Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Види продукції | 2000 рік у % до | ||||||||
о <3\ | |||||||||
Товарна залізна руда | 105,0 | 50,7 | 47,5 | 53,4 | 51,1 | 47,8 | 55,9 | 53,2 | 110,3 |
Товарна марганцева руда | 7,1 | 3,2 | 3,1 | 3,0 | 2,2 | 2,0 | 2,7 | 38,0 | 84,4 |
Чавун у перерахунку на переробний | 44,9 | 18,0 | 17,8 | 20,6 | 20,9 | 23,0 | 25,7 | 57,2 | 142,8 |
Сталь | 52,6 | 22,3 | 22,3 | 25,6 | 24,4 | 27,4 | 31,8 | 60,5 | 142,6 |
Прокат чорних металів | 45,4 | 17,8 | 18,0 | 21,0 | 20,1 | 23,1 | 27,1 | 59,7 | 152,2 |
Готовий прокат | 38,6 | 16,6 | 17,0 | 19,5 | 17,8 | 19,3 | 22,5 | 58,3 | 135,5 |
Сортовий прокат | 24,8 | 9,9 | 9,8 | 11,4 | 10,6 | 12,0 | 14,0 | 56,5 | 141,4 |
Листовий прокат | 13,6 | 6,6 | 7,1 | 8,1 | 7,1 | 7,2 | 8,3 | 61,0 | 125,8 |
в тому числі: товстолистовий | 6,8 | 3,1 | 3,3 | з,з | 2,9 | 2,5 | 3,0 | 44,1 | 96,8 |
тонколистовий | 3,8 | 2,8 | 2,9 | 3,9 | 3,6 | 4,3 | 4,7 | 123,7 | 167,9 |
Стальні труби | 6,5 | 1,6 | 2,0 | 1,8 | 1,5 | 1,2 | 1,7 | 26,2 | 106,3 |
Чорна металургія потребує вирішення низки проблем, що стримують її ефективний розвиток. Найголовнішою проблемою української чорної металургії є її технічне і технологічне відставання від країн з розвинутою металургією і конкурентів на металургійному ринку. Майже всі металургійні підприємства України відзначаються підвищеним рівнем витрат матеріальних, паливно-енергетичних, трудових та інших ресурсів порівняно з металургією розвинутих країн. У цілому витрати на енергоресурси становлять в Україні понад 40 % собівартості продукції проти 20—25 % в Японії та США. Зокрема, коксу в доменному виробництві витрачається на 25—30 % більше.
Неефективною є структура металургійної сировини. Останніми роками в Україні всупереч світовій тенденції знижується питома вага брухту як сировини для виробництва сталі і натомість зростає частка переробного чавуну. На виплавку чавуну витрачається понад 60 % загальних енерговитрат металургійного циклу. Енергомісткість виплавки 1 т чавуну вдвічі вища, ніж енергоміст-кість 1 т металолому. Звідси очевидні високі енерговитрати у виробництві сталі. До того ж до 30 % лому чорних металів комерційними структурами вивозиться за кордон, що не відповідає інтересам держави і металургійного комплексу.
Майже половина сталі (48,3 %) виплавляється в Україні низькопродуктивним, енерговитратним мартенівським способом. У Росії цей показник знижено до 27 %, у середньому у світі він становить 4,6 %, а в передових країнах (Японія, Корея, США) це виробництво практично відсутнє. Значно відстає Україна і за обсягами виплавленої сталі, що розливається на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ). Цей спосіб було винайдено і запроваджено вперше у світі на початку 1960-х pp. саме в Україні, на Донецькому металургійному заводі. У світі цим способом розливається 83,3 % сталі, в Росії— 52 %, а в Україні лише 16,1 %.
Наскрізний витратний коефіцієнт від рідкої сталі до готового прокату в українській чорній металургії дорівнює 1,3, тобто втрати металу в процесі виробництва 1 т готового прокату становлять 300 кг, в США — 180 кг, а в Японії — 50 кг.
Для чорної металургії України характерним є низький рівень використання прогресивних світових технологічних досягнень у гірничорудній промисловості і переробках металургійного циклу. Зокрема, в доменному виробництві це — вдування пиловугільного палива. В сталеплавильному — різні способи позапічної обробки сталі, для покращання її якості; агрегати «піч—ківш» — для отримання потрібного хімічного складу сталі. Випуск продукції
на застарілому обладнанні і за відсталими технологіями призводить до високої собівартості і низької якості продукції.
