Спостереження

Спостереження використовується, як правило, для збору та узагальнення первинної інформації, посідає провідне місце при дослідженні соціальних спільнот, соціальної поведінки індивідів. Воно охоплює видимі ознаки подій та змін у сфері відповідної діяльності і відбиває конкретні події в конкрет­них ситуаціях. За підсумками спостереження можна зроби­ти вагомі висновки і про конкретне соціокультурне середо­вище, умови та зміст діяльності. Воно використовується як джерело побудови гіпотез і слугує методом перевірки резуль­татів інших досліджень.

Спостереження — один із складних і трудомістких ме­тодів. Це зумовлено специфікою відносин суб'єкта та об'єкта спостереження, в якому людина виступає і суб'єктом, і об'єк­том, що, безумовно, впливає на процес дослідження. Тому ви­користання цього методу пов'язане з певною формалізацією процедур, розробкою інструментарію, який забезпечує надій­ність вихідних даних.

За рівнем стандартизації процедури спостереження поді­ляються на запрограмовані — з реєстрацією строго виділе­них ознак спостереження, із застосуванням спеціальних кар­ток; частково стандартизовані — з використанням про­токолів, щоденників спостереження; ті, що не контролю­ються, — з щоденниковими записами.

Розробка програми наукового спостереження передбачає п'ять етапів:

і. Визначення мети і завдань. Мета зумовлює спрямо­ваність спостереження. Завдання можуть включати попереднє орієнтування в об'єкті спостереження, висування і перевірку

гіпотез, уточнення і перевірку результатів, отриманих за допо­могою інших методів. Одними із провідних завдань у програмі спостереження можуть бути побудова і класифікація умов, ознак, які утворюють ситуацію, що підлягає спостереженню.

II. Вибір об'єкта, предмета і ситуації спостереження.
Об'єктом спостереження можуть бути соціальні спільноти,
групи, окремі особи в різноманітних ситуаціях. Ситуація
спостереження — це комплекс умов, за наявності яких об'єкт
підлягає спостереженню. Згідно з програмою дослідження спо­
стереження ситуації можуть бути природними та експеримен­
тальними, керованими і некерованими, спонтанними та органі­
зованими та ін. Предметом спостереження можуть виступати
ознаки, властивості, умови, форми поведінки індивідів, груп у
певній соціокультурній ситуації, середовищі.

III. Вибір засобу (виду) і визначення категорій та ознак,
за якими буде відстежуватися та оцінюватися ситуація спосте­
реження. Категорії — це групи емпіричних ознак об'єкта
спостереження, що реєструються під час спостереження і в
стандартизованих спостереженнях виявляються в певних по­
казниках. Критерії спостереження можуть бути описовими
або оціночними. Ознаки відбивають найбільш значущі сторо­
ни об'єкта. Це, наприклад, доступні спостереженню акти дій
об'єкта, реакція аудиторії на проведені культурно-дозвільні
програми, читацькі конференції, комплекс умов, за яких об'єкт
підлягає спостереженню та ін.

IV. Вибір засобів реєстрації об'єкта спостереження ви­
значається цілями і завданнями дослідження, об'єктом, пред­
метом і видом спостереження. Реєструвати результати спо­
стереження можна в блокнотах, картах реєстрації, протоко­
лах, щоденниках.

V. Обробка та інтерпретація інформації. У підсумко­
вому документі, звіті відбиваються дані про час, місце, ситуа­
цію і способи спостереження, наводиться характеристика
спостережуваних ситуацій, підкреслюються елементи новиз­
ни отриманих даних і подаються висновки.