Методологія маркетингових досліджень ринку праці для працевлаштування і побудови успішної кар’єри фахівця

Фахівець з маркетингу, володіючи спеціальними знаннями і компетенціями, може самостійно здійснити глибинне дослідження стану ринку праці та його елементів з метою виявлення структури пропозиції робочої сили та попиту на неї для позиціонування себе як висококваліфікованого фахівця і власного працевлаштування. Для цього фахівець-маркетолог може використати інструментарій проведення маркетингових досліджень, об’єктом яких у даному випадку є ринок праці.

Горяйнова Ю.С. розглядає маркетингові дослідження ринку праці як збір і аналіз інформації про проблеми, пов’язані з узгодженням попиту і пропозиції робочої сили з метою зменшення невизначеності відповідно до ухвалення маркетингових рішень [15, с. 111-115].

Дослідженню підлягає ринок, конкуренти, споживачі, ціни, внутрішній потенціал суб’єкта ринку робочої сили. Об’єктами дослідження ринку робочої сили є тенденції та процеси розвитку ринку, які включають аналіз зміни економічних, науково-технічних, демографічних, соціальних, екологічних, законодавчих й інших чинників. Досліджуються також структура і географія ринку, його місткість, динаміка зайнятості населення, бар’єри ринку робочої сили, стан конкуренції, кон’юнктура, що склалася, можливості та ризики. Для дослідження здійснюється сегментація ринків, тобто вибір цільових ринків і ринкових ніш. Основними результатами дослідження ринку є прогнози його розвитку і оцінка кон’юнктурних тенденцій.

Під конкурентоспроможністю фахівця (претендента на посаду, персоналу) розуміється сукупність умінь, навичок та здатностей робітників до індивідуальних досягнень в праці, які призведуть до підвищення ефективності роботи підприємства-роботодавця. Критеріями визначення конкурентних переваг є основні та допоміжні показники.

Основні показники конкурентних переваг фахівця – це соціально-демографічні, психофізичні та мотиваційні особливості людини, а також рівень її знань, умінь, навичок та інших індивідуальних переваг.

Допоміжні показники конкурентних переваг фахівця – відбивають побажання роботодавців при відборі претендентів на посаду, тобто якість праці (показники доходності праці, адекватне сприйняття інформації і реагування на неї, схильність до навчання і отримання професійних знань, самоменеджмент, уникнення опортунізму змінам тощо).

Методи оцінки конкурентоспроможності фахівця (претендента на посаду, персоналу):

1. Бальний метод оцінки, а саме: визначення переліку параметрів та встановлення їх значущості [47];

2. Економіко-статистичні, експертні методи, методи матричного аналізу та моделювання [23];

3. Інтегральна оцінка конкурентоспроможності робочої сили [14];

4. Кореляційно-регресійний аналіз, метод експертних оцінок, економіко-математичне та логічне моделювання [17];

5. Метод «радару», сутність якого полягає у розподілі показників конкурентних переваг за п’ятьма групами: показники кількісного забезпечення підприємства кадрами; показники якісного забезпечення підприємства кадрами; показники соціально-психологічного забезпечення роботи підприємства; показники економічного забезпечення роботи підприємства; показники продуктивності праці на підприємстві [48].

Оцінка конкурентоспроможності фахівця (претендента на посаду, персоналу), як відмічає Фатхутдінов Р., повинна враховувати як зовнішні, так і внутрішні конкурентні переваги. Зовнішні переваги залежать від конкурентоспроможності підприємства, а внутрішні переваги – від успадкованих або набутих якостей.

Для оцінки конкурентоспроможності фахівця (претендента на посаду, персоналу) доцільно використовувати наступну формулу:

(5.1)

де – рівень конкурентоспроможності фахівця (претендента на посаду, конкретної категорії персоналу);

і – 1,2…n – кількість експертів;

j – 1,2…m – кількість якостей фахівця (претендента, персоналу) для оцінки;

j - вагомість j-ї якості фахівця (претендента, персоналу);

_ij – оцінка і-м експертом j-ї якості фахівця (претендента, персоналу) за 5-ти бальною шкалою;

5n – максимально можлива кількість балів, яку може отримати при оцінці фахівець (претендент, працівник) [45, с. 168-169].

Державна служба зайнятості має сприяти працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів, зокрема, шляхом створення інформаційної системи, що дозволяє користувачам отримувати необхідні данні щодо реального стану ринку. Модель, представлена на рис. 5.4, в узагальненому вигляді характеризує потоки інформації, які акумулюються в обласному центрі зайнятості, і містить основні складові інформаційного обміну між суб’єктами ринку праці. Однак зміст вхідної та вихідної інформації, методи її обробки, забезпеченість інформаційної системи кадрами і технологіями повинні відповідати вимогам маркетингового підходу [16, с. 385].

Рис. 5.2. Інформаційна модель ринку праці.

Розглянемо детальніше методи маркетингових досліджень ринку праці.

Метод спостереження дозволяє оперативно оцінювати реальні запити працедавців, можливості адаптації пропозиції робочої сили у відповідь на зміну попиту. Головна перевага цього методу полягає в оперативності отримуваної інформації. Проте, при уявній простоті, метод спостереження вимагає добре організованого підходу і високої кваліфікації фахівців, які його проводять [43].

Опитування і анкетування формують експертні оцінки. Вони здійснюються по телефону, письмово або шляхом особистих інтерв’ю на основі спеціально розробленого плану вибірки та інструментарію (анкет, бланків, опитувальних листів тощо). Використання експертних оцінок доцільне тоді, коли необхідно проаналізувати загальну економічну ситуацію в країні або регіоні, оцінити перспективи зайнятості в галузях тощо. На ринку праці анкетування доцільно проводити при масових опитуваннях, зокрема зайнятого населення, тих, хто навчається і випускників навчальних закладів, безробітних, незайнятих. За допомогою анкетного опитування можна отримати інформацію по окремим категоріям громадян, що звертаються до служб зайнятості, про професійно трудову стійкість зайнятих, поведінкові орієнтації молоді, яка вступає в трудове життя [43].

Серед невеликих груп претендентів на посаду, а також у ситуації, де має місце прямий контакт працівника служби зайнятості з претендентом, доцільно опитування проводити у формі інтерв’ю – бесіди згідно з певним планом. Перевага цього методу в тому, що в ході його проведення можна врахувати відношення опитуваного до теми опитування, гнучко міняти формулювання питань з урахуванням особи респондента, ставити уточнювальні і додаткові питання тощо. Можна також з’ясувати настрій, очікування і побоювання, з якими вони приходять в службу зайнятості, готовність до професійного перенавчання тощо.

Методом експрес-аналізу можна виявити реакцію на опитувану подію (наприклад, думка співробітників служби зайнятості про доцільність структурних перетворень) [43]. Можна рекомендувати проведення експрес-опитувань в моніторингових дослідженнях для отримання оперативної інформації, її накопичення і визначення динаміки зміни об’єкту, що вивчається.

При роботі з документами (наприклад, картками персонального обліку громадян, що шукають роботу) можна використовувати контент-аналіз. Цей метод дозволяє оцінити результативність зусиль служби зайнятості по працевлаштуванню, міру відповідності кожної з пропозицій по працевлаштуванню вимогам, що пред’являються претендентом до виконуваної роботи, причини відмови від пропозицій тощо. Іншою можливістю використання методу контент-аналізу є обробка відкритих питань заповнених анкет.

Сутність методу експертних оцінок полягає в опитуванні спеціально відібраних та найбільш компетентних осіб відносно стану і тенденцій розвитку об’єкта дослідження або окремих його сторін. Цей метод можна рекомендувати для прогнозування, оцінки реального стану ситуації на ринку праці або визначення шляхів рішення найбільш актуальних внутрішніх проблем функціонування регіональної служби зайнятості. Варіантами процедур в контексті даного методу можуть виступати дискусії, «мозкові атаки», багатоетапне опитування тощо.

Для контрольної перевірки будь-якого фактора або ряду змінних в ринкових умовах, що зберігаються, проводиться експериментування (наприклад, шляхом математичного моделювання регіонального ринку праці). Проте через велику динамічність ринку праці за умов нестабільної економічної ситуації цей метод не можна рекомендувати для широкого використання. Його застосування доцільне для перевірки робочих гіпотез або для оцінки наслідків рішень, що приймаються на ринку на основі імітаційних моделей [1].

Окрім економічної та статистичної, необхідно зібрати також соціологічну інформацію, яка дозволяє отримати дані, що не фіксуються офіційною статистикою і органами управління на ринку праці. Соціологічна інформація більш оперативна, і через це її аналіз дає можливість виявити тенденції, що зароджуються на ринку праці, відстежувати формування нових якостей і структур ринку праці.

Соціологічні методи дозволяють при розробці прогнозів спиратися не лише на тенденції минулого, але й на експертні оцінки майбутнього, що створює основу для багатоваріантних прогнозів. Соціологічні дослідження розкривають суб’єктивну сторону людської діяльності і стосунків, визначають поведінкові орієнтації, без чого аналіз ситуації на ринку праці буде неповним. З їх допомогою можна розкрити існуючі резерви для пом’якшення ситуації на ринку праці, оцінити інноваційні заходи по працевлаштуванню працівників, що вивільняються, ефективність управлінських рішень, що приймаються, заходів соціального захисту населення і сприяння зайнятості [43].