Правопису XIX – поч.XXст

Вступні зауваги

Правописна система кожної літературної мови виробляється поступово і досить повільно змінюється. А шлях становлення українського правопису був та й зараз залишається таким складним і довготривалим, як ніякої іншої галузі культури українців. На думку Івана Огієнка "... в українському культурному житті немає, здається, другої такої ділянки, як правопис, де б стільки сперечалися та не погоджувалися. А це сталося головним чином тому, що в питаннях правопису дуже часто виступали в нас і не фахові люди, які історії нашої мови звичайно не знали, і на правописні питання дивилися з погляду одної якоїсь говірки "¹.

Висловлена професором сімдесят років тому теза справедлива й тепер, коли й про новий український правопис багато пишуть, а ще більше говорять і сперечаються. Проте мало хто із сучасників, окрім хіба Василя Німчука², вирішує правописні питання шляхом проектування їх на історичні факти, в тому числі й ті соціальні, що мали місце в XIX - на початку ХХст.[3]

Українськими істориками мови XIX-ХХст. Здійснювалися неодноразові спроби подати виклад систем українського правопису XIX -поч. ХХст. з історичним коментуванням. Серед них відоме дослідження Агатангела Кримського "Нарис історії українського правопису до 1927 року" (Київ, 1927), монографія Андрія Москаленка "Нарис історії українського алфавіту і правопису" (Одеса, 1958), новіше дисертаційне дослідження Олени Гузар "Правописна система Галичини другої половини XIX - поч. ХХст." (Львів, 1994). Однак "першу спробу повної системи українського правопису з історичним освітленням", за визначенням самого автора, подав Іван Огієнко у монографії для вчителів "Нариси з історії української мови: система українського правопису" (Варшава, 1927). Окрім зазначених монографічних праць, що історично коментують майже всі правописні системи XIX -поч.ХХст., маємо значну кількість наукових розвідок і повідомлень, присвячених аналізові окремих правописних систем: Олексій Огоновський "Питане азбучне й правописне" (1889), Іван Франко "Етимологія і фонетика в южноруській літературі" (1894), Іван Франко "Азбучна війна в Галичині 1859р." (1907), Михайло Драгоманов "В справі реформ нашої правописи" (1908), Володимир Щурат "Азбучна стаття Миколи Кмицикевича в 1834р." (1908), Борис Грінченко "Три питання нашого правопису" (1908), Василь Сімович "В справі анархії в нашій правописи" (1912), Михайло Грунський "Украинское правописаніе, его основи й история" (1918) та інші. Зважаючи на представлені наукові дослідження, які, однак, майже не доступні студентам, та на нові погляди на систему українського правопису XIX -поч. ХХ ст. у плані перегляду персоналій, пропонуємо синтезовані на їх основі лекційні матеріали.