Отже, сьогодні одним із перших завдань системи професійної освіти є формування конкурентоспроможного фахівця, який має високий рівень професійної компетентності

Процес підготовки сучасного фахівця має визначатися стратегічними напрямками розвитку світової освіти [13]. Так, у доповіді заступника директора Департаменту освіти, культури і спорту Ради Європи М. Стобарта окреслено 5 ключових компетенцій:

1) політичні й соціальні компетенції, такі, як здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та в поліпшенні демократичних інститутів;

2) компетенції, що стосуються життя в суспільстві, які повинні перешкоджати виникненню расизму або ксенофобії. Освіта повинна озброїти молодь такими міжкультурними компетенціями, як повага один до одного, здатність жити з людьми інших культур, мов, релігій;

3) компетенції, що стосуються володіння усним і письмовим спілкуванням. Вони настільки важливі в роботі та суспільному житті, що тим, хто ними не володіє, загрожує виключення із суспільства. До цієї групи компетенцій належить володіння декількома мовами, значення якого все більше зростає;

4) компетенції, пов’язані з виникненням інформаційного суспільства. До них належать: володіння новими технологіями, уміння їх застосовувати, розуміти їх сильні і слабкі сторони, здатність критично осмислювати інформацію та рекламу, яку поширюють ЗМІ;

5) здатність навчатися протягом життя як основа безперервної підготовки у професійному плані, а також в особистому й суспільному житті.

У проекті «Tuning Educational Structures in Europe» [14] «Розбудова освітніх структур у Європі» на основі головних цілей загальної освіти, соціального досвіду та досвіду особистості, а також основних видів діяльності учнів (студентів) визначено перелік ключових освітніх компетенцій, що дозволять опанувати соціальний досвід, здобути навички життя і практичної діяльності в сучасному суспільстві. За робочою класифікацією вони були розділені на три категорії: інструментальні, міжособистісні й системні.

Інструментальні – включають когнітивні здібності, здатність розуміти й використовувати ідеї; методологічні, здатність розумно управляти навколишнім середовищем, організовувати час, розробляти стратегії навчання, приймати рішення і розв’язувати проблеми; технологічні вміння, уміння використовувати техніку, комп’ютерні навички і здатність інформаційного керування; лінгвістичні вміння, комунікативні компетенції. Конкретизований набір включає: здатність до аналізу й синтезу; здатність до організації і планування; базові загальні знання; базові знання за професією; комунікативні навички рідною мовою; елементарні комп’ютерні навички; здатність отримувати й аналізувати інформацію із різних джерел; здатність вирішувати проблеми; здатність приймати рішення.

Індивідуальні здібності, пов’язані з умінням виражати почуття й відносини, критичним осмисленням і здатністю до самокритики, а також соціальні навички, пов’язані з процесами соціальної взаємодії та співробітництва, умінням працювати у групах, брати соціальні й етичні зобов’язання. Набір міжособистісних навичок включає: здатність до критики й самокритики; здатність працювати в команді; міжособистісні навички; здатність працювати в міждисциплінарній команді; здатність сприймати міжкультурні розходження; здатність працювати у міжнародному контексті; прихильність до етичних цінностей.

Системні компетенції включають: здатність застосовувати знання на практиці; дослідницькі здібності; здатність до навчання; до адаптації в нових ситуаціях; здатність до генерації нових ідей (творчості); здатність до лідерства; розуміння культур і звичаїв інших країн; здатність працювати автономно; до розробки і керування проектами; здатність до ініціативи і підприємництва; відповідальність за якість; воля до успіху.

Професійна компетентність майбутнього фахівця розвивається на базі теоретичних знань та практичних вмінь, чітко виражених особистісних якостей та життєвого досвіду. Все це й формує готовність фахівця до виконання професійних обов’язків та забезпечує високий рівень його самоорганізації й конкурентоспроможності на ринку праці.

Змістом діяльності економіста може бути здійснення економічного аналізу господарської діяльності організації, розробка заходів щодо забезпечення режиму економії, підвищення ефективності робіт, виявлення резервів, попередження збитків і непродуктивних витрат, більш раціональне використання усіх видів ресурсів. Фахівець-економіст виконує розрахунки матеріальних, трудових і фінансових витрат, необхідних для здійснення робіт (послуг), здійснює дослідження і розробки в освоєнні нової техніки й технології.

Майбутній економіст має бути підготовленим до виконання професійних функцій за одним із видів економічної діяльності відповідно до «Державного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009-96», затвердженого наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. за № 441: діяльність у сфері інформатизації; дослідження та розробки; послуги, що надаються переважно юридичним особам; здавання під найм без обслуговуючого персоналу; державне управління загального характеру в економічній та соціальній галузі; діяльність, віднесена до компетенції держави; оптова торгівля і посередництво у торгівлі; спеціалізована роздрібна торгівля комп’ютерами, стандартним програмним забезпеченням та пристроями для зняття інформації із каналів зв’язку; громадська діяльність; фінансова діяльність; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам; державне управління; колективні, громадські та особисті послуги [16].

Відповідно до первинних посад, які може обіймати економіст, він підготовлений виконувати наступні функції:

Ø обліково-аналітичну, організаційну, контрольну, експлуатаційно-технологічну, інформаційну, планову, фахівець-економіст повинен мати здібності до розв’язання проблем і завдань соціальної діяльності, зокрема: організовувати власну діяльність; здійснювати саморегулювання поведінки та вести здоровий спосіб життя;

Ø проводити соціологічні дослідження, враховувати суспільні відносини та політичні переконання в процесі діяльності;

Ø здійснювати ефективне ділове спілкування;

Ø враховувати основні економічні закони в процесі професійної діяльності, враховувати правові засади у професійній діяльності;

Ø враховувати процеси соціально-політичної історії України у професійній діяльності;

Ø враховувати моральні переконання та смакові уподобання у процесі безпечної та ефективної діяльності;

Ø застосовувати закони формальної логіки у процесі інтелектуальної діяльності;

Ø забезпечувати екологічно збалансовану діяльність;

Ø здійснювати екологічний аналіз заходів (інновацій) у галузі діяльності;

Ø забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки в разі виникнення типових небезпечних ситуацій;

Ø орієнтуватися в сучасних концепціях наукових знань;