Задаємося масштабом струмів ш, і відкладаємо струм неробочого ходу І0 (відрізок ОН ПІД кутом-фо до осі дійсних чисел) і струм короткого замикання Ік (відрізок ОК під кутом -фк)

Будуємо дугу кола для струму І| так: продовжуємо хорду І_к -І₀; У точці К від продовження хорди І_к -1₀ відкладаємо промінь під кутом —ф 2 _К і проводимо перпендикуляр до нього через точку К; проводимо перпендикуляр до середини хорди І_к - І₀; на перетині проведених перпендикулярів отримуємо центр кола Оі; на хорді І_к -1₀ проводимо коло з центром Оі. Дуга НК цього кола (за годинниковою стрілкою) є геометричним місцем кінців векторів струму в статорі під час роботи асинхронної машини в режимі двигуна. Одночасно зазначимо, що генераторний режим роботи асинхронної машини на коловій діаграмі займає нижню дугу від точки Н ідеаль­ного неробочого ходу, для якої s = 0, до точки Т, для якої s = — оо, а режим електромагнітного гальма - дугу КТ (за годинниковою стрілкою).

Вздовж хорди І_к - 1₀ від точки Н відкладаємо відрізок НЕ, який в певному масштабі щ, подає величину Z_2k /R'₂. У тому ж масштабі m_s градуюємо від 0 до оо лінію (l-s)/s, проведену від точки Е ПІД кутом (р 2 к до прямої, що збігається з хордою НК. Тоді при заданому значенні s = 1/3 визначаємо (1—s)/s = 2 і відкладаємо відповідну точку F на лінії (l-s)/s. Далі з’єднуємо точку F з точкою Н відрізком прямої, який у перетині з колом визначить точку D кінця вектора струму І] при заданому ковзанні s = 1/3.

Для визначення cos фі на осі ординат від початку координат відкладаємо відрізок ON, який дорівнює 100 довільним одиницям і на ньому як на діаметрі будуємо коло. Перетин цього кола з векто­ром струму Ij (або його продовженням) визначає відрізок ОМ, який відносно діаметра кола дорівнює кількості сотих часток у значенні cos ф, тобто cos ф = OM/ON.

Лінією підведеної потужності Рі є вісь абсцис. Підведена по­тужність вимірюється в масштабі m_p = 3Uim, довжиною перпен­дикуляра D а, опущеного з кінця вектора струму на вісь абсцис.

Лінія електромагнітної потужності переходить через точки Н і К₂, де точка К₂ визначається з умови: К₂Кз/(ККз) = R|/R„. Тоді електромагнітна потужність Р_ем = Dc-m_p. Відрізок К₂Кз відповідає втