку і умов відбування покарання, організація трудового і побутового влаштування засуджених; забезпечення додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснення нагляду і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводення із засудженими соціально-виховної роботи; застосування встановлених законом заходів заохочення і стягнення; робота щодо підготовки засуджених до звільнення. Кримінально-виконавчим законодавством покладені певні обов’язки і на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі. Вони зобов’язані: забезпечити залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку і створити необхідні побутові умови; в разі запізнення засудженого на роботу та його відсутністі на роботі з невідомих причин негайно повідомити адміністрацію виправного центру. Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі забороняється звільняти засуджених з роботи, крім випадків: звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України; переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру; набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; неможливісті виконання даної роботи за станом здоров'я. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я закладами охорони здоров'я. В разі необхідності засуджені можуть бути направлені до лікувальних закладів охорони здоров'я, де їм гарантується правова допомога та користування мобільним зв’язком відповідно до положень нормативно-правових актів та КВК. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах. Тим засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням. Засудженв, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, сплачують повну вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами. Соціально-виховна робота із особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі, проводиться адміністрацією виправного центру, а також власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, та громадськими організаціями. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення. Засуджені можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі. У виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок. Заходи заохочення і стягнення. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення: подяка; нагородження похвальною грамотою; грошова премія; нагородження подарунком; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб. Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до статті 390 КК України. Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та відображаються в особовій справі засудженого. При заохоченні до засудженого застосовується один захід заохочення. Дозвіл на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі та вихідні дні може бути наданий засудженому не більше одного разу на місяць. При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення. Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на встановлений час для: одержання медичної допомоги; придбання продуктів харчування і предметів першої потреби; відвідання лазні, пральні або перукарні; одержання поштових відправлень; відвідання установ і організацій, навчальних закладів. Правом застосування заходів заохочення і стягнення, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заступник начальника виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у виді оголошення подяки, дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани. Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи заохочення у виді оголошення подяки і дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани.

Особи, засуджені до обмеження волі, вважаються не судимими, якщо протягом двох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Начальник кафедри

кримінально-викоанвчого права

кандидат юридичних наук В.А.Кирилюк