Прочитайте уривок зі вступу дипломної роботи Прокоментуйте доречність уживання мовних засобів

Дошкільна освіта – фундамент, на якому базується вся подальша освіта. Зважаючи на це, розвиток дошкільної освіти є завданням державної ваги. Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ столітті визначає основні стратегічні завдання реформування дошкільної ланки: створення належних соціально-економічних і морально-психологічних умов для повноцінного життя дитини, оптимального її розвитку й виховання; зміцнення здоров'я дітей; піднесення пріоритету суспільного дошкільного виховання; подальший розвиток мережі дошкільних виховних закладів, оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання. Державна політика в галузі освіти спрямовується на посилення ролі органів місцевого самоврядування, активізацію участі батьків, піклувальних рад, меценатів, громадських організацій, фондів, засобів масової інформації у навчально-виховній, науково-методичній, економічній діяльності навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінці якості освітніх послуг [ ].

Сьогодні в Україні, за даними МОіН [], функціонує 15,1 тисяч дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності. На 13 % порівняно з 2001 р. збільшилася кількість дітей дошкільного віку, які відвідують ДНЗ. Удосконалюються зміст і підходи до організації виховання і навчання дітей дошкільного віку. Це зумовлено такими основними чинниками, як перехід від навчально-дисциплінарної до особистісно-орієнтованої моделі виховання, орієнтація на освітні запити дітей і батьків, здійснення постійного аналізу попиту на освітні послуги, формування позитивного іміджу дошкільного навчального закладу, упровадження педагогічних та організаційно-управлінських інновацій. З метою реалізації Закону про дошкільну освіту в Україні діє Базовий компонент дошкільної освіти, упроваджено програму розвитку дитини „Я у Cвіті”, розробляється Концепція розвитку дошкільної освіти.

Реалізація нових підходів до навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та визначення в ньому місця особистості має починатися зі змін в управлінській діяльності. Тому пошук відкритих і демократичних моделей управління є органічною, інноваційною складовою адміністративної реформи в освіті.

Сучасний менеджер освіти повинен бути не лише педагогом, який виконує функції керівника, а професіоналом в галузі управління, що володіє знаннями управлінських функцій, методів роботи з персоналом, питань права, фінансування []. Динамічні соціокультурні процеси в Україні, зростання вимог до якості дошкільної освіти зактуалізовують потребу модернізації вимог до управлінської компетентності керівника дошкільного навчального закладу, його здатності оптимально розв’язувати різноманітні виробничі завдання, ефективно взаємодіяти з учасниками педагогічного процесу. Здійснювати ефективне управління навчальним закладом на рівні власного розуміння процесів і явищ, особистісного досвіду, інтуїції і знань, отриманих колись, у часи інформаційно-комунікативного суспільства практично не можливо. Оволодіння теоретико-методологічними знаннями і сучасними педагогічними технологіями стає нагальною потребою кожного керівника в закладах освіти.

Аналіз практики засвідчує, що діяльність керівника ДНЗ загалом відповідає цим вимогам, однак для її ефективного здійснення недостатньо володіти відповідними знаннями, вміннями й навичками. На сьогодні керівник має бути експертом і стратегом у сфері управління діяльністю дошкільного навчального закладу, здатним забезпечити постановку, прогнозування й оцінку ступеня відповідності цілей і результатів освіти дитини, діяльності співробітників і всього дошкільного закладу як соціальної одиниці, тобто управляти якістю освітнього процесу.

Разом з тим ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань учених і практикою здійснення дошкільної освіти на Сумщині засвідчує недостатній рівень управлінської компетентності керівників ДНЗ. Це обумовлює неефективність управління персоналом, навчально-виховним процесом та іншими аспектами діяльності дошкільного закладу.