І. Короткі відомості

Республіка Склавіна (столиця - м. Либідь, населення - 52 млн. чол., грошова одиниця - гроут). Молода європейська держава з багатим історичним минулим. З середини 17 до початку 20 ст. Склавіна належала до великої Варязької імперії. З початку 20 століття до серпня 2016 р. була автономією Союзу Вільних Народів (СВН), який змінив Імперію на історичній сцені, і розпався через 70 років у зв'язку з внутрішніми проблемами і не вияснених поки що обставин.

Територія країни 600 тис. км². Клімат - м'який, помірний. Із Заходу країна відділена від Центральної Європи лісистими Русинськими горами. Південні кордони країни проходять вздовж узбережжя Південного моря. На сході і півночі Склавіна межує з євразійською частиною в минулому Варязької імперії (пізніше - СВН) - Північно-східною Федерацією. Політичний устрій Склавіни - президенсько-парламенська республіка. Фактичним главою країни є Президент. Кабінет міністрів, очолюваний міністром, займається питаннями поточного управління. Вищою виконавчою і законодавчою владою вважається парламент, який обирається шляхом прямого таємного голосування. Політичний устрій закріплений діючою Конституцією, прийнятою у період боковістичної партійної диктатури. Державно-політичне життя країни знаходиться у процесі становлення. Економіка країни формувалась як частина централізовано-керованого господарства СВН. Виробництво і експорт спираються на найбільший у Європі конгломерат галузей важкої промисловості і військово-промислового комплексу з високою концентрацією виробництва, розвиненою наукою і застарілими виробничими технологіями. Другою за значимістю галуззю є сільське господарство, для якого у країні є всі умови. За рівнем забезпеченості природними ресурсами Склавіна займає одне з ведучих місць у світі (додаток 1). За рівнем виробництва, доходів і показниками соціальної забезпеченості належить до середньо розвинутих країн. З 2016 р. перехідна економіка Склавіни переживає гостру системну кризу, в результаті якої всі економічні і соціальні показники значно погіршились, але їх реальні

значення точно не відомі.

Демографічна ситуація. Населення Склавши постійно скорочується внаслідок підвищення смертності і зниження народжуваності (дод. 2). Тривалість життя (68 років) та питома вага дітей серед населення зменшується. Близько половини сімей з дітьми мають одну дитину. На 1 тис. працездатного населення припадає 798 чоловік непрацездатного віку. Питома вага пенсіонерів у сільській місцевості - 30%, що у 1,5 рази вища, ніж у містах.

Регіональний устрій. Республіка Склавіна складається із 24 областей і автономної республіки Південномор'я, варязьке населення якої схильне до сепаратизму. У мирне внутрішнє протистояння Центру і Автономії втягнуті суміжні дружні держави, які вирішують проблеми розподілу озброєння, майна і території базування минулого Південно-морського військового флоту СВН. Деякі політики і військові дружніх держав не вважають встановлені кордони остаточними, хоча вони взаємно визнані і закріплені міждержавними угодами. Становище ускладнюється тим, що історичні права і домагання всіх, втягнутих у конфлікт сторін, не є бездоганними.

Економічні проблеми регіонів. Економічний потенціал Склавши зосереджено в 6 південно-східних областях, на частку яких припадає 60% промислового виробництва і 50% капіталу країни. Через неоднаковий економічний розвиток спостерігається значна регіональна диференціація доходів на душу населення (1,8 раза між південно-західними і західними районами).

Зменшення бюджетного фінансування і політика фіскальних зборів Центру загострили економічні проблеми регіонів, потреби яких у бюджетному фінансуванні задоволені на 70%.

Для зменшення нерівномірності розвитку потрібні не стільки великі, скільки ефективні інвестиції. Надання окремим регіонам статусу вільних економічних зон не стимулювало очікуваного притоку іноземних інвестицій через загальну - правову нестабільність в країні. На думку спеціалістів, іноземні інвестиції та фінансовані державою програми розвитку у змозі дати високий економічний ефект, перш за все, не у відсталих, а в традиційно розвинутих регіонах країни.

Політичні процеси. Правова плутанина, нерозмежованість повноважень органів влади з самого початку сприяли загостренню суперництва між Президентом, Кабінетом міністрів, (центральною виконавчою владою) і Парламентом (вищою законодавчою і виконавчою владою) країни.

Криза недовіри влади, викликана хвилею соціально-економічного безладдя, призвела до дострокових перевиборів Парламенту і Президента країни.

У результаті перевиборів парламентську більшість сформували завзяті противники ринкових перетворень і президентської форми правління - уклоністи та боковісти, лідера яких Алена Цекатуха була обрано Спікером Парламенту.

Дострокові вибори Президента Склавши проходили у напруженій обстановці.

27 червня 2019 р. відбувся перший тур голосування, в якому брало участь 68% виборців. Голоси розподілилися таким чином: за Президента Склавши, лідера копошистів Л. Хверстого - 37%, за колишнього Прем'єр-міністра Склавіни, лідера суєтистів Л.Цвайту - 31%. Інші голоси розподілились нерівномірно між 5 іншими претендентами, серед яких найбільшу кількість голосів (13%) набрав Спікер Парламенту - А Цекатуха.

У другому турі, який відбувся 19 липня 2019 p., взяли участь 27 млн. чол., або 72% загальної кількості виборців. Президентом Склавіни був обраний Л. Цвайта, за який віддали голоси 52% виборців. За Л.Хверстого проголосувало 45% виборців.

На думку політолога, населення країни проголосувало не тільки за Л. Цвайту, скільки проти Л. Хверстого і політики топтання на місці, яку він проводив.

У свою чергу, значна частина населення Склавіни проголосувала проти Л. Цвайти через побоювання, що новий президент може проводити обіцяну у перевиборній програмі політику тісного зближення з Південо-Східною Федерацією, небезпечною, на думку багатьох, для суверенітету Склавши.

Вибори підтвердили тенденцію небезпечного зростання відцентрових тенденцій і протистояння регіонів: Захід Склавши віддав голоси за Л. Хверстого, а населення східних областей, що межують з Північно-Східною Федерацією, - за Л.Цвайту.

Економічні реформи. Відразу ж після обрання Л.Цвайта показав себе як енергійний і послідовний реформатор ринкової орієнтації.

Найбільш швидкими й ефективними виявилися перетворення першого етапу "президентських реформ" Л.Цвайти (осінь 2019 p.). Практично усі вони були здійснені на основі президентських указів, рішень Кабінету міністрів і державних органів управління економікою. Більшість прийнятих на той час рішень (біля 70%) можна віднести до радикальних перетворень, спрямованих на лібералізацію економіки.

За винятком невдалих спроб лібералізації цін і скорочення соціальних субсидій, практично всі реформи, особливо лібералізація валютного ринку і зовнішньої торгівлі, дали швидкий і, безумовно, позитивний ефект.

У міру того, як здійснювався перехід до більш складних і комплексних проблем "другого ешелону", темпи економічних перетворень сповільнились. Виникла необхідність ретельнішої підготовки, більш зваженого й узгодженого проведення реформ на правовій основі.

З 2010 р. до сьогодні реалізується другий етап президентських реформ, який базується на економічній програмі Кабінету Міністрів Склавши і отримав схвалення міжнародних спеціалістів. Мета програми - подолання економічної кризи на основі макроекономічної (фінансової) стабілізації, створення ефективного правового середовища, структурної перебудови і технологічної модернізації економіки.

У 2010 р. конфронтація між виконавчою і законодавчою владою викликала нове загострення соціальної напруженості в країні. Для запобігання політичної кризи, Президент і Парламент уклали "Тимчасову угоду про розподіл конституційних повноважень", що повинні діяти до прийняття нової Конституції. Термін дії угоди минає. Нова, демократична Конституція Склавинії, запропонована Президентом країни, буде незабаром прийнята.

За переконанням Головного Радника Президента С.Амосада:

"...Конституція додасть суспільству впевненості і сили, зробить просування до економічних реформ більш спаєним, цілеспрямованим і плідним."

Навколо прийняття проекту Конституції ведеться гостра політична боротьба, що загрожує повторенням політичної кризи.