Функції інвестиційного менеджменту

v управління окремими інвестиційними проектами, що включає діяльність по плануванню, організації, координації, мотивації і контролю протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів і техніки управління, що має на меті забезпечення найбільш ефективної реалізації визначених в інвестиційному проекті результатів по складу й обсягу робіт, вартості, якості і задоволенню учасників інвестиційного проекту;

v управління інвестиційною діяльністю окремого суб'єкта господарювання – підприємства, що припускає управління інвестиційним портфелем підприємства (його формування, моніторинг, оцінки якості, реінвестування й ін.), управління оборотним капіталом (короткострокові інвестиції) і ін.

На рівні держави управління інвестиційною діяльністю спрямовано на соціально-економічний і науково-технічний розвиток і здійснюється:

Ø відповідно до державних цільових інвестиційних програм;

Ø шляхом прямого управління державними інвестиціями;

Ø законодавчими заходами стимулювання і стримування (наприклад, введенням системи оподатковування з диференціюванням податкових ставок і пільг);

Ø проведенням фінансової і кредитної політики, політики ціноутворення (у тому числі випуском в обіг цінних паперів), амортизаційної політики;

Ø контролем за дотриманням державних норм і стандартів, а також за дотриманням правил обов'язкової сертифікації;

Ø антимонопольними заходами, приватизацією об'єктів державної власності, у тому числі об'єктів незавершеного будівництва;

Ø експертизою інвестиційних проектів.

На рівні держави функції управління інвестиціями включають наступне:

v аналіз і прогнозування розвитку інвестиційного ринку, включаючи його кон'юнктуру і загальнодержавні потреби в результатах інвестиційної діяльності;

v розробку стратегічних напрямків інвестиційної політики з урахуванням цільових напрямків розвитку країни (регіону) і інвестиційних можливостей, у тому числі розробку державних цільових інвестиційних програм;

v законодавчу діяльність в області стимулювання, стримування і контролю інвестиційної діяльності;

v моніторинг інвестиційної діяльності і реалізацію конкретних заходів регулювання, стримування і контролю інвестиційної діяльності на всіх рівнях, включаючи підтримку і фінансування окремих інвестиційних проектів. Основні задачі управління інвестиціями на рівні держави і регіонів включають:

v забезпечення високих темпів розвитку країни (регіону) за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;

v максимізацію частини національного доходу, обумовленого інвестиційною діяльністю;

v зведення до мінімуму ризиків інвестиційної діяльності.

На рівні підприємства управління інвестиційною діяльністю здійснюється відповідно до планів інвестиційної діяльності підприємства і включає реалізацію наступних основних цілей:

- забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за рахунок ефективної інвестиційної діяльності;

- максимізацію доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності;

- мінімізацію ризиків інвестиційної діяльності;

- забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в процесі інвестиційної діяльності тощо.

Основна мета інвестиційного менеджменту полягає в забезпеченні найбільш ефективної реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційний менеджмент виконує ряд функцій, основними з яких є:

1. Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування кон'юнктури ринку інвестиційних товарів. При цьому досліджуються правові умови інвестиційної діяльності в розрізі окремих форм інвестицій і в цілому, аналізується поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і визначальні її фактори і т.д.

2. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності підприємства. При цьому формується система цілей інвестиційної діяльності й основних її напрямків, насамперед на довгостроковий період, а також конкретні задачі, розв'язувані в найближчій перспективі.

3. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства. При цьому прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для реалізації розробленої інвестиційної стратегії по окремих етапах її здійснення; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (прибутку, амортизаційних відрахувань і т.п.); виходячи із ситуації на грошовому ринку (насамперед, норми позикового відсотку) визначається доцільність залучення для реалізації інвестиційної стратегії позикових коштів; вивчається можливість використання залучених коштів (насамперед шляхом акціонування окремих інвестиційних програм).

4. Пошук і оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і відбір найбільш ефективних з них. У процесі реалізації цієї функції вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку; відбираються для вивчення інвестиційні проекти, найбільш відповідні інвестиційній стратегії компанії (фірми); проводиться ретельна їхня експертиза; по кожному інвестиційному проекту розраховується рівень прибутковості й інші показники економічної ефективності і за цим критерієм здійснюється ранжирування розглянутих варіантів можливого інвестування.

5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найбільш ефективних з них. У процесі реалізації цієї функції розглядаються відповідні пропозиції цих інструментів на ринку; оцінюються окремі показники їхніх інвестиційних якостей; проводяться розрахунки їхньої реальної ринкової вартості; відбираються найбільш ефективні з них. Основу таких фінансових інструментів складають у даний час акції й інші цінні папери (так названі "фондові інструменти").

6. Формування інвестиційного портфеля і його оцінка за критеріями прибутковості, ризику і ліквідності. У процесі реалізації цієї функції з обліком можливого до залучення обсягу інвестиційних ресурсів і розрахованих показників прибутковості і рівня ризиків по кожному інвестиційному проекту і фінансовому інструменту відбувається їхній відбір для безпосередньої реалізації. На першому етапі формування інвестиційного портфеля оптимізуються пропорції між реальними і фінансовими інвестиціями в цілому; на другому етапі - у розрізі кожної з форм підбираються найбільш ефективні (по співвідношенню прибутковості і ризику) інвестиційні проекти (фінансові інструменти для інвестування). На третьому етапі оцінюється ліквідність портфеля. Сформований інвестиційний портфель можна розглядати як реалізовану в поточному періоді сукупність інвестиційних програм.

7. Поточне планування й оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів і програм. У процесі реалізації цієї функції для забезпечення оперативного управління сформованим інвестиційним портфелем розробляються різні види поточних планів, серед яких найбільш важливу роль грають календарні плани реалізації окремих інвестиційних проектів і бюджети цих проектів.

8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів. У процесі реалізації цієї функції формується система первинних показників, що спостерігаються, пов'язаних з реалізацією кожної інвестиційної програми й окремих інвестиційних проектів; визначається періодичність збору й аналізу інформації; виявляються причини відхилень реалізованих інвестиційних проектів від намічених термінів, обсягів, ефективності і т.п.

9. Підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних проектів (продажу окремих фінансових інструментів) і реінвестуванні капіталу. Унаслідок зміни кон'юнктури інвестиційного ринку, фінансового стану компанії, прорахунків у формуванні інвестиційного портфеля й інших факторів фактична й очікувана ефективність окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів) може виявитися набагато нижче розрахункової. У цьому випадку приймається рішення про вихід з таких інвестиційних проектів (продажу окремих фінансових інструментів і визначаються форми цього виходу (реалізація, акціонування і т.п.). Відповідно здійснюється управління інвестиційним портфелем шляхом підбору інших інвестиційних проектів або фінансових інструментів, куди реінвестується капітал, який вивільняється.

Дослідження інвестиційного процесу, розробка науково-обгрунтованих рекомендацій у відношенні практичного використання резервів базуються на комплексному вивченні цього процесу як єдиної економічної системи з властивою їй сукупністю різних ознак усіх складових елементів. Це дає можливість оптимізувати структуру інвестиційного процесу і створити економічний механізм його реалізації.

ТЕМА 2: МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1. Організаційне забезпечення інвестиційного менеджменту.

2.2. Інформаційне забезпечення інвестиційного менеджменту.

2.3. Основи інвестиційного аналізу.

2.4. Методичний інструментарій інвестиційних розрахунків.