Підготовчі роботи при зведенні опускних колодязів

Перед початком будівництва опускного колодязя необхідно виконати наступні підготовчі роботи: відвести поверхневі води; відгородити ділянку будівництва; перенести підземні й надземні комунікації; забезпечити будівельний майданчик під’їзними шляхами, тимчасовими спорудами (склади, побутовки); електроенергією, водою і стиснутим повітрям; забезпечити будівництво необхідними матеріалами, конструкціями і механізмами; прийняти від замовника або генпідрядника геодезичне розбиття і опорну геодезичну мережу (головні осі споруди, висотні репери); влаштувати тимчасові опори під ножову частину колодязя.

Опускні колодязі споруджують з влаштуванням тимчасової опори (рис. 1.1, 1.2), яка рівномірно розподіляє його масу і запобігає передчасним зануренням колодязя або нерівномірному осіданню при бетонуванні чи монтажі.

Монолітні залізобетонні колодязі площею основи за зовнішнім периметром до 250м бетонують найчастіше на дерев’яних підкладках, розташованих під банкеткою ножової частини по периметру споруди. Підкладки виготовляють з обтесаних на два канти колод, брусів або шпал.

Монолітні залізобетонні опускні колодязі площею більше 250м бетонують у траншеях, що мають форму й обриси ножової частини, в розпір (рис. 1.1, а) При нещільних і незв’язних грунтах основи опускних колодязів спирають на піщані, піщано-гравелисті або щебеневі призми (рис. 1.1, в). Для відсипання таких призм на поверхні землі спочатку встановлюють спеціальні шаблони – козли, обшиті дошками, які сприймають зусилля розпору від призми.

Рис. 1.1 – Конструкції тимчасових опір під ножі монолітних опускних колодязів:

а – тимчасова опора в траншеї, що має з однієї сторони форму ножової частини колодязя;

б – тимчасова опора на підкладках; в – тимчасова опора на призмі із сипучих матеріалів;

1 – ножова частина опускного колодязя; 2 – шаблони-козли; 3 – призма з піщано-гравійного грунту; 4 – опалубка; φ − кут природного укосу грунту призми; – кут зовнішнього укосу грунту призми

Повнозбірні опускні колодязі (наприклад, з панелей, сполучених з ножем або тих, які мають ніж, що знімається) (рис. 1.2, а, б, в) і збірно-монолітні з монолітною ножовою частиною (рис. 1.2, г) зводять також з використанням тимчасових опорних конструкцій. Основне призначення опорної конструкції – забезпечити незмінюваність стін колодязя, що монтуються, у процесі їхнього збирання. При цьому опорні конструкції повинні легко розбиратися для забезпечення швидкого й рівномірного перекладу колодязя на грунт і потім безперешкодного його занурення. Тимчасові опори збірних залізобетонних опускних колодязів улаштовують з бетону (на відміну від монолітних колодязів), так як до точності монтажу залізобетонних елементів колодязя ставляться більш високі вимоги.

Рис. 1.2 − Тимчасові опорні конструкції збірних залізобетонних опускних колодязів:

а – при передачі тиску на опорні кільця за допомогою сталевих упорів і дерев’яних стояків;

б – те ж за допомогою дерев’яних стояків; в – при передачі тиску від металевого ножа на внутрішнє опорне кільце; г – опора під монолітний ніж збірного колодязя; 1 – опорне кільце форшахти; 2 – металевий упор; 3 – болт; 4 – стінова панель; 5 – дерев’яний стояк; 6 – шпур для закладки вибухівки; 7 – петлі для видалення секцій опорного кільця перед зануренням колодязя; 8 – внутрішнє розбірне кільце; 9 – дерев’яні бруси; 10 – ущільнений щебінь;

11 – фіксуючий куток; 12 – дерев’яний підкіс; 13 – бетонна стяжка; 14 – стояки-підкоси з металу; 15 – металевий ніж; 16 – прокладка, що амортизує; 17 – металеві підкладки;

18 – монолітний ніж; 19 – опалубка; 20 – призма з піщано-гравійного грунту

У збірних опускних колодязях з монолітним залізобетонним ножем (рис. 1.2, г) улаштовують тимчасові опори так само, як в опускних колодязях з монолітного залізобетону. Якщо ж ніж колодязя монтується із збірних блоків або панелей, то улаштування тимчасових опор і зняття з них колодязя є більш трудомістким процесом і вимагає більшої старанності і уваги, ніж при монолітному ножі колодязя.

Спочатку вздовж зовнішнього контура колодязя бетонують зовнішнє опорне кільце, а потім виконують внутрішнє опорне кільце із збірних залізобетонних блоків. Простір між опорними кільцями заповнюють сумішшю щебеню з піском з пошаровим ущільненням, а зверху суміші влаштовують бетонну стяжку товщиною 80 мм.

При невеликих опускних колодязях внутрішнє і зовнішнє опорні кільця можна розташовувати впритул один до одного без проміжної зони, що заповнюється піщано-гравійною сумішшю. На внутрішнє опорне кільце і між-кільцевий простір укладають метрові дерев’яні шпали з умовою обпирання кожної панелі на три шпали. При цьому один кінець шпали розташовують під банкеткою ножа панелі, а в другий кінець упирають стояк, що підтримує внутрішній уступ консолі й передає тиск на внутрішнє опорне кільце. Під кожну з панелей установлюють по два дерев’яні стояки, діаметром 220мм, у яких виконують шпури діаметром 32мм для закладки вибухової речовини (необхідної для наступного швидкого видалення стояків перед зануренням колодязя). Для більшої стійкості із зовнішньої сторони кожної панелі встановлюють по два спеціальних металевих упори, які прикріплюють до панелі болтами, а до закладної деталі зовнішнього опорного кільця – зварюванням. Завдяки такій конструкції тимчасових опор вся вага колодязя передається через опорні стояки, шпали й упори на два опорних бетонних кільця й навантаження рівномірно розподіляється на більшу площу.