Методичні вказівки 3 страница

На рисунку 4.5, а зображено електронний мікрознімок поперечного перерізу фрагмента стінок трахеїд сосни ладанної, обробленої фтористоводневою кислотою HF, зі збільшенням зображення ×12000. Більш наочно мікроструктуру стінок трахеїд зображено на рисунку 4.5, б, що відображує стінки клітин червоного дуба зі збільшенням ×2000.

Трахеїди та їх стінки складаються з декількох шарів, які відрізняються за своїм складом і товщиною. Внутрішня пустота трахеїди – люмен.

4.5 СУБМІКРОСТРУКТУРА ДЕРЕВИНИ

Структура первинної оболонки являє собою дисперсну систему, в якій мікрофібрили целюлози оточені лігніном, геміцелюлозою (молекулярна маса менше 1000) та пектиновими речовинами. Первинна оболонка входить до складу серединної пластинки (лігнінового прошарку), вміст лігніну в якій складає приблизно 70 % від її маси.

Зовнішній шар вторинної оболонки, що примикає до первинної, також являє собою дуже тонкий шар товщиною 120÷500 нм. Він займає приблизно 10 % від усієї площини поперечного перерізу клітинної стінки трахеїди.

Лігнін у зовнішніх шарах вторинних оболонок міститься у вигляді часток шириною приблизно 45 нм, які мають продовгувату форму.

4.5.1 РОЗПОДІЛ ЛІГНІНУ В ДЕРЕВИНІ

Електронно-мікроскопічні дослідження зразків деревини хвойних порід, підготовлених різноманітними методами хімічного і ферментного розкладання, показали подібні результати в розподілі лігніну в стінках трахеїд деревини. В середньому 74 % лігніну міститься у складі прошарку між трахеїдами і приблизно 15÷16 % у інших рівнях стінки клітини.

Лігнін залежно від його розташування в деревині має різну структуру (рисунки 4.6 – 4.8). За даними досліджень, у лігніновому прошарку відсутня упорядкована кристалічна структура.

На рисунку 4.6, а можна бачити тіла розміром 20÷60 нм у діаметрі, що являють собою області ущільненого або з більш високим ступенем полімеризації лігніну у хвойних породах.

Третинна стінка покриває тонким шаром весь клітинний люмен. Будова третинної стінки індивідуальна для кожної породи деревини, але більш значні відзнаки проявляються у будові трахеїд м’якої і твердої деревини. У різновидах м’якої деревини, типу сосни Pinus silvestris та Рeсеа abies, товщина третинної стінки складає приблизно 70÷80 нм. Деревина твердих порід має більш тонку оболонку. Третинна стінка складається з мікрофібрил та аморфного матеріалу як матриці (рисунок 4.6, б).Товщина мікрофібрил коливається в межах 12÷18 нм. Для третинної стінки характерним є переплетення мікрофібрил целюлози в невеличкі пачки хрест-навхрест одна до одної під кутом 20÷30° (рисунок 4.7, а). Третинні стінки покривають не тільки внутрішню частину трахеїд, фібрил та з’єднуючих капілярів, але і пустот облямованих пор і канали простих пор (рисунок 4.7, б).

а) б)

Рисунок 4.6 – Лігнін після фтористоводневої кислоти сосни ладанної:

а – збільшення ×32000; б – з наступною обробкою хлоридом кальцію, ×8500

Третинна стінка має деяку стійкість до кислот та лугів, а також проявляє високу стійкість до руйнування грибами бурої гнилі. Це може бути наслідком більшого, в порівнянні з вторинним шаром, ступенем лігніфікації.

В більшості різновидів деревини існує додатковий, так званий вкритий наростами шар. Ця особлива структура вкриває третинну стінку в трахеїдах, капілярах, а також в пустотах облямованих пор і каналах простих пор. Вкритий наростами шар складається із сферичних часток, наростів (рисунок 4.8, а). Розміри наростів варіюються в межах від < 0,01 мкм до 1 мкм (рисунок 4.8, б), середній діаметр перебуває в діапазоні 0,1×0,2 мкм. Крім того, наростами вкриті пори клітинних оболонок. Їх розмір менший і не такий змінний, як у трахеїдах.

