Влаштування монолітних опускних колодязів

Улаштування опалубки. При спорудженні монолітних опускних колодязів застосовують наступні види опалубки: розбірно-переставну і подвісну з окремих щитів; залізобетонні тонкостінні плити-оболонки, які залишаються в конструкції колодязів; металеву, в тому числі незнімну, яка залишається в конструкції стін як гідроізоляція; стаціонарну дерев’яну.

Опалубка повинна бути жорсткою і міцною, здатною сприймати тиск свіжопокладеної бетонної суміші, забезпечувати правильність форми і розмірів частин колодязів, не допускати витікання цементного молока і забезпечувати рівну (гладку) поверхню бетону, вона повинна бути зручною і простою при установці й розбиранні.

Дерев’яні, фанерні й стальні опалубочні щити перевозять у верти-кальному положенні в один ярус або в горизонтальному положенні – в 10...15 ярусів загальною висотою не більше за 1,5м.

Щити незнімної опалубки перевозять в горизонтальному положенні в 7…10 ярусів висотою також не більше 1,5 м з установленням дерев’яних прокладок.

Щити і всі елементи інвентарної опалубки повинні складуватися і зберігатися розсортованими за марками і типорозмірами, в положенні, відповідному транспортуванню. Шарнірні вузли й різьбові деталі покривають антикорозійними мастилами.

Розбірно-переставну опалубку частіше застосовують, коли армування колодязя передбачене з окремих стрижнів. Щити переставної опалубки кріплять не до арматури стін колодязя, а між собою і розташовують в один, рідше в два яруси. Цей вид опалубки набув найбільшого поширення при будівництві колодязів.

Монтують опалубку з дерев’яних щитів і стояків зі стаціонарних або розбірно-переставних риштовань. Розміри щитів можуть сягати 2,5 5м. Щити (внутрішні і зовнішні) з’єднують між собою за допомогою дротяних скруток. Установка таких щитів у два яруси дозволяє бетонувати першу секцію колодязя на висоту 10м. Після занурення першої секції знову встановлюють два яруси щитів і бетонують наступну частину колодязя.

Підвісну опалубку виконують підвішуванням і кріпленням до жорстких арматурних каркасів колодязя інвентарних щитів і підвісних лісів.

Підвісну опалубку влаштовують з щитів у 2...3 яруси за висотою для забезпечення достатнього фронту робіт з бетонування стін.

Точність установки підвісної опалубки багато в чому залежить від правильності установки арматурних каркасів.

Плити-оболонки після монтажу кріплять до армокаркасів скрутками, а після вивіряння – додатково скріпляють між собою металевими тягами. Застосування плит-оболонок ефективне в районах, де дерево є дефіцитним матеріалом. Їх розміри досягають 3,8 1,5м при товщині 80мм. Плити входять до складу конструкції стін і повинні задовольняти вимогам, що ставляться до бетонних стін: морозостійкості, водонепроникності, а також міцності.

Стаціонарну опалубку виконують безпосередньо на місці бетонування. У теперішній час її застосовують рідко, через те вона докладно не розглядається.

Всі види опалубок (крім стаціонарної) збирають із заздалегідь виготовлених щитів, які повинні забезпечувати багаторазову оборотність. Для скріплення щитів застосовують розбірні планки, тяги і стояки.

Терміни розпалубки конструкцій колодязів залежать від проектної міцності, яку повинні набути конструкції до видалення опалубки. Опалубочні щити знімають краном у зворотному порядку по відношенню до установки.

Армування стін. Для армування стін монолітних опускних колодязів можуть застосовуватися:

· окремі арматурні стрижні, які сполучаються між собою на будмайданчиках зварюванням, рідше внапуск без зварювання з перев’язкою в’язальним дротом;

· арматурні каркаси або сітки, виготовлені в арматурних цехах, які доставляють у готовому вигляді. Використовують арматуру періодичного профілю класу А-II, А-III.

Застосування армокаркасів або армосіток зменшує трудомісткість робіт і підвищує їх якість.

Армокаркаси за висотою (при висоті колодязя до 8м виготовляють відразу на всю висоту) сполучають за допомогою монтажних кутків і тимчасових раскосів, а по контуру стін – монтажними скрутками. Каркаси встановлюють послідовно по контуру ярусами. Армосітки ставлять на місце одночасно із зовнішньої і внутрішньої сторін майбутньої стіни також послідовно по контуру колодязя. Вставлені на протилежних сторонах стіни сітки скріплюють поперечними зв’язками і скрутками, а в межах однієї сторони – монтажними шпильками з дроту діаметром 4…6мм.

Бетонування стін. Приготування бетону, залежно від місцевих умов, може проводитися як на бетонному вузлі, розташованому в безпосередній близькості від колодязя, що споруджується, так і на бетонному заводі. Транс-портується бетон із заводу бетононосіями.

У конструкцію опускного колодязя бетонну суміш подають бетононасосами або кранами (баштовими або гусеничними) у баддях місткістю (рис 1.3,б).

При влаштуванні стін колодязя завтовшки 0,5...1,2м і висотою бетонування більше 3м суміш в конструкцію подають по хоботах через спеціальні вирви (рис 1.3,а), що розташовуються по периметру колодязя через 3м і укріплюються на опалубці або на несучих каркасах. Відстань між завантажувальними вирвами залежить від складу бетонної суміші і приймається з таким розрахунком, щоб не виникало необхідності в її додатковому перекиданні.

При товщині стін більше 1,2м і малій насиченості стін арматурою суміш укладають з допомогою баддій.

Бетонування стін колодязів по вертикалі ведуть ярусами або блоками, причому висота першого ярусу приймають залежно від нормативного тиску на грунт (несучої здатності грунту).

По горизонталі бетонують стіни послідовними шарами товщиною 25...50 см, але не більше за 1,25 довжини робочої частини вібратора.

Тривалість періоду між укладкою одного шару суміші і перекриттям її наступним шаром без утворення робочого шва встановлюють залежно від температури зовнішнього повітря, властивостей цементу та інших факторів. Наступний шар треба укладати до початку схоплювання бетону у попередньому.

а

б

Рис. 1.3 – Бетонування стін монолітного опускного колодязя:

а – схема бетонування ножової частини; б – схема подачі бетонної суміші при зведенні стін;

1 – зовнішня опалубка; 2 – арматура ножової частини; 3 – арматура стін; 4 – внутрішня опалубка; 5 – прийомна вирва; 6 – хобот для укладання бетонної суміші; 7 – щебінь;

8 – конструктивна опалубка; 9 – дерев’яні стояки; 10 – крани; 11 – бадді;

12 – автобетононосій; 13 – екскаватор

Бетонування після перерви, перевищуючи термін закінчення схоплення, відновлюють при умові, що раніше вкладений бетон набере міцність не менше 1,5 МПа.

Для ущільнення бетонної суміші застосовують внутрішні вібратори з гнучким валом, або пакети вібраторів.

Після закінчення бетонування кожної секції колодязя відкриті зверху поверхні бетону закривають тирсою, мішками і зволожують для захисту від висихання і шкідливого впливу вітру і прямих сонячних променів.

Після досягнення бетоном колодязя міцності 2,5…5,0 МПа, що забезпечує збереження поверхні стін, опалубку знімають.

При товщині стін більше 1м термін розпалублення призначають з урахуванням перепаду температури на поверхні стін і в середині їх, не допускаючи, щоб він до моменту розпалубки перевищував +15°С.