Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Види матеріалів | ||||||
млн шт. ум. цегли | % | млн шт. ум. цегли | % | млн шт. ум. цегли | % | |
Стінові матеріали | 15 936 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | ||
у тому числі | ||||||
будівельна цегла | 10 482 | 65,7 | 70,3 | 77,7 | ||
дрібні бетонні блоки (включаючи блоки з ніздрюватих бетонів) | 1U | 12,6 | 13,8 | |||
великі бетонні і силікатні блоки (включаючи бетонні блоки стін підвалів) | 13,1 | 11,0 | 5,7 | |||
стінові блоки з природного каменю | 10,1 | 6,1 | 2,8 |
У 1990-ті рр. тенденція різко змінилась. Як видно з даних табл. 3.79, за період 1991—2000 pp. зросла питома вага будівельної цегли та дрібних бетонних блоків, що зумовлено скороченням промислового будівництва, де використовувались, в основному, великорозмірні стінові конструкції, а також збільшенням масштабів будівництва індивідуальних котеджів з використанням, головним чином, цегли тощо.
Найбільша мережа підприємств з виробництва керамічної цегли налічує більше 1000 заводів, цехів і виробництв (включаючи сезонні). Оснащені вони формувальним устаткуванням — пресами продуктивністю від 3000 до 15 000 шт. цегли на год, автоматами — укладачами цегли-сирцю на сушарні вагонетки; випалювальними агрегатами — тунельними, кільцевими та пічами-сушилами із середньомісячним зніманням з 1 м випалювального каналу від 1240 до 3200 шт. цегли; сушильними агрегатами — тунельними та камерними сушарками із середньою тривалістю циклу сушіння від 42 до 79 год.
У зв'язку з важким фінансовим становищем багато цегельних заводів зараз скоротили виробництво продукції або зовсім не працюють. У той же час є підприємства, які вийшли зі скрутних обставин і працюють ефективно. Одним з таких заводів є «Сло-
божанська будівельна кераміка» в селі Плавинище (Роменський р-н Сумської обл.). У результаті подорожчання енергоносіїв, відсутності потрібної сировини, сучасних технологій та стрімкого скорочення платоспроможного попиту у 1994 р. основні заводські потужності були законсервовані. Згідно з планом реконструкції на місці колишнього державного підприємства утворилося АТЗТ з іноземними інвестиціями. Американська фірма Western NIS Enterprise Fund вклала в модернізацію заводу 2,7 млн дол., оснастила виробництво комп'ютерними системами, які контролюють 70 технологічних параметрів. Унаслідок цього підприємство працює з повним завантаженням і забезпечує випуск 30 млн шт. лицювальної цегли на рік майже 30 фасонів, високих марок М100-150, трьох кольорів — світлого, червоного та коричневого. Продукція упаковується в поліетилен і так доставляється замовникові. Основні ринки збуту — Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Крим.
Поліпшили в останні роки роботу і багато інших підприємств з виробництва стінових матеріалів. Так, проведені реконструкція і модернізація Житомирського комбінату силікатних виробів, реконструкція і газифікація виробництва вапна на Ладижинському заводі силікатної цегли; освоєно виробництво лицьової та архітектурно-облицювальної цегли на Очеретинському заводі «Індустрія» тощо. У структурі стінових матеріалів незначна питома вага належить стіновим пиляним матеріалам, але в південних областях стінові камені і блоки з гірських порід є іноді основним будівельним матеріалом. Основні запаси пиляних вапняків знаходяться в АР Крим (41 % від загального обсягу в країні) та Одеській області (28 %). На підприємствах Криму випускають великі стінові блоки М 35-100, стандартні та негабаритні стінові камні М 4-75, облицювальні плити, різні види продукції з відходів каменепи-ляння. Одним з найбільших підприємств є Альмінський завод будівельних матеріалів, який розробляє унікальну групу Бодраксько-Альмінських родовищ мшанкових вапняків. Видобуток пиляних вапняків може здійснюватися відкритим і підземним способом.
Промисловість нерудних будівельник матеріалів. Нерудні матеріали як одна з найбільш масових груп будівельних матеріалів має велике значення у створенні матеріальної бази будівельної індустрії. У вартості будівельно-монтажних робіт питомі витрати на них становлять близько 6—8 %, а в загальних обсягах витрат на будівельні матеріали частка нерудних матеріалів досягає 25— 30 %. Перевезення нерудних будівельних матеріалів становлять близько 10 % вантажообігу України й посідають друге місце після вугільної промисловості.
На балансі запасів усіх видів нерудних матеріалів, включаючи облицювальний і пильний камінь, зареєстровано близько 1000 родовищ; видобуток і переробка цих матеріалів ведеться на 600 відносно великих кар'єрах, а всього на більш як 900 підприємствах різних форм власності. Підприємства нерудних будівельних матеріалів випускають щебінь, гравій, камінь бутовий, пісок будівельний.
У загальному обсязі виробництва нерудних матеріалів буто-щебенева продукція має найбільшу питому вагу — понад 70 %. Окрім щебеню, який широко використовується як заповнювач у бетон різноманітного призначення, а також для дорожніх покриттів і баластування залізничних шляхів, будівельне каміння застосовується для обладнання тротуарів, набережних тощо. Якісні зміни в цій галузі проявляються у прискореному зростанні виробництва щебеню дрібних фракцій, митої і класифікованої продукції. Структурні покращання у виробництві нерудних матеріалів спостерігаються у зниженні видобутку бутового каміння в загальному їх обсязі.