а) б)

Рисунок 4.7 – Третинна стінка трахеїди ялини з тканою (переплетеною) текстурою мікрофібрил Pecea abies (а);

мембрана облямованої пори Douglas fir ×3500(б)

а) б)

Рисунок 4.8 – Поздовжній вкритий наростами шар Fagus silvatica (а);

розподілення за розмірами 300 наростів у трахеїдах деревини хвойної породи(б)

Вкритий наростами шар складається, головним чином, з похідних протоплазми. Він утворюється на етапах завершення клітинного розвитку, коли лігніфікація (одерев’яніння) закінчилась або майже закінчилась. Цей шар характеризується стійкістю до хімічного розчинення.

Третинна стінка та вкритий наростами шар – два різних шари внутрішньої поверхні клітин деревини. Їх властивості в більшості відрізняються від головної частини клітинної стінки – вторинної стінки. Усі рідини, що дифундують з клітинного люмена в стінки і пори, та навпаки, повинні переміщуватися крізь обидва шари, вони будуть впливати на ряд властивостей деревини – адгезію, дифузію та розчинність.

Третинна стінка – внутрішній шар стінки деревинної клітини як м’яких, так і твердих порід. У більшості зразків деревини на третинній стінці міститься додатковий шар, утворений невеликими наростами, частіше вкритими аморфною речовиною. Рідкі (низьков’язкі) матеріали, що використовуються для диспергування деревини, просочувальні захисні склади та клеї мають дифундувати з клітинного люмена в стінку клітини, проникаючи крізь третинну стінку і вкритий наростами шар, тому їх структура впливає на особливості властивостей порід деревини при подрібненні, захисті просочуванням, склеюванні.

Вторинний шар у стінці складається в основі з високоміцної фіброподібної целюлози, що визначає високу міцність деревини в напрямку вздовж волокон. У поперечному напрямку міцність деревини визначається адгезійною міцністю лігніну до насиченої целюлозою вторинної стінки або когезійною міцністю лігніну як менш міцного, ніж целюлоза, матеріалу.

Лігніновий прошарок є достатньо товстим, товщина значно перевищує розміри її структурних сферичних елементів діаметром 20÷60 нм.

Контрольні запитання

1 Які породи деревини використовуються для будівельних цілей?

2 Позитивні та негативні властивості деревини.

3 Дати визначення, що таке торцевий, радіальний та тангентальний розрізи стовбура дерева.

4 Описати будову деревини по торцевому розрізу.

5 Яка будова деревини на макрорівні?

6 Яка будова деревини на мікрорівні?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 5

ПОРОКИ ДЕРЕВИНИ, ВИДИ ЛІСОВИХ МАТЕРІАЛІВ, НАПІВФАБРИКАТИ І БУДІВЕЛЬНІ ДЕТАЛІ І ВИРОБИ

5.1 ПОРОКИ ДЕРЕВИНИ

Відхилення від нормальної будови деревини, що впливають на її технічні властивості, називаються пороками.

Деякі пороки можна легко знайти при зовнішньому огляді дерева, більшість з них сховано і може бути виявлено тільки після вирубу дерева або після оброблення деревини. Пороки впливають на технічні якості деревини. Це залежить від виду і ступеня їхньої виразності і від призначення деревини.

На відміну від інших будівельних матеріалів, сорт деревини встановлюють не тільки від її міцності, але і на підставі оцінки наявних пороків.

Той самий порок в одних сортаментах неприпустимий, в інших – знижує сортність дерева, у третіх не має практичного значення.

5.1.1 ПОРОКИ БУДОВИ ДЕРЕВИНИ

Завилькуватість – ненормальна будова деревини, що виражається в неправильному розташуванні волокон, наприклад, хвилеподібна завилькуватість зустрічається в усіх деревних порід і може поширюватися або на все дерево, або на окремі ділянки.

Завилькуватийстовбур важко розколюється і важко обробляється, але деревина має красивий малюнок. З погляду будівництва завилькуватість знижує якість деревини.

Косошарість – така будова деревини стовбура, коли волокна розташовуються гвинтоподібно (рисунок 5.1, а).

Косошарість зустрічається в усіх породах (частіше в дуба і сосни) і розпізнається по спіральному розташуванню тріщин.

Косошарне дерево непридатне для розпилювання на пиломатеріали.

Ройка являє собою зовнішні поздовжні заглиблення в нижній окоренковій частині дерева. Торцевий розріз при цьому виходить хвилеподібного обрису.

Залежно від глибини і довжини цей порок може знижувати сорт круглого лісу.