Важливою проблемою є значний знос промислово-виробничих основних фондів, який становить у середньому по комплексу 56,5 %, а по активній частині фондів — машинах, агрегатах, обладнанню — 64,1 %. У деяких виробництвах, зокрема в гірничорудній промисловості, знос фондів ще вищий. Це також знижує якість продукції. Існує проблема надлишкових потужностей, низької завантаженості потужностей. У 2000—2001 pp. вона почала зростати, наприклад у виробництві сталі залишається на рівні 72,2 %. У той же час у Росії потужності з виробництва сталі завантажені на 77,1 %, у країнах ЄС — на 78,9 %, у США — на 83 %, у Китаї — на 94 %.
Продовжує існувати нераціональна структура металопродукції, що виробляється, низький рівень виробництва прогресивних видів металопродукції і металу підвищеної якості. Сортаментна структура прокату в Україні відрізняється від аналогічної структури в промислово розвинутих країнах більш низькою часткою листа, білої жерсті, прокату з різними антикорозійними покриттями, холоднокатаного тонкого листа та інших економічних видів прокату.
Існує незбалансована структура виробництва і споживання металопродукції. Україна виробляє металу значно більше, ніж споживає, і вивозить великі обсяги металопродукції, що виробляється надлишково. У той же час Україна змушена завозити для потреб власного споживання інші види продукції, які зовсім не виробляються або виробляються недостатньо. Це є наслідком регіональної спеціалізації України як частини металургійного комплексу колишнього СРСР. Тому внаслідок відсутності необхідних феросплавів в Україні залишається дуже низька частка виплавки легованих і високолегованих сталей (у 2000 р. — 3,9 %, у тому числі високолегованої — 0,3 %). Нижче рівня потреби в Україні виробляються і завозяться в Україну сортова конструкційна легована сталь, швидкоріжуча сталь, холоднокатаний лист, тонколистова конструкційна холоднокатана сталь, жерсть чорна і біла, бандажі і кільця, деякі види метизів, фасонних профілів прокату тощо.
Серйозним недоліком комплексу є його майже повна орієнтація на експорт продукції. У 2000 р. внутрішнє споживання металопродукції становило близько 21 %, решта була експортована. У розвинутих країнах обернене співвідношення: внутрішнє споживання — 80 %, а експорт — 20 %. Залежність від кон'юнктури зовнішніх ринків збережеться і надалі. Така залежність особливо негативно проявляється в кризові для світової чорної металургії часи. При цьому слід враховувати посилення конкуренції у боротьбі
за ринки збуту і різке зростання застосування антидемпінгових санкцій та введення квот на постачання рентабельної продукції. У першу чергу це стосується найпривабливіших щодо ціни ринків збуту (ЄС, США). Тому перспективи не тільки зростання, а й збереження позицій української продукції на світових ринках залишаються під постійною загрозою. На країни ЄС припадає лише 1,8 % українського експорту. Більше половини металу (52,6% у 2000 р.) вивозилося в країни Азії і Близького Сходу, в країни СНД — 16,7 %, в країни Східної і Центральної Європи (що не входять до ЄС) — 8,6 %, решта — в інші регіони світу.
Залишається недосконалою структура експорту металопродукції. На відміну від передових країн з розвиненою металургією, в експорті яких переважає продукція з високим ступенем переробки, в експорті України склалися обернені співвідношення. Так, серед-ньосвітовий показник торгівлі готовим прокатом дорівнює приблизно 75 %, а для розвинутих країн, де є металургія (ЄС, Японія, Корея), він сягає 90—95 %. В Україні частка готового прокату (більше половини його становить гарячекатаний товстий лист) тримається на рівні 50—55 %, а решта — це сировинні матеріали (чавун, феросплави) та напівфабрикати (сляби, практично всі види заготовки). Таким чином, доступ України до найприбутковіших сегментів ринку металопродукції залишається обмеженим, за нею закріплюється роль постачальника сировини та продуктів низького ступеня переробки. Все це послаблює позиції України у світовому розподілі праці та призводить до подальшого скорочення ринків збуту готової продукції і значних втрат валютних коштів.
У 2004 р. Кабінет Міністрів України затвердив «Національну Програму розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року». У цьому документі визначено основні напрями і пріоритети розвитку чорної металургії. У Програмі викладені головні технологічні, економічні, ринкові параметри розвитку національної металургії до 2010 р. Передбачено проведення необхідних структурних змін, технічне і технологічне оновлення галузей комплексу, визначені напрями залучення інвестицій.
Зокрема, окреслено головні напрями реконструкції основної ланки комплексу — металургійних підприємств повного циклу. Передбачається, що такі заводи, як Краматорський, Костянтинівсь-кий, Донецький, Макіївський металургійний комбінат поступово будуть перетворені на переробні підприємства. На інших металургійних комбінатах передбачені конкретні заходи технічного оновлення і реконструкції доменного виробництва із застосуванням новітніх прогресивних світових технічних і технологічних досягнень.
Дата публикования: 2014-10-25; Прочитано: 552 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!