Поняття і основні цивільно-правові засоби захисту права власності. 7 страница

вимагати від продавця або виробника безвідплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем або третьою особою, на їх виправлення;

вимагати від продавця або виробника заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

вимагати від продавця або виробника відповідного зменшення ціни;

відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Згідно ст. 709 ЦК України продавець або виробник (або уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві і його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виробником, а у разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця або виробника в місці знаходження покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їх рахунок.

Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а у разі потреби перевірки якості товару — протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший термін.

У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню в двомісячний термін з моменту представлення відповідної заяви.

Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені терміни неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виробникові інші вимоги згідно ст. 708 ЦК України.

Вимога покупця про безвідплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виробником протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший термін. На вимогу покупця на час ремонту йому може бути наданий в користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.

За кожен день прострочення продавцем або виробником усунення недоліків товару або невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару за час усунення недоліків продавець платить покупцеві неустойку у розмірі одного відсотка вартості товару.

При пред'явленні вимоги про відповідне зменшення ціни товару для розрахунку береться ціна товару на момент пред'явлення вимоги про зменшення ціни, а якщо вимога покупця добровільно не задоволена продавцем, — на момент винесення судом рішення про відповідне зменшення ціни товару.

У разі відмови покупця від договору і поверненні продавцеві товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимоги, а якщо вимога добровільно не задоволена продавцем, — на момент винесення судом рішення.

Стаття 711 ЦК України передбачає, що шкода, заподіяна майну покупця, і шкода, заподіяна каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виробником товару згідно положенням розділу 82 ЦК України.

Особливості купівлі-продажу нерухомого майна. Цивільний кодекс України, у ряді статей ЦК (статті 183, 211, 336, 642, 659, 682) передбачив особливий порядок виникнення, обмеження і переходу прав на нерухоме майно і обов'язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і операцій з ним. Разом з тим ЦК України не виділяє в розділі 54 Кодексу ("Купівля-продаж") особливі правила, присвячені продажу нерухомості. Не дивлячись на це, ряд специфічних ознак договору купівлі-продажу нерухомості (перш за все його предмет, форма, зміст) дозволяє нам розглядати його як особливий вигляд з властивим йому спеціальним правовим регулюванням.

Як і будь-який інший договір купівлі-продажу, договір продажу нерухомості є консенсусним, тобто вважається поміщеним у момент досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами в потрібній в належних випадках формі. Договору продажу нерухомості властиві та інші, загальні для всіх договорів купівлі-продажу риси, а саме — сплатність і взаємність.

Предметом цього типу договорів виступає нерухоме майно. Саме предмет договору є тією визначальною ознакою, яка дозволяє виділити договір купівлі нерухомості в окремий вигляд.

Поняття нерухомого майна поміщається в ст. 181 ЦК України. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення і зміни їх призначення, зокрема ліси, багаторічні насадження, будівлі, споруди. До нерухомих речей відносяться також повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі — через їх обов'язкову державну реєстрацію (ч. 2 ст. 182 ЦК України).

Таким чином, основними ознаками нерухомості є: по-перше, тісний зв'язок із землею, по-друге, неможливість переміщення відповідного об'єкту без його знецінення і зміни його призначення. Слід зазначити, що ці ознаки властиві не всім об'єктам нерухомості, адже кожен вид нерухомого майна характеризується своїми особливостями, які у свою чергу обусловлює специфічне правове регулювання.

Будівлі і споруди є об'єктами нерухомого майна за ознакою нерозривного зв'язку із землею і неможливості через це їх вільне переміщення в просторі без непропорційної шкоди їх призначенню. Право власності на будівлі, споруди і інше вперше створене нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації (ст. 331 ЦК України).

Об'єктом нерухомості, який має суто цільове призначення, визнається житло, під яким ЦК розуміє не тільки житлові будинки і садиби, призначені і придатні для постійного проживання в них, а і окремі квартири, інші житлові приміщення (зокрема ізольовані кімнати в квартирах). Житлові приміщення призначені для проживання в них громадян. Власник житлового приміщення має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ст. 383 ЦК України).

Самостійним об'єктом нерухомого майна виступають також цінні рухомі об'єкти, які підлягають обов'язковій державній реєстрації (повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти). Ці об'єкти не мають таких обов'язкових ознак нерухомості, як нерозривний зв'язок із землею і неможливість переміщення в просторі. Більш того, основним призначенням цих об'єктів є само переміщення в просторі. Але унаслідок високої вартості такого роду об'єктів і наявності вимоги про обов'язкову державну реєстрацію, яка забезпечує їх індивідуалізацію, законодавець розповсюдив на них правовий режим нерухомого майна.

Ціна договору купівлі-продажу нерухомості складає наступну істотну умову даного типу договірного зобов'язання. Згідно статям 632, 691 ЦК України продаж майна здійснюється по цінах, які встановлюються за погодженням сторін. Через відсутність в договорі узгодженого сторонами у письмовій формі умови про ціну договір вважається не учиненим.

Як відомо, окрім загальних вимог закону про форму договори, які встановлені для всіх видів операцій (статті 205—210 ЦК України), існують і спеціальні вимоги, передбачені саме для договорів як для багатобічних операцій. Останні у свою чергу діляться на тих, які розповсюджуються на всі види договорів, і ті, які передбачені для окремих їх різновидів.

Окрім нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості закон вимагає реєстрації такого договору у виконавському комітеті місцевої Ради народних депутатів.

У відповідності ЦК України договір купівлі-продажу нерухомості полягає у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (ст. 657 ЦК України). Недотримання сторонами встановленої форми договору продажу нерухомості спричиняє за собою недійсність договору(статті 640, 657 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувальника за договором продажу нерухомості виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ЦК України при продажі нерухомого майна перехід права власності від продавця до покупця не реєструється, оскільки момент укладення договору продажу нерухомості і перехід права власності співпадають.

За своєю природою, як вже було вказано вище, договір купівлі-продажу нерухомості є консенсусною операцією. Тому, якщо сторони в договорі домовляться, що зобов'язання щодо фактичної передачі нерухомості і її оплати повинні бути виконані сторонами не у момент державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, а після її проведення, то будь-яка із зацікавлених сторін має право вимагати її виконання. Саме у цій можливості контрагентів і полягає консенсуальність договорів купівлі-продажу нерухомості. В той же час сторони не можуть на власний розсуд визначити момент виникнення права власності за договором, оскільки це питання врегульоване імперативною нормою закону.

Зміст ст. 640 ЦК України свідчить про обов'язкову державну реєстрацію операцій з нерухомим майном, а тому договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є поміщеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі потреби і нотаріального посвідчення і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Продавцем і покупцем за договором купівлі-продажу нерухомого майна можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

За загальним правилом продавцем може виступати власник нерухомого майна. Продавцем також може бути особа, уповноважена власником згідно закону або договору.

Учасниками договору купівлі-продажу нерухомості на стороні як продавця, так і покупця можуть виступати будь-які суб'єкти права. Але участь в договорі деяких суб'єктів цивільного права має певні особливості.

При продажі нерухомості в процесі приватизації діють спеціальні правила, передбачені приватизаційним законодавством України.

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України, для висновку одним з подружжя договору на відчуження загальної сумісної власності, яке вимагає нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, необхідно отримати письмову згоду іншого з шлюбу, засвідчену нотаріально.

Продаж частині в загальній власності одним співвласником сторонній особі може здійснюватися з дотриманням права переважної купівлі іншими співвласниками (ст. 364 ЦК України).

4. Договір постачання. За договором постачання продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений термін (термін) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продажі, якщо інше не встановлене договором, законом або не витікає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору постачання є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору постачання є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і іншим використанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого використання (оснащення, матеріали і тому подібне).

Договір постачання є консенсусним, двостороннім і відшкодувальним. Як і будь-який інший консенсусний договір, він вважається поміщеним з моменту досягнення сторонами угоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, оскільки права і відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Відшкодувальний характер цього договору полягає в тому, що отриману від постачальника продукцію покупець оплачує по узгоджених цінах.

Договір постачання полягає у письмовій формі і оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами і тому подібне, підписаними стороною, яка їх направляє. У передбачених законом випадках договір може бути поміщений шляхом ухвалення до виконання замовлення (ст. 207 ЦК України). Укладаючи договори, застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони можуть використовувати (типові) договори, які розробляються і рекомендуються для прискорення і спрощення договірної роботи на підприємствах.