Закомелистість – значне і різке стовщення в окоренковій частині стовбура. Закомелистість може знижувати сорт круглого лісу, тому що викликає косошарість.

а)	б)	в)

Рисунок 5.1 – Пороки будови деревини: а – косошарість;

б – подвійна серцевина; в – крен

Подвійна заболонь – порок, що зустрічається переважно в дуба і сосни.

Подвійна або хибна заболонь полягає в тому, що з ядрової частини стовбура утворюється кілька річних шарів, за властивостями і кольором схожих на заболонь. Вона добре видна на торцевому розрізі у вигляді світлих концентричних смуг.

Деревина з подвійною заболонню має низькі будівельні якості.

Подвійна серцевина характеризується наявністю двох серцевин у торцевому розрізі стовбура (рисунок 5.1, б). Звичайно вона зустрічається при двоверховітті дерева у верхній частині стовбура. Подвійна серцевина знижує якість сортаменту.

Крен являє собою різке потовщення літньої деревини, річного шару зі значним підвищенням твердості на більш вузькій стороні і зміщенням серцевини (рисунок 5.1, в).

Кривизна – скривлення частини стовбура під час росту в одному або декількох місцях.

Якщо скривлення спрямоване в одну сторону, кривизна називається однобічною. Якщо в різні сторони – різнобічною.

Збіжистість – ненормальне (різке) зменшення діаметра стовбура від окоренкової частини до вершини. За норму збіжистості приймають зменшення діаметра стовбура на 1 см на 1 погонний метр довжини стовбура.

Збіжистість збільшує відходи при розпилюванні лісу, є причиною косошарості.

5.1.2 СУЧКИ

Сучки – основа живих або відмерлих при житті дерева гілок – є неминучим пороком, тому що обумовлені ростом дерева. Кількість, розміри та стан сучків впливають на якість деревини, призначеної для розпилювання. Залежно від розташування на стовбурі дерева та площини розпилу сучки можуть виходити на поверхню пиломатеріалу у вигляді кола, овалу, клина.

При потраплянні розпилу вздовж зрослого сучка отримують зшивний сучок (рисунок 5.2, а), поперек двох поряд розташованих сучків – лапчастий сучок (рисунок 5.2, б).

а)	б)

Рисунок 5.2 – Сучки: а – зшивний сучок; б – лапчастий сучок

Розрізняють сучки наскрізні, тобто ті, що виходять на обидві сторони пиломатеріалу (дошки), та ненаскрізні – виходять тільки на одну сторону дошки.

Залежно від стану деревини сучка та ступеня зрощення його з деревиною стовбура розрізняють:

Зрослий твердий сучок – річні шари сучка складають одне ціле з навколишньою деревиною. Деревина сучка тверда і нормальної структури.

Розрізняють здорові, рогові і забарвлені тверді сучки. У здоровому сучку немає ніяких ознак гнилі. Він забарвлений у колір навколишньої деревини або злегка темніший за неї.

Роговий сучок має здорову деревину, щільно просочений смолою, дубильними або іншими речовинами, забарвлений значно темніше, ніж навколишня деревина.

Незрослий сучок. До цієї категорії належать сучки, що утворюють у деревині отвори або гнилі ділянки. Ці сучки поділяються на ті, що випадають (тверді), пухкі і тютюнові.

Випадний (твердий) сучок зустрічається в пиломатеріалах і фанері. Має тверду деревину, але по всій довжині безпосередньо не зв'язаний з навколишньою деревиною і легко випадає.

Пухкий сучок оточений здоровою деревиною, але сам перебуває в такій стадії гниття, коли деревина частково втратила первісну структуру.

Тютюновий сучок – сучок, що розклався і перетворився в коричневу масу.

5.1.3 ТРІЩИНИ

Тріщини являють собою розриви деревини уздовж волокон, що утворюються при висиханні і при впливі інших факторів.

Залежно від часу появи і характеру ушкодження розрізняють такі види тріщин: метик; відлупина; морозобоїна; вітрогонка; тріщини усушки.

Метик – внутрішня поздовжня тріщина, що проходить через серцевину стовбура, але не доходить до його периферії. Метик йде уздовж стовбура нагору від окоренка, де він має найбільший розвиток.

Простий метик складається з двох або однієї тріщини, розташованих по одному діаметру (рисунок 5.3, а).

