Маркетингові стратегії

вибору цільового сегмента (ринку)

Після оцінки виділених в процесі сегментації ринку сегментів необхідно визначити, скільки сегментів обслуговуватиме фірма і як вона їх обслуговуватиме. При цьому постає стратегічне питання вибору цільових сегментів, під час вирішення якого необхідно врахувати два фактори:

1) вимоги до вибору цільового сегмента;

2) товарно-сегментну структуру загального ринку.

Залежно від товарно-сегментної структури загального ринку існує п’ять стратегій вибору цільового сегменту:

1. Односегментна концентрація. Ця стратегія передбачає вибір як цільового одного сегмента і зосередження на ньому маркетингової діяльності фірми.

Т_і – різновиди товарів у межах загального

ринку;

С_і – Різновиди груп споживачів у межах

загального ринку.

Переваги:

• спеціалізація діяльності фірми на потребах одного сегмента дає змогу найкращим чином їх задовольнити;

• спеціалізація на одному сегменті забезпечує економію завдяки кон-центрації коштів.

Недоліки:

• існує можливість загострення конкурентної боротьби в цільовому сегменті внаслідок впровадження вужчої сегментації з боку конкурентів;

• темпи зростання цільового сегмента можуть зменшитися, в результаті чого сегмент матиме тенденцію до скорочення, а фірма – до його втрати.

2. Стратегія товарної спеціалізації передбачає орієнтацію діяльності фірми на певному різновиді товару, який пропонується різним групам споживачів у межах загального ринку.

Т_і – різновиди товарів у межах загального

ринку;

С_і – Різновиди груп споживачів у межах

загального ринку.

Приклад: фірма “Таймекс” на ринку годинників спеціалізується на виробництві ручних годинників і пропонує їх різним сегментам ринку: риболовам (з виміром температури води), бігунам (з виміром артеріального тиску), любителям велоспорту.

Переваги:

• можливість постійного вдосконалення даного різновиду товару;

• досягнення високого іміджу в галузі цього товару.

Недоліки:

• можливість морального за старіння даного різновиду товару в результаті загострення функціональної конкуренції.

3. Стратегія сегментної спеціалізації означає орієнтацію діяльності фірми на задоволення різних потреб одного ринкового сегмента.

Т_і – різновиди товарів у межах загального

ринку;

С_і – Різновиди груп споживачів у межах

загального ринку.

Приклад: фірма “Джонсон і Джонсон ” на ринку товарів особистої гігієни обрала сегмент “діти” і пропонує для нього різні товари – шампуні, масло для догляду за шкірою малюків (“baby oil”), зубні щітки тощо.

Переваги:

• завдяки зосередженню на потребах певної групи споживачів існує

можливість їх широкого задоволення і досягнення позитивного іміджу серед даного сегмента ринку;

• фірма уникає залежності від одного різновиду товару, у разі зменшення потреби в одному різновиді товару у неї є можливість збільшити увагу до інших різновидів товару.

Недоліки:

• можливе звуження цільового сегмента. Наприклад, може скоротитися народжуваність і зменшитися попит на дитячі речі, як і сталося свого часу з дитячим шампунем фірми “Джонсон і Джонсон”.

4. Стратегія селективної (вибіркової) спеціалізації полягає у виборі цільових сегментів у межах загального ринку без їх відповідності до товарної або сегментної ознак. Основними факторами вибору цільових ринків у даному випадку є їхня прибутковість та відповідність ресурсам і можливостям фірми.

Т_і – різновиди товарів у межах загального

ринку;

С_і – Різновиди груп споживачів у межах

загального ринку.

Порівняно з попередніми стратегіями вибору цільового ринку стратегія селективної спеціалізації характеризується значно меншим ризиком від можливого скорочення деяких сегментів або морального застарівання деяких різновидів товарів у межах загального ринку.

Перевага:

• незалежність від однієї групи споживачів та від одного різновиду товару.

Недолік:

• диверсифікація зусиль і коштів фірми, їх роззосередження за різними напрямами діяльності.

5. Стратегія повного охоплення ринку відтворює прагнення фірми задовольнити потреби загального ринку в цілому.

Т_і – різновиди товарів у межах загального

ринку;

С_і – різновиди груп споживачів у межах

загального ринку.

Ця стратегія може бути реалізована шляхом використання двох альтернатив – недиференційованого маркетингу або диференційованого маркетингу. Дані стратегії ставлять мету задоволення потреб ринку в цілому, але пропонують різні шляхи реалізації цієї мети:

• недиференційований маркетинг – через пошук спільних рис у межах загального ринку (через ринкове агрегування);

• диференційований маркетинг – через пошук розбіжностей у потребах споживачів загального ринку (через ринкову сегментацію).