За якими критеріями можна класифікувати цілі організації?

а) рівень ієрархії;

б) часовий період;

в) сфера діяльності;

23. Розрізняють такі компоненти зовнішнього середовища організації:

а) постачальники;

б) демографічна;

в) природна;

г) потенційні конкуренти;
ґ) економічна.

24. Зовнішнє середовище для організації є:

а) джерелом загроз існуванню;

б) джерелом можливостей реалізації прагнень;

в) постачальником ресурсів;

г) джерелом інформації про загрозу банкрутства.

25. Автором моделі п'яти конкурентних сил є:

а) А. Томпсон;

б) М.Портер;

в) П. Лоуренс;

г) І. Ансофф;
ґ) Г. Олдрідч.

26. Обстеження сильних і слабких сторін організації передбачає:

а) оцінку стану функціональних сфер;

б) дослідження взаємодії з конкурентами;

в) оцінку процесу управління;

г) діагностику макрооточення;

ґ) аналіз господарського портфелю.

27. Основними елементами матриці SWOT є:

а) "можливості";

б) "внутрішнє середовище";
в)"сильні сторони";

г) "загрози";

ґ) "зовнішнє середовище".

28. SWOT-аналіз середовища організації забезпечує:

а) визначення внутрішнього потенціалу організації, її слабких сторін та можливостей і загроз у макро- і мезооточенні;

б) передбачення потенційних можливостей і загроз;

в) прогноз зовнішніх і внутрішніх можливостей організації;

г) формування переліку позитивних і негативних чинників впливу на організацію.

29. До слабких сторін організації належать:

а) відставання у сфері досліджень і розробок;

б) непривабливий імідж на ринку;

в) погіршання конкурентної позиції;

г) відсталість технологічного обладнання;

ґ) низька кваліфікація працівників.

30. Ознаками класифікації методів прогнозування тенденцій зміни середовища організації є:

а) рівень нестабільності середовища;

б) рівень об'єктивності прогнозування;

в) можливість залучення експертів;

г) рівень аналітичності процесу прогнозування; ґ) рівень залучення інформації.

31. До основних методів прогнозування динаміки середовища організації належать:

а) експертні оцінки;

б) екстраполяційні методи;

в) детермінований факторний аналіз;

г) пояснювальні моделі;

ґ) стохастичний факторний аналіз.

32. При колективній експертизі середовища організації використовуються такі види опитування:

а) дискусія;

б) "мозкова атака";

в) анкетування;

г) інтерв'ювання;

ґ) аналітичні доповідні записки

33. До основних параметрів визначення СЗГ належать:

а) географічний район;

б) ціна;

в) потреба;

г) технологія;

ґ) тип споживача.

34. СЗГ трактують як:

а) окремий сегмент ринку, на якому організація функціонує або має намір функціонувати;

б) окремий сегмент оточення організації, на який вона має намір вийти;

в) великий сегмент ринку, який контролює певна організація;

г) окремі підрозділи в структурі організації;

ґ) окрема компонента зовнішнього середовища.

35. Визначення абсолютного потенціалу ринку ґрунтується на таких принципах:

а) кожного потенційного споживача товару вважають реальним споживачем;

б) частина потенційних споживачів товару є реальними споживачами;

в) кожний споживач використовує товар при кожній можливості його застосування;

г) кожний споживач використовує товар при необхідності;

ґ) при коленому використанні товар вживається в оптимальному обсязі.

36. Метод аналізу розривів Й. Вебера застосовується:

а) для оцінки привабливості ринку;

б) для визначення нестабільності зовнішнього середовища;

в) для оцінки конкурентного статусу організації;

г) для оцінки портфеля організації;
ґ) для вибору бізнес-стратегії.

37. Макросегментація ринку проводиться за такими основними критеріями:

а) купівельна спроможність споживачів;

б) технологія;

в) тип споживача;

г) стиль життя покупців;
ґ) функція товару.

38. Побудова ринково-продуктових таблиць (сіток сегментації) дозволяє:

а) вивчати життєвий цикл попиту;

б) оцінювати привабливість ринку;

в) визначати СЗГ;

г) аналізувати конкурентоспроможність організації в СЗГ;
ґ) вибирати стратегію СГЦ.

39. Розрізняють такі детермінанти попиту:

а) товар;

б) ціна товару;

в) товарорух;

г) просування товару;
ґ) конкуренти.