Хрестовий метик – утворюється двома або декількома тріщинами, розташованими під кутом одна до одної (рисунок 5.3, б, в).

Розрізняють згідний метик, коли тріщина йде уздовж стовбура в одній площині, незгідний метик, коли тріщина йде уздовж стовбура гвинтоподібно, на верхньому торці стовбура її напрямок інший, ніж на нижньому.

Метик порушує цілісність деревини і знижує її сортність. Простий згідний метик не знижує сортності колод, що направляються на розпилювання.

Відлупина – внутрішня тріщина, що йде по річному шару (рисунок 5.3, г). Відлупина порушує цілісність деревини, псує пласт дошки і знижує сортність.

а)	б)	в)
г)	д)	е)

Рисунок 5.3 – Тріщини: а – простий метик; б, в – хрестовий метик;

г – відлупина; д – морозобоїна; е – тріщини усушки

Морозобоїна – зовнішня поздовжня тріщина, більш широка на зовнішній частині стовбура і зменшувана в напрямку до центру (рисунок 5.3, д).

Морозобоїна називається відкритою, якщо тріщина відкрита, і закритою, якщо вона зовні заросла шаром деревини.

Морозобоїна може поширюватися на значну частину стовбура, а по глибині доходити до серцевини. Вона спотворює форму стовбура, порушує цілісність деревини, сприяє появі гнилизни і знижує сорт деревини.

Тріщини усушки – утворюються при висиханні деревини і поширюються від поверхні колоди всередину (рисунок 5.3, е).

Розрізняють тріщини: торцеві без виходу на бічну поверхню; торцеві, що виходять на один бік; торцеві наскрізні, вихідні на обидві бічні поверхні.

5.1.4 НЕНОРМАЛЬНІ ЗАБАРВЛЕННЯ І ГНИЛІ

Хімічні забарвлення здебільшого зникають після просихання деревини.

Зустрічаються такі забарвлення: сплавна жовтизна, засмага, продубина, глибоке жовтогаряче.

Хімічні забарвлення на властивості деревини практично не впливають.

Гриби, що зростають на деревині, звичайно змінюють її нормальний колір. Наприклад, гриби, що руйнують деревину, спочатку забарвлюють її (початкова стадія гнилі). При наступному розвитку гриба стає помітною зміна структури деревини і її поступове руйнування (кінцева стадія гнилі).

Забарвлення і гнилі поділяються на внутрішні (ядрові) і зовнішні (заболонні).

Внутрішні забарвлення і гнилі з’являються при житті дерева, а зовнішні забарвлення і гнилі – у зрубаному дереві або після відмирання стовбура.

Синява зустрічається на всіх деревних породах. Являє собою ненормальне синювато-сіре забарвлення заболонної деревини, викликане грибами, що розвиваються в живих клітинах деревини.

Синява знижує міцність деревини й особливо її опір ударним навантаженням.

Червонина – забарвлення заболонної деревини: у хвойних порід вона палева, у дуба – коричнева або темно-бура. Червонина може викликати руйнування деревини.

Зовнішня трухлява гнилизна – результат руйнування мікроорганізмами зрубаної деревини, що перебувала в несприятливих умовах збереження або експлуатації.

Характеризується порушенням структури деревини і різким зниженням міцності. Ураження спостерігається переважно в зовнішній частині і поширюється всередину.

Живильним середовищем для грибів і мікроорганізмів служить целюлоза деревини. Гриби виділяють особливий фермент – цитазу, що переводить нерозчинну у воді целюлозу в розчинну речовину – глюкозу:

(С₆ Н₁₀ О₅) + n Н₂О = n (С₆ Н₁₂ О₆)

целюлоза глюкоза

У тілі гриба глюкоза окисляється киснем повітря, утворюючи вуглекислий газ і воду:

(С₆ Н₁₂ О₆) + 6О₂ = 6СО₂ + 6Н₂О

З поданих рівнянь видно, що для життєдіяльності грибів, що руйнують деревину, потрібні волога і кисень.

У сухій деревині гриби не розвиваються, не з'являються в деревині, що була увесь час під водою, тому що немає доступу повітря. Легко гниє деревина в умовах перемінної вологості. Гриби розвиваються тоді, коли деревина заражена ними. Гриби розмножуються спорами, що легко переносяться вітром або комахами.

