Сергій Васильович Рахманінов

(І.ІV (за ст.ст. 20.ІІІ) 1873 - 28.ІІІ.1943)

Займає видатне місце у російській культурі, як геніальний композитор, великий піаніст, видатний диригент. Як Лист, вів потроєну артистичну діяльність.

Творчий шлях охоплює 50 років: перший твір – фортепіанний концерт fis moll у 1890 році та останній твір – симфонічні танці – у 1940 р.

Риси стилю:

1. “Класичність” стилю, зв’язок з традиціями російської (традиції Московської та Петербурзької шкіл) та зарубіжної музики, водночас – оригінальність стилю.

2. Романтичне світосприйняття, типове для революційної епохи.

3. Центральна тема творчості – тема Вітчизни. Музика зв’язана з народними російськими інтонаціями.

4. Мотив трагічної самотності: С.Рахманінов – один з самих найтрагедійніших митців ХХ ст.

5. Творчість С.Рахманінова зв’язана з мистецтвом свого часу: Чехов, Бунін, Станіславський, Шаляпін, Комісаржевська, Левітан, поети-символісти Блок, Брюсов, Бальмонт.

Періодизація творчого шляху:

І період – 1890 роки – період зростання та визрівання композиторського хисту, пошуки самостійного шляху (1897-1900 – творча криза, не пише). Основні твори:

Перший фортепіанний концерт, Перша симфонія, оркестрова фантазія “Стрімчак”, три цикли фортепіанних п’єс, три цикли романсів, опера “Алеко”.

ІІ період – 1901-1910 – високий творчий підйом.

Другий та Третій фортепіанні концерти, Друга симфонія, дві опери “Скупий лицар”, “Франческа да Ріміні”, кантата “Весна”, симфонічна поема “Острів мертвих”.

ІІІ період – 1910-1917 – пошуки нових засобів виразності та образів для втілення передреволюційного підйому.

Два цикли етюдів-картин, вокальна симфонічна поема “Дзвони”, “Всенощне неспання”, цикл романсів.

ІV період – 1917-1943 (8 років – 1918-1926 – не пише) – переїзд у США, з 30-х років – у Швейцарію. Створив лише 6 опусів. Трагедійний характер музики.

Четвертий фортепіанний концерт, Три російські пісні для хору з оркестром, Варіації на тему Кореллі для фортепіано. Рапсодія на тему Паганіні для фортепіано з оркестром “Симфонічні танці”.