40. Конкурентний статус організації оцінюють за такими показниками (за І. Ансоффом):

а) рівень майбутньої нестабільності;

б) відносний рівень стратегічних капіталовкладень;

в) темпи зростання попиту;

г) рівень "оптимальності" стратегії;

ґ) рівень відповідності потенціалу організації "оптимальній" стратегії.

41. Модель стратегічних груп розроблена:

а) І. Ансоффом;

б) М. Портером;

в) А. Томпсоном;

г) А. Вайсманом; ґ) Й. Вебером.

42. Оцінка конкурентної сили організації належить до:

а) аналізу ринкової ситуації в галузі та конкуренції в ній;

б) аналізу ситуації у середині організації;

в) стратегічного аналізу диверсифікованих організацій;

г) розроблення загальних стратегій конкуренції.

г) характер діяльності;

ґ) зміст діяльності.

43. За характером діяльності організації цілі поділяють на такі види:

а) зростання;

б) стабільності;

в) маркетингові;

г) скорочення;
ґ) фінансові.

44. Встановлення цілей передбачає проходження таких стадій:

а) встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їх виконання;

б) проведення SWOT-аналізу;

в) побудова ієрархії цілей;

г) встановлення загальної мети організації;

ґ) виявлення та аналіз тенденцій зміни оточення організації.

45. Сформульовані цілі управління повинні відповідати таким вимогам:

а) конкретність та вимірюваність;

б) жорсткість щодо шляхів їх досягнення;

в) реальність, досяжність;

г) гнучкість;

ґ) орієнтація на високий результат, успіх.

.

46. "Дерево цілей" трактують як:

а) графічне зображення зв'язків організації із зовнішнім середовищем;

б) розподіл обов'язків в апараті управління організацією;

в) графічне зображення співпідпорядкованості цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдання й окремі операції.

47. Централізований підхід до формулювання цілей передбачає:

а) формулювання вищим керівництвом головних цілей організації, а на їх основі вибір цілей нижчими рівнями управління;

б) формулювання цілей нижчими рівнями, які потім виступають основою для головних цілей;

в) формулювання цілей як багатоітераційний процес;

г) вище керівництво розробляє цілі для кожного рівня і вимагає точного їх виконання.

48. Враховуючи зв'язок між цілями: а) збільшення рентабельності активів; і б) збільшення коефіцієнта оборотності активів, сформулюйте їх характеристику:

а) комплементарність;

б) індиферентність;

в) конфліктність;

г) конфліктно-індиферентність.

49. За результатами портфельного аналізу відбувається:

а) перегляд цілей диверсифікованої організації;

б) відмова від слабких СГЦ;

в) освоєння нових видів діяльності;

г) зміна стратегічних планів СГЦ;
ґ) оцінка вибраної стратегії.

50. "Знаки питання" у матриці "зростання — частка ринку":

а) переважно вимагають великих коштів для підтримання росту;

б) займають малу частку ринку;

в) мають шанси на успіх, тому що ринок розширюється;

г) пріоритетна стратегія — деінвестування або скромне існування;

ґ) виступають джерелом фінансових коштів для розвитку диверсифікації.

51. "Грошові мішки" у матриці "зростання — частка ринку":

а) займають велику частку ринку;

б) мають шанси на успіх, тому що ринок розширюється;

в) пріоритетна стратегія — "збір урожаю";

г) виступають джерелом фінансових коштів для розвитку диверсифікації.

52. Для позиціювання СГЦ на матриці "привабливість — конкурентоспроможність" використовують наступні координати:

а) привабливість ринку, конкурентний статус організації;

б) темп приросту ринку, відносна частка ринку;

в) стадія життєвого циклу, позиція в конкурентній боротьбі;

г) інтенсивність конкуренції, потреба в інвестиціях.

53. Застосування методу БКГ має певні обмеження:

а) визначення конкурентоспроможності за показником відносної частки ринку є справедливим лише для фази зростання ЖЦП;

б) враховує лише внутрішню конкурентну перевагу;

в) коректні результати дає для галузей з масовим виробництвом;

г) забезпечує формування лише загальної орієнтації розвитку організації.

54. При розробці стратегії розвитку організації деякі управлінці вважають надійнішим критерієм успішності діяльності організації прибуток і коефіцієнти, що її характеризують (норму рентабельності, дохід на одну акцію, норму повернення інвестицій і т. п.). Тому жодні інші критерії для оцінки успішної діяльності організації не потрібні.