При постачаннях по міждержавних угодах покупець, отримавши повідомлення про прикріплення, в 20-денний термін присилає постачальникові замовлення-специфікацію з вказівкою всіх умов, необхідних для постачання товару. Постачальник протягом 20 днів після отримання замовлення-специфікації повідомляє покупця про ухвалення замовлення або присилає свій проект договору.

Сторона, яка отримала проект договору, в 20-денний термін підписує його і один екземпляр повертає другій стороні. Якщо у неї є заперечення щодо представленого проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що в обов'язковому порядку робиться попередження в договорі. У разі відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.

Отримавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник в 20-денний термін розглядає ці розбіжності, включає в договір всі прийняті ним пропозиції покупця, а неприйняті умови в цей термін передає органу, який вирішує господарські спори по місцезнаходженню постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на дозвіл вказаного органу, то договір набуває чинності в редакції сторони, яка склала протокол розбіжностей.

Зміст договору постачання. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору складають умови (пункти) як ті, які узгоджені сторонами, так і ті, які є обов'язковими згідно чинному законодавству.

Договір постачання може виконувати роль основного документа, який визначає права і обов'язки сторін, якщо в нім чітко і повно викладені необхідні умови постачання.

Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається поміщеним, якщо між сторонами в належній формі досягнута угода за всіма істотними умовами. У договорі обов'язково обусловлюється кількість, номенклатура (асортимент), якість, терміни постачання, ціна товару, платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов в договорі він вважається не учиненим. Щодо інших умов таких, як, наприклад, про комплектність, порядку розрахунків і тому подібне, то їх може і не бути в конкретному договорі. Проте, якщо на встановленні таких умов в договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

Договір постачання може бути поміщений на один рік, на термін, більш за один рік (довгостроковий договір), або на інший термін, передбачений угодою сторін. Якщо в довгостроковому договорі кількість тих, що підлягають постачанню товарів або інші умови договору визначений на рік або на менш тривалий період, то в договорі може бути встановлений порядок узгодження цих умов сторонами на подальші періоди до закінчення терміну дії договору. У разі відсутності в договорі такого порядку договір визнається поміщеним відповідно на один рік або на період, на який узгоджені умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін від довгострокового договору від узгодження кількості що підлягають постачанню товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов постачання товарів на відповідні періоди або про розірвання договору (ст. 712 ЦК України).

Кількість тих, що підлягають постачанню товарів визначається в договорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-постачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у разі потреби можуть встановлюватися спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов'язані з підтримкою необхідного рівня обороноздатності країни і її безпеки.

Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет постачання з погляду придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють її здатність задовольняти відповідно своєму призначенню споживачів.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я і майна громадян і навколишнього середовища, сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції проводиться обов'язкова (щодо певних видів продукції) або добровільна сертифікація. Продукцію, яка імпортується і підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинен супроводжувати сертифікат, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних документів.

У справі забезпечення належної якості, надійності і довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце належить гарантійним термінам

Гарантійний термін згідно ст. 675 ЦК України визначається як гарантування постачальником (продавцем) протягом певного часу відповідності товарів певним вимогам, вказаним в договорі або нормативних документах. Гарантійний термін як термін дії гарантійного зобов'язання, є додатковим до основного зобов'язання постачання і зміст його складають права і обов'язки щодо гарантування постачальником протягом цього терміну відповідності товарів певним вимогам і можливості виявлення в цей термін в товарах недоліків з наступним пред'явленням до постачальника претензійних вимог.

Згідно ст. 676 ЦК України гарантійний термін починає текти з моменту передачі товарів покупцеві, якщо інше не передбачене договором. Якщо покупець позбавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлений гарантійний термін, по обставинах, які залежать від продавця, гарантійний термін починає текти з моменту усунення відповідних обставин продавцем. Якщо інше не передбачене договором, гарантійний строк продовжується на якийсь час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в нім недоліками, за умови своєчасного повідомлення продавця про ці недоліки товару. Гарантійний термін на комплектуючі вироби відповідає гарантійному терміну на основний виріб і починає текти разом з гарантійним строком на основний виріб. При заміні товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар, який відповідає умовам договору, гарантійний термін на нього починає текти спочатку.

Згідно ст. 677 ЦК України законом, іншими правовими актами, стандартами або іншими обов'язковими правилами може бути визначений термін, після закінчення якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (терміни придатності).

