Які основні особливості вітчизняного управління сформувалися у період ЗО—80-х pp. XX ст.?

Тести

1. Особливостями стратегічного управління є:

а) пошук переваг у конкурентному оточенні, відстеження й адаптація до їх змін;

б) узгодження внутрішнього потенціалу організації та можливостей, які містяться в зовнішньому середовищі;

в) зорієнтованість на досягнення сформульованих цілей;

г) пошук резервів діяльності організації.

2. Формування стратегічного мислення менеджера забезпечує:

а) розпізнавання та адекватне реагування на зміни в се­редовищі організації;

б) усвідомлення можливості впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни в ньому;

в) логічне обґрунтування форм і методів залучення та використання всіх видів ресурсів;

г) координацію напрямів діяльності;

ґ) зорієнтованість на аналіз всіх деталей при прийнятті управлінського рішення.

Який вітчизняний науковий напрям вважають теоретичною основою адміністративно-командної системи?

а) директивний;

б) телеологічний;

в) генетичний;

г) індикативний;
ґ) еволюційний.

Які основні особливості вітчизняного управління сформувалися у період ЗО—80-х pp. XX ст.?

а) використання директивних методів управління виробництвом і розподілом продукції;

б) централізоване забезпечення кожного підприємства матеріально-технічними ресурсами;

в) встановлення державних цін на продукцію підприємства;

г) націленість планів на вирішення поточних питань;
ґ) використання методу екстраполяції.

5. Стратегічний менеджмент як система складається з таких елементів;

а) цінностні орієнтації керівників;

б) стратегія організації;

в) організаційна структура;

г) організаційна (корпоративна) культура;
ґ) методи управління організацією.

6. Принципами програмно-цільового методу управління є:

а) цільова спрямованість на вирішення певної проблеми на кожному з етапів розвитку системи;

б) комплексність у розробленні та реалізації обраної стра­тегії для вирішення проблеми;

в) безперервність і спадковість рішень, що приймаються на різних рівнях управління;

г) багатоваріантність розробок, що дозволяє обрати най­більш раціональний шлях керованого розвитку певного процесу (явища).

7. Основні етапи розроблення стратегії розвитку організації:

а) аналіз середовища;

б) формування організаційної структури;

в) формулювання місії та цілей;

г) вибір стратегії розвитку;
ґ) реалізація стратегії.

8. До критеріїв потенційно ефективної стратегії належать:

а) гнучка, адекватність,тобто власні стратегічні зміни повинні бути адекватними змінам в оточенні органі­зації;

б) стратегічна унікальністьяк цільовий пошук можливостей майбутнього бізнес-успіху там, де його ще не побачили конкуренти;

в) ситуаційність, яка проявляється при аналізі конкрет­ної ситуації для визначення ключових чинників майбутнього успіху організації;

г) майбутня невизначеність як стратегічна можливість, тобто здатність перетворювати зміни зовнішнього
оточення організації в свої конкурентні переваги.

9. Стратегічний менеджмент ґрунтується на таких прин­ципах:

а) організація є "відкритою" соціально-економічною системою;

б) організація є "закритою" системою з заданими цілями;

в) постійний перегляд і оновлення "стратегічного набору";

г) посилення гнучкості планування;

ґ) узгодження потенціалу самої організації та можливо­стей, що виникають у зовнішньому середовищі.

10. Планування, яке спрямоване на забезпечення стійкої відпо­відності між цілями організації, її внутрішніми і ринковими можливостями, вважають:

а) стратегічним;

б) оперативним;

в) цільовим;

г) довгостроковим.

11. Стратегічне планування на відміну від довгострокового:

а) забезпечує передбачення майбутнього;

б) майбутнє організації можна визначати шляхом екс­траполяції сформованих тенденцій розвитку;

в) пріоритетним є формування оптимістичних значень показників діяльності організації порівняно з досягну­тим рівнем;

г) неможливість використання методів екстраполяції.

12. Стратегічне планування діяльності організації трактують як:

а) сукупність дій та рішень щодо розроблення стратегії;

б) процес визначення цілей організації;

в) розроблення стратегій, що спрямовані на досягнення певних цілей у відповідних функціональних сферах організації;

г) розроблення календарних планів-графіків виробництва.

13. Стратегічне планування виникло як відповідь на:

а) необхідність зміни організаційних структур управління;

б) недоліки довгострокового планування;

в) насичення ринку;

г) підвищення рівня конкуренції;

ґ) зростання кризових явищ в окремих галузях еконо­міки.

14. При виборі стратегії слід дотримуватися принципу розумної достатності, т. з. принципу "бритви Оккама", тобто:

а) стратегія повинна бути максимально ефективною;

б) стратегія повинна бути достатньо ефективною, гнучкою і адекватною змінам зовнішнього середовища органі­зації;

в) стратегія повинна бути достатньо ефективною і відносно простою (задовільно складною).

15. Вимоги при формуванні ефективної стратегії:

а) врахування змін, які відбуваються в зовнішньому се­редовищі;

б) альтернативність або варіантність розроблення;

в) відповідність специфіці діяльності організації;

г) врахування особливостей архітектоніки організації;
ґ) застосування методу екстраполяції.

16. Яку методологію управління доцільно застосувати при се­редньому рівні нестабільності середовища організації (оцінка 3,0—3,5 за шкалою І. Ансоффа):

а) управління шляхом рангування стратегічних завдань;

б) управління "за слабкими сигналами";

в) директивне планування;

г) регулярне стратегічне управління;
ґ) управління в умовах несподіванок.

16. Загальна стратегія — це:

а) стратегія, яка гнучко й адекватно змінюється під впливом змін зовнішнього середовища організації;

б) стратегія, яка передбачає взаємодію всіх своїх підсистем для отримання загального кінцевого результату з урахуванням змін внутрішнього потенціалу організації та зовнішнього середовища;

в) стратегія, яка передбачає узгодження всіх своїх підсистем для досягнення загального кінцевого результату.

17. До основних завдань бізнес-стратегії організації належать:

а) розроблення заходів, спрямованих на посилення кон­курентоспроможності і збереження конкурентних переваг;

б) досягнення цілей функціональних підрозділів;

в) аналіз і формування цільового господарського портфе­ля організації;

г) встановлення інвестиційних пріоритетів та напрямів розподілу ресурсів;

ґ) розв'язання вузькопрофільних питань і проблем.

18. Перевагами стратегічного планування є:

а) заохочення керівників мислити стратегічно;

б) чіткіша координація зусиль на досягнення сформульованої мети;

в) можливість адаптуватися до раптових змін;

г) втілення стратегії в формальному стратегічному плані;
ґ) досягнення високих темпів зростання організації.

19. При формулюванні місії організації повинні бути враховані наступні елементи:

а) коротке повідомлення про походження і розвиток організації;

б) стиль поведінки власників і управлінського персоналу;

в) визначення сфери діяльності у термінах ринку;

г) основні особливості і конкурентні переваги організації;
ґ) цілі діяльності організації.

20. Метою встановлення місії організації є:

а) внесення цільової направленості діяльності;

б) окреслення довгострокового напряму розвитку;

в) надання організації індивідуальності;

г) прагнення усвідомити: де ми знаходимося зараз, що ми робимо і куди прямуємо?

21. Місію організації розглядають у таких варіантах:

а) місія-призначення, тобто конкретне уявлення про причину виникнення та зміст існування організації;

б) місія-орієнтація — широке розгорнуте уявлення про поведінку організації;

в) місія-політика — концентрований вираз головних цілей на найближчий період і на перспективу.