а)	б)

Рисунок 5.4 – Домові гриби: а – білий; б – плівчастий

Гнилизна викликає руйнування дерев'яних конструкцій.

Дійсний домовий гриб при сприятливих умовах розвитку утворює пишні білі ватоподібні грибниці (рисунок 5.4). Гриб зустрічається в дерев'яних конструкціях житлових і виробничих будівель, де руйнує деревину як хвойних, так і листяних порід. Дійсний домовий гриб добре розвивається при температурі 18¸22 °С і вологості повітря 87¸95 %.

Щоб убити грибницю, достатній вплив температури 40 ° С протягом однієї години.

Більшість грибів руйнують деревину дуже швидко. Деревину, заражену домовими грибами, необхідно спалювати, приймаючи заходи для захисту навколишніх дерев'яних конструкцій від зараження.

При вологості деревини менше 20 % і більше 70 % деревина не гниє.

5.1.5 ЗАХИСТ ДЕРЕВИНИ

Для захисту деревини від гниття під час її експлуатації застосовують як конструктивні заходи, так і обробку деревини антисептиками.

Конструктивні заходи:

- покриття вологостійкими плівками;

- пароізоляція рулонними матеріалами з боку потрапляння вологи;

- вентиляція підвалів та підпілля;

- ізоляція від теплопровідних та вологопровідних матеріалів ізолюючими матеріалами.

Якщо заходами конструктивного характеру не можна зберегти деревину від зволоження, її просочують антисептиками – хімічними речовинами, які вбивають грибні спори чи створюють середовище, в якому їх життєдіяльність стає неможливою.

До антисептиків ставиться ряд вимог, найголовнішими з яких є такі:

- вони мають убивати грибні клітини;

- легко проникати в деревину;

- бути стійкими як з фізичного, так і з хімічного боку;

- безпечними в протипожежному плані й нешкідливими для здоров’я людини;

- не мати неприємного запаху;

- не знижувати сортність, міцність і якість деревини;

- бути дешевими й недефіцитними матеріалами.

Антисептики поділяють на розчинні й нерозчинні у воді. До водорозчинних антисептиків належать фторид натрію, кремнефторид натрію, динітрофенолят натрію, мідний купорос тощо. Як дезінфікуючі речовини використовують 15 %-й розчин мідного купоросу, 10 %-й розчин залізного купоросу, 5 %-й розчин хлориду цинку, 10 %-й розчини кухонної солі та хлорного вапна тощо.

До водонерозчинних належать маслянисті та кристалічні антисептики. Маслянисті антисептики добре вбивають гриби, глибоко проникають у деревину, довго зберігаються в ній і не вимиваються водою.

Проте вони мають неприємний запах, а тому їх можна використовувати для просочування дерев'яних конструкцій, які перебувають на повітрі чи у воді (шпали, частини мостів, палі тощо). До маслянистих антисептиків належать креозотова та антраценова олії, креозот, карболеніум, кам'яновугільна смола тощо. Кристалічні антисептики, нерозчинні у воді, розчиняються в гасі чи скипидарі і у вигляді таких розчинів застосовуються для просочування деревини. До кристалічних антисептиків належать технічний оксидифеніл, технічний пенто-хлорфенол тощо.

Деревину антисептують нанесенням на її поверхню антисептичних розчинів або паст поверхневим випалюванням частини деталі, що антисептується, з наступним зануренням у відповідний розчин, послідовним навперемінним зануренням у гарячу та холодну ванну з антисептиками, просочуванням антисептичною речовиною під деяким тиском. Спосіб антисептування вибирають залежно від зволоження дерев'яних виробів під час експлуатації (постійне чи змінне зволоження, глибоке чи поверхневе), від температурних умов, в яких вони перебувають, від виду деревної породи.

Деревина – це горючий матеріал. При температурі 120÷150 ° С вона повільно обвуглюється, а при 250÷300 ° С займається. При температурі понад 350 ° С гази, що виділяються з деревини, займаються навіть при відсутності відкритого вогню. Щоб уникнути займання, передбачають ряд конструктивних заходів: віддаляють дерев'яні конструкції від джерел нагрівання; влаштовують захисні футерівки з вогнетривких матеріалів (цегли, бетону); покривають шаром мало-теплопровідного мінерального матеріалу (азбестового, азбестоцементного, пористої штукатурки тощо). Для оберігання від вогню деревину просочують різними вогнезахисними сполуками (антипіренами), які наносять на її поверхню у вигляді паст та фарб. Вогнезахисні пастові речовини готують на основі фосфорнокислого чи сірчистого амонію, бури, борної кислоти. При нагріванні вони легко плавляться й перекривають доступ кисню або виділяють гази, які не підтримують горіння. Вогнезахисні фарбові суміші виготовляють із в'яжучої речовини (рідке скло), наповнювача (кварцовий пісок, крейда) та лугостійкого пігменту. Вогнезахисна дія суміші виявляється в тому, що з підвищенням температури фарба пузириться, утворюваний пористий шар знижує температуру на поверхні деревини. Обробляють деревину антипіренами тими самими методами, що й у випадку антисептування.

5.2 ВИДИ ЛІСОВИХ МАТЕРІАЛІВ

Розрізняють такі види лісових матеріалів: круглі, пиломатеріали, напівфабрикати і будівельні деталі і вироби.

5.2.1 КРУГЛІ ЛІСОВІ МАТЕРІАЛИ

Круглі лісові матеріали – відрізки деревних стовбурів з корою або без кори, з підрубленими сучками і правильно обпиляними торцями. Залежно від діаметра стовбура у верхньому відрубі підрозділяються на кругляки (діаметр більше 12 см), підтоварник (діаметр 8¸11 см) і жердини (діаметр 3¸7 см).

Залежно від призначення розрізняють будівельні і пиловочні матеріали.

Будівельні кругляки виготовляються зі стовбурів хвойних порід і призначаються для несучих будівельних конструкцій промислових, житлових, гідротехнічних споруд, а також для паль, елементів пальових опор і прогонових споруд дерев'яних мостів.

Пиловочні кругляки виготовляються зі стовбурів хвойних і листяних порід і призначаються для отримання різних пиломатеріалів. Короткі товсті обрізки деревного стовбура діаметром більше 200 мм називаю кряжами. Їх використовують для отримання різних видів фанери.

5.2.2 ПИЛОМАТЕРІАЛИ

Пиломатеріали, одержувані шляхом поздовжнього розпилювання пиловочних кругляків, підрозділяються на бруси, дошки, бруски, шпали й ін. (рисунок 5.5).

а) б) в)

Рисунок 5.5 – Види пиломатеріалів: а – пластини; б – чверті;

в – обапіл

Бруси являють собою пиломатеріали, ширина і товщина яких перевищує 110 мм. Будівельні бруси виготовляють переважно з хвойних порід. Будівельні бруси застосовують для несучих конструкцій будинків – балок, крокв тощо, а також для прогонових споруд мостів.

Дошки – пиломатеріали товщиною 100 мм і менше при ширині, що перевищує товщину більше ніж у 3 рази (рисунок 5.6).

Рисунок 5.6 – Дошки: а – необрізна; б – напівобрізна; в – обрізна;

г, д – схеми розпилювання пиловочних кругляків

Бруски – пиломатеріали товщиною не більше 100 мм і при ширині, що не перевищує товщину більше ніж у 3 рази.

Шпали (ДСТУ 78:2009) виготовляють з деревини сосни, ялини, модрини, ялиці, кедра і бука. За формою поперечного перерізу їх поділяють на три види:

обрізні – пропиляні всі чотири сторони (рисунок 5.7, а);

напівобрізні – пропиляні три сторони (рисунок 5.7, б);

необрізні – пропиляні тільки дві протилежні сторони (рисунок 5.7, в).

Дерев’яні шпали для залізниць широкої колії залежно від призначення виготовляють трьох типів:

І – для головних колій;

ІІ – для станційних та під’їзних колій;

ІІІ – для малодіяльних під’їзних колій промислових підприємств.

Сортамент дерев’яних шпал наведений у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Сортамент дерев’яних шпал

Тип шпали	Товщина, h	Висота пропиляних бокових сторін, h1	Ширина	Довжина
верхньої платі	нижньої платі, b1
b	b1
не менше
І	180±5				250±5	2750+20
ІІ	160±5				230±5
ІІІ	150±5				230±5

а)	б)	в)

Рисунок 5.7 – Види дерев’яних шпал: а – обрізні; б – напівобрізні;

в – необрізні

5.3 НАПІВФАБРИКАТИ І БУДІВЕЛЬНІ

ДЕТАЛІ І ВИРОБИ