До істотних умов договору постачання цивільне законодавство відносить строки постачання. У літературі і практиці ці строки розділяють на загальні і окремі (часткові).

Істотною умовою договору постачання є ціна. Від цін і об'єму постачання залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару і упаковку встановлюють в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Виконання договору постачання. Виконання договору постачання полягає в здійсненні сторонами всіх прав і виконанні ними всіх обов'язків, передбачених договором. Згідно ст. 538 ЦК України взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо інше не передбачене законом, звичаєм ділового обороту, договором або змістом зобов'язання. Основний обов'язок продавця — передати покупцеві або за його дорученням (рознарядкою) іншому підприємцеві певну продукцію — постачальник здійснює свій обов'язок: він або відвантажує продукцію в адресу покупця або іншої особи, або повідомляє про готовність продукції до здачі. У останньому випадку покупець отримує продукцію на складі постачальника і вивозить її своїми або найманими засобами і за свій рахунок.

Зобов'язання повинні виконуватися в натурі, належним чином і у встановлений термін згідно закону, договору, а через відсутність таких вказівок — відповідно до вимог, які є звичайними. Під час виконання договорів кожна сторона повинна враховувати інтереси другої сторони, всіляко сприяти другій стороні у виконанні нею своїх обов'язків.

Згідно ст. 664 ЦК України постачання товарів постачальник здійснює шляхом відвантаження (передача) товарів покупцеві за договором або особою, вказаною в договорі як одержувач. У випадку якщо договором передбачено право покупця давати вказівки про відвантаження товарів окремим одержувачам, відвантаження (передача) товарів здійснюється постачальником в адресу одержувачів, які вказані у відвантажувальній рознарядці. Зміст відвантажувальної рознарядки і термін її напряму покупцем постачальникові визначаються договором. Якщо терміни напряму відвантажувальної рознарядки договором не передбачені, рознарядка повинна бути направлена постачальникові не більше ніж за 3 дні до настання періоду постачання. Якщо покупець не надав відвантажувальної рознарядки у встановлений термін, то постачальник має право або відмовитися від виконання договору, або вимагати від покупця оплати товарів. Крім того, постачальник може зажадати відшкодування збитків, заподіяних у зв'язку з ненаданням відвантажувальної рознарядки.

Доставку товарів постачальник здійснює шляхом відвантаження їх транспортом і на умовах, передбачених в договорі. Якщо в договорі не визначений, яким видом транспорту або на яких умовах здійснюється доставка, право вибору виду транспорту або визначення умов доставки товару належить постачальникові, оскільки інше не витікає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.

Згідно ст. 664 ЦК України у випадку якщо договором передбачена передача товарів покупцеві (одержувачеві) в місці перебування постачальника, покупець повинен оглянути товари, які йому передаються, в місці їх передачі, якщо інше не передбачене законом, іншими правовими актами або не витікає з суті зобов'язання. Виявивши невідповідність товарів умовам договору, він має право відмовитися від їх отримання. Відмова покупця (одержувача) від отримання товарів у встановлений договором термін, а у разі його відсутності — в розумний термін після отримання повідомлення постачальника про готовність товарів до передачі дає постачальникові право відмовитися від виконання договору або зажадати від покупця оплати товарів.

Виконуючи зобов'язання, постачальник повинен дотримуватися умов договору щодо кількості, асортименту, якості, термінів і інших умов постачання.

Згідно ст. 689 ЦК України покупець (одержувач) зобов'язаний зробити всі необхідні дії, які забезпечують ухвалення товарів, поставлених згідно умовам договору. Прийнятий покупцем товар слід належним чином оглянути в строк, визначений законом, іншими правовими актами, договором або звичаями ділового обороту. Покупець повинен в цей термін перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару і упаковку товару і дотримання постачальником інших умов договору в порядку, встановленому законом, іншими правовими актами, звичаями ділового обороту або договором, і про виявлені недоліки негайно повідомити постачальника у письмовій формі. У разі отримання поставлених товарів від транспортної організації покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товарів відомостям, вказаним в транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від транспортної організації з дотриманням правив, передбачених законом, іншими правовими актами, які регулюють діяльність транспорту.

Отримання продукції від транспортної організації — це тільки початковий момент в прийомі її. Остаточну перевірку відповідності отриманій продукції умовам договору, як правило, проводить одержувач на своєму складі згідно Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15 червня 1965 року і Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року.

