Аналіз та інтерпретація інформації

• збирання інформації;

• підготовка зібраних даних до обробки (відбракування,
кодування, узагальнення відкритих відповідей, уведення в
ЕОМ);

• опрацювання одержаної інформації.

3. Аналіз та інтерпретація інформації:

Методологічний розділ включає:

• вибір теми соціологічного дослідження;

• проблемну ситуацію, яка зумовлює необхідність про­
ведення дослідження (чому проводиться?);

• визначення об'єкта дослідження (де, серед кого про­
водиться?) і предмета дослідження (що вивчається, які соці­
альні зв'язки, відносини, аспекти?);

• структурний (логічний) аналіз об'єкта;

• визначення мети дослідження (чим і для кого буде
корисним?) і основних завдань, виконання яких необхідне
для її досягнення;

• обґрунтування робочих гіпотез (припущень щодо ок­
ремих зв'язків між елементами об'єкта, а також внутрішніх
і зовнішніх чинників, що впливають на його стан і розви­
ток). Гіпотези не є обов'язковим елементом структури про­
грами.

Методико-процедурний розділ включає:

• методику дослідження (методи збирання, обробки та
аналізу даних);

• формування вибіркової сукупності (тип вибірки,
структура вибіркової сукупності, обсяг вибірки);

• інструментарій для збору інформації (анкети, карт­
ки аналізу документів, тести, інструкції інтерв'юерам, опиту­
вачам тощо).

Логіка викладу розділів програми подібна до логіки ви­кладу будь-якої науково-дослідної роботи. Тому слід спини­тися лише на певних особливостях її створення.

Створення програми розпочинається з вибору теми до­слідження і виявлення проблемної ситуації. Проблемна си­туація — це суперечність між нашим уявленням про не­обхідність практичних дій та незнанням шляхів їх вирішен­ня. Проведення більшості досліджень викликане невідповід­ністю стану явища або процесу (діяльності) сучасним вимо-

гам, необхідністю пошуку нових та вдосконалення засто­совуваних досі форм, методів, засобів роботи та ін. Визначен­ня проблемної ситуації допомагає сформулювати проблему, обґрунтувати необхідність вивчення тієї чи іншої сфери діяль­ності, розробити теоретичні основи і практичні дії, спрямо­вані на виявлення сукупності протиріч, причин і обставин та їх усунення. В прикладному дослідженні можна замість фор­мулювання проблеми скласти список конкретних запитань, на які необхідно одержати відповіді.

На основі аналізу проблеми визначають об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є те, на що спрямова­ний процес пізнання. Об'єктом може бути установа, колек­тив, процес чи явище, що вивчаються окремо або у складі певних груп установ, колективів з урахуванням позитивних і негативних чинників, які впливають на його функціону­вання і викликають проблемну ситуацію. Предметом до­слідження є найбільш значущі властивості, сторони об'єкта, які підлягають вивченню, тобто те, що найвиразніше відобра­жає дане протиріччя. Предмет дослідження відповідає на за­питання: "Що вивчається?". Наприклад, об'єктом досліджен­ня є читачі обласних бібліотек, а предметом вивчення — організація їх обслуговування та ступінь задоволення їхніх запитів; об'єкт дослідження — дозвільна діяльність молоді, предмет — аматорська дозвільна діяльність молоді.

Наступним структурним елементом програми є визна­чення мети та завдань дослідження. Мета дослідження —■ це очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або при­кладного). Мета визначається відповіддю на запитання: "Для чого проводиться дослідження?" Чітке формулювання кон­кретної мети — одна з найважливіших методологічних вимог до програми прикладного дослідження. У завданні дослідження формулюються запитання, на які слід дати від­повідь для реалізації мети дослідження. Вони розкривають зміст предмета дослідження і узгоджуються з гіпотезами (виявити..., з'ясувати..., проаналізувати..., визначити..., одер­жати...).

Важливим елементом програми дослідження виступає гіпотеза — науково обґрунтоване припущення про струк­туру об'єктів, що вивчаються, соціальних явищ, характер і суттєві зв'язки й чинники, що зумовлюють ці зв'язки. Це — своєрідний прогноз очікуваного рішення дослідницького зав­дання. Він базується на наявних теоретичних знаннях про досліджуваний об'єкт.

У соціологічних дослідженнях використовуються різні види гіпотез. Назвемо деякі з них.

• Основні гіпотези вказують на найсуттєвіші зв'язки
об'єкта.

• Гіпотези-наслідки виводяться з основних і служать
засобом їх доказу.

• Робочі гіпотези висуваються на початкових етапах ана­
лізу і є вихідними даними щодо характеру і властивостей
досліджуваних зв'язків об'єкта.

• Описові гіпотези — передбачення про фактичний стан
об'єкта, його структуру, функції.

• Пояснювальні гіпотези орієнтовані на визначення при-
чинно-наслідкових зв'язків, виявлення причин, фактів, уста­
новлених завдяки підтвердженням описових гіпотез.

Науковий рівень програми, її цілісний суттєвий зміст ви­значаються компетентним використанням базових понять. Без точного визначення вихідних понять неможливі науко­ве групування фактів, їх теоретична й емпірична інтерпрета­ція, єдине обґрунтування для зіставлення різних точок зору. Вибір, формулювання й інтерпретація основних понять у про­грамі дослідження являють собою процедуру роз'яснення й уточнення їх змісту.

При розробці методико-процедурного розділу програми важливо знати, що гарантією цілісного наукового пізнання об'єкта є ретельна розробка методології, методики і тех­ніки дослідження як взаємопов'язаних компонентів. Мето­дологія посідає провідне місце в них, оскільки дає змогу пере­дусім теоретично обґрунтувати вибір методів дослідження, застосування відповідних методик збирання, обробки, ана­лізу емпіричних даних і вирішення поставленої проблеми. Якщо вихідні методологічні позиції дослідження помилкові, найнадійніші методики не дадуть очікуваного результату. Методика повинна відповідати меті і завданням досліджен­ня, відбивати специфіку об'єкта, що вивчається, сприяти роз­криттю кількісних і якісних змін у досліджуваних процесах чи явищах. У процедурному розділі програми даються пе­релік та характеристика комплексу методів дослідження. Основні з них: анкетне опитування, інтерв'ю, спостере­ження, аналіз документів. Визначаються також шляхи до­слідження, аналіз та узагальнення матеріалів (способи гру­пування, таблиці, графіки тощо).

В цьому розділі програми визначаються обсяг вибірки, тобто число опитуваних, та методи формування вибірки. Крім опису вибіркової сукупності, визначення типів вибірки, в другому

розділі програми накреслюють загальний план та етапи дослідження, дають характеристику методів, які передба­чають застосовувати для відбору інформації та її аналізу, визначають інструментарій (опитування, спостереження) і характер очікуваних результатів, роблять узагальнення і дають загальну оцінку результатів, готують підсумкові до­кументи за результатами дослідження.