De consensv obligatione

ПРО КОНСЕНСУАЛЬНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Consensu fiunt obligationes in emptionibus uenditionibus, locationibus conductionibus, societatibus, mandatis.

1. Ideo autem istis modis consensu dicitur obligatio contrahi, quia neque scriptura neque praesentia omnimodo opus est, ac ne dari quicquam necesse est, ut substantiam capiat obligatio, sed sufficit eos qui negotium gerunt consentire.

2. Vnde inter absentes quoque talia negotia contrahuntur, ueluti per epistulam aut per nuntium.

3. Item in his contractibus alter alteri obligatur in id, quod alterum alteri ex bono et aequo praestare oportet, cum alioquin in uerborum obligationibus alius stipuletur, alius promittat.

ТЕРМІНИ (ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОМЕНТАР)

TERMINI (DEFINITIO ET COMMENTARIUM)

1. Оbligatio — зобов'язання, що у древньому римському праві розумілось спочатку як actio – спосіб придбання речей і аctio in personam – спосіб захисту громадянських прав від порушень з боку іншої особи.

У найдавніші часи державна влада взагалі не втручалася у відносини приватних осіб — реагувати на порушення інтересів було справою самих потерпілих. Однак такому станові речей противився римський розум, що у принципі не допускав нераціональність, нелогічність, ускладненість відносин. І тому поступово сформувалися погляди, згідно з якими помста потерпілого повинна бути замінена якимись діями, спрямованими на усунення несправедливості, наприклад, шляхом угоди між потерпілим і порушником про те, що останній сплатить роеnа – штраф, тобто визначену суму для компенсації порушеного інтересу.

Таким чином, оbligatio – це правовий зв'язок між суб'єктами права, внаслідок чого одна особа — debitor ( боржник) — повинна що-небудь дати, зробити або надати іншій особі — creditor — під погрозою застосування (у випадку невиконання обов'язку) засобів судового захисту.

2. In jure cessio — мнимий судовий процес, у якому відбувалася уступка права власності. Набувач речі позивав проти відчужувателя про витребування речі, а відчужуватель від цього позову не захищався (визнавав право позивача). Претор підтверджував право набувача і виносив вердикт, яким підтверджув волю сторін.

3. Conventio — поняття, що означало „ згода, домовленість ”; цей термін корелювався також з терміном contractus – договір, забезпечений позовним захистом, та з терміном pactum – неформальна угода, що не мала позовного захисту.

Відрізняли 4 види контрактів: а) verbis – вербальний контракт, зобов'язання, що встановлюються шляхом проголошення учасниками майбутнього договору відповідних словесних формул; б) litteris – літеральний контракт, зобов’язання, що встановлюється внавслідок здійснення відповідного запису ( див. нижче „еxpensilatio”), а пізніше шляхом видачі боргової розписки; в) re – реальний контракт, що виникає внаслідок передачі відповідних речей; г) consensus – сенсуальний контракт, при якому для встановлення зобов'язань досить було простої згоди (домовленості) сторін.

4. Stipulatio — один із вербальних контрактів. (Це зв'язано з тим, що укладається він шляхом проголошення визначеної словесної формули, що не супроводжується, однак, якими-небудь спеціальними обрядами. У процесі висновку такого договору майбутній кредитор задає майбутньому боржникові питання: чи зобов'язується останній зробити якусь дія, на що дається позитивна відповідь потенційного боржника).

Предметом цього контракту міг бути не тільки nexum – позика грошової суми або інших речей, але практично здійснення будь-яких дозволених дій, наприклад: dotis dictio – угода про придане, jurata operarum promissio – урочиста обіцянка вільновідпущеників зробити якісь послуги своєму патрону. Крім того, перевагою stipulatio було те, що з'явилася можливість установлення зобов'язання за участю декількох осіб: з додатковим кредитором (adstipulatio) і додатковим боржником (adpromissio). Ще однією перевагою стипуляции було те, що завдяки її абстрактному характерові стало можливим novatio, тобто відновлення зобов'язань. Для цього досить було зробити стипуляцию про здійснення тієї ж дії, що виступало предметом старого зобов'язання, але на нових умовах. Зокрема, так можна було змінити термін сплати боргу, замінити боржника, кредитора тощо.

5. Expensilatio був контрактом літеральним (або либральним), що укладається в письмовій формі шляхом записів у прибутковій і видатковій книгах, яку вів кожен «добрий» батько сімейства.

Спочатку такі записи тільки фіксували видачу й одержання грошей, але згодом ними стали користуватися для встановлення нових зобов'язань. Для цього запис про видачу (і відповідно про надходження) грошей провадилася майбутніми учасниками контракту до реального платежу, унаслідок чого і виникало зобов'язання про передачу даної суми.

6. Mutuum — позика, договір, відповідно до якого гроші (pecunia) або інші замінні речі (тобто речі, визначені родовими ознаками – genus res), передавалися у в ласність боржника, що повинен був повернути ту ж суму грошей або таку ж кількість речей після закінчення терміну договору.

7. Commodatum — позичка, безкоштовне надання індивідуально-визначених речей у тимчасове користування з вимогою повернення цих речей після закінчення терміну договору. У відносинах позички брали участь два суб'єкти — commodat (позикодавець), якому належало передане майно, і commodatarium (коммодатарий, тобто позикоодержувач), якому це майно передавалося. Позичка приводила до передачі майна в користування, а не у власність, чим вона відрізнялася від позики.

Предметом позички можуть бути лише індивідуально-визначені речі, незамінні і неспоживані, тобто ті, що зберігали свою субстанцію, незважаючи на користування ними.

8.Depositum — збереження, договір, за яким одна сторона — депозитант передає іншій стороні — депозитарію — речі на збереження протягом визначеного терміну або без вказівки останнього. Як правило, предметом могли бути індивідуально-визначені речі, але можливо було і збереження родових речей.

9. Pignus — речове право або спосіб забезпечення контрактів. У випадку, якщо це речове право, то pignus або інший вид застави повинен бути віднесений до actio in rem і тому не є реальним контрактом. Якщо ж це сфера actio in personam, то можливо й оцінку його як різновиду контракту.