Правила, які регулюють перевірку продукції і товарів по кількості і якості, багато в чому співпадають, тому результати прийому часто оформляють одним актом. Це створює можливість подальшої уніфікації вказаних правил. Разом з тим перевіряють асортимент продукції і комплектність, тару, упаковку, манкіровку і відповідність їх вимогам стандартів, технічним умовам або договору.

Перевірка продукції на складі одержувача проводиться в певні терміни, незалежно від надходження рахунку і інших документів на продукцію. Так, вага нетто і кількість товарних одиниць в кожному місці перевіряють разом з відкриттям тари, але не пізніше 10 днів з моменту отримання продукції. Для перевірки продукції за якістю при місцевому постачанні надається 10 днів, при іногородній — не більше 20 днів. Акт про приховані недоліки може бути складений протягом п'яти днів після виявлення недоліків, але не пізніше за чотири місяці з дня надходження продукції на склад одержувача.

Якщо під час прийому продукції виявлена недостача або порушення умов щодо якості, комплектності і тому подібне, одержувач повинен зупинити перевірку і забезпечити збереження отриманої продукції в умовах, які запобігають погіршенню якості або змішуванню її з іншою однорідною продукцією. Про порушення, виявлених під час перевірки, складають акт за підписами сторін, уповноважених на прийом керівником підприємства-одержувача.

Подальше правове оформлення результатів перевірки може бути здійснене одним із способів:

а) складання двостороннього акту за участю представника відправника або виробника, якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або непошкодженій тарі останнього. Виклик представника місцевого постачальника для участі в перевірці є обов'язковим. Представника іногороднього відправника викличуть тільки у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором;

б) відправник уповноважує на участь в прийомі інша особа, яка знаходиться в місці отримання продукції;

в) постачальник дає згоду на односторонній прийом продукції покупцем;

г) у перевірці бере участь експерт бюро товарних експертиз або представник відповідної інспекції за якістю;

д) якщо представники вищезазначених організацій не з'явилися, перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства, виділеного керівником цього підприємства на прохання одержувача;

е) до перевірки можуть притягуватися компетентні представники громадськості самого підприємства одержувача з числа осіб, затверджених для цього рішенням профспілкового комітету. Представниками громадськості не можуть бути матеріально відповідальні і підлеглі ним особи.

Результати перевірки продукції оформляють актом, який підписують всі особи, що брали участь в перевірці, і затверджує керівник підприємства-одержувача. Акт приймання з необхідними додатками до нього є підставою для пред'явлення претензій і позовів у зв'язку з порушенням умов договору.

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються, за загальним правилом, безпосередньо між відправниками і одержувачами. Якщо згідно правилам, що діють, в розрахунках за продукцію бере участь підприємство, яке не є стороною за договором, то воно щодо розрахунків користується правами і несе обов'язки сторони за договором. Порядок і форми розрахунків визначаються в договорі згідно банківським правилам, що діють.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець оплачує товари, які поставляються, з дотриманням порядку і форми розрахунків, передбачених договором. Якщо угодою сторін порядок і форми розрахунків не визначені, розрахунки здійснюються платіжними дорученнями. У випадку якщо в договорі передбачено постачання товарів окремими частинами, які входять в комплект, оплата товарів покупцем здійснюється після відвантаження (отримання) останньої частини, яка входить в комплект, оскільки інше не обумовлене договором. Якщо договором передбачено, що оплату товарів здійснює одержувач (платник) і він безпідставно відмовився від оплати або не здійснив оплату товарів у встановлений договором термін, постачальник має право зажадати оплати поставлених товарів від покупця.

Під час виконання договору постачання може виникнути необхідність внести зміни або доповнення окремих його умовам. Закон забороняє одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору, за винятком випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони можуть продовжити дію договору на новий термін. Зміна, розірвання або продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують сторони, шляхом обміну листами, телеграмами і тому подібне.

Положеннями про постачання передбачені випадки, коли покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, зокрема: а) при постачанні продукції з відхиленнями за якістю від нормативної документації; б) при завищенні постачальником ціни на продукцію і тому подібне. Покупець може також відмовитися від передбаченої договором продукції (повністю або частково) за умови, що він повністю відшкодує постачальникові збитки, викликані такою відмовою.