В Україні видобуток й переробка будівельного каміння ведеться на 260 відносно великих підприємствах, а всього у більш ніж 5000 кар'єрах. Найпотужніші з них знаходяться у Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Черкаській областях та АР Крим, і випускають щебінь, бут, відсів, пісок дроблений. Для виробництва буто-щебеневої продукції розробляються переважно міцні кристалічні породи — граніти, гранодіорити, гнейси та ін., які забезпечують отримання високоякісної продукції. На їхніх родовищах діють такі потужні підприємства, як Гніванський, То-ковський, Коростенський, Вирівський, Передаточнінський та інші заводи, які здатні випускати до 1,0—1,5 млн м3 щебеню на рік.
Україна має великі можливості для виробництва високоякісних облицювальних матеріалів та виробів у зв'язку із наявністю значних запасів таких порід, як граніти, гранодіорити, габро, лабрадорити, анортозити, мармури, мармуризовані вапняки, туфи, травертини, пісковики та інші різноманітної кольорової гами. Гранітоїди, які використовуються для виробництва облицювальних матеріалів, характеризуються переважно хорошою блочністю (у середньому 25—35 %). На багатьох родовищах можливий вихід великих блоків (до 20 м3) правильної форми, які придатні для розпилювання на облицювальні плити різних розмірів і для отримання інших виробів. Вони піддаються обробці, після полірування забезпечують гладку дзеркальну поверхню. За фізико-
механічними властивостями гранітоїди придатні для зовнішнього облицювання будівель і споруд, для монументального будівництва. Блочність вапняків, піщаників і туфів значно нижча, тому окремі їх види, маючи знижену морозостійкість, придатні лише для внутрішнього облицювання. Своєрідність фактури й забарвлення багатьох з них дає можливість архітекторам і будівельникам значно розширити палітру облицювальних матеріалів. Це визначає доцільність виробництва з таких порід виробів для декоративного оздоблення інтер'єрів.
Загальна кількість розвіданих родовищ облицювальних каменів досягає в Україні 70, з них близько 40 — гранітів, інші — мармури та мармуризовані вапняки. Найбільша кількість родовищ знаходиться у Житомирській області (19), запаси сировини яких представлені сірими, червоними, червоно-сірими гранітами, сірими, темно- й світло-сірими габро, синьо-зеленими тонами лабрадоритів. Основний видобуток сировини сконцентрований на Головінському, Горбулєвському, Сліпчицькому, Слободському родовищах габро і лабрадоритів, Коростишівському родовищі сірих гранітів, Ємельянівському та Корнінському родовищах червоних й червоно-сірих гранітів.
У структурі виробництва нерудних матеріалів піски будівельні й піщано-гравійні матеріали посідають відповідно друге та третє місце після буто-щебеневої сировини. Пісок широко використовується в капітальному будівництві як наповнювач бетону, для виробництва силікатної цегли, будівельних розчинів, у дорожньому будівництві. Збільшилось використання піску для виробництва великих силікатних блоків, блоків та панелей з ніздрюватих бетонів. Крім того, він використовується як добавка під час виробництва цементу, покрівельних рулонних матеріалів та для деяких інших цілей. Гравій та гравійно-піщані суміші традиційно використовуються як заповнювачі бетону, для баластного шару залізничного шляху, для обладнання підмурків і покриттів автомобільних шляхів.
Видобуток будівельних пісків в Україні здійснюється на більш ніж 300 родовищах, причому їх запаси розподілені по території нерівномірно. Більше 50 % запасів зосереджено в межах Донецької, Запорізької, Миколаївської та Харківської областей. Найбільші запаси пісків для силікатних виробів зосереджені в Херсонській, Харківській, Одеській, Луганській, Донецькій, Львівській областях. Найбільш значні запаси пісків для кладочних і штукатурних розчинів знаходяться в Донецькій та Львівській областях. Більше 80 % запасів баластної сировини й піщано-
гравійних матеріалів зосереджено в межах Івано-Франківської, Львівської, Одеської, Чернівецької областей та АР Крим.
Пісок є місцевим будівельним матеріалом і транспортування його в більшості випадків економічно недоцільне. Нерівномірність розміщення його запасів і виробництва по території України створює значний дефіцит в окремих областях. Він може бути компенсований за рахунок збільшення випуску штучного піску з відходів виробництва каменедробильних заводів.
У промисловості будівельних матеріалів України сьогодні на багатьох підприємствах стінових, в'яжучих, нерудних будівельних матеріалів, керамічних та санітарно-технічних виробів, теплоізоляційних матеріалів здійснюється інноваційне оновлення. Воно передбачає оптимізацію виробництва, підвищення ефективності збутової діяльності, технічне переобладнання підприємств, освоєння нових технологій, зниження матеріаломісткості та енер-гомісткості виробництва. Активізовано роботу за бізнес-проек-тами, ведеться пошук нових ринків збуту.
У межах цих заходів значно поліпшилась якість продукції після модернізації та реконструкції на Харківському плиточному та Львівському керамічному заводах, Славутському руберойдовому заводі та комбінаті «Будфарфор». На Кам'янець-Подільському ВАТ «Гіпсовик» освоєно виробництво формувальних високоміцних гіпсів і сухих будівельних сумішей. Зі складу Херсонського заводу скловиробів виокремлено виробництво гофрокартону і силікат-натрію; зі складу Головинського кар'єру і Миколаївського заводу силікатних виробів виокремлені житлово-комунальні об'єкти тощо.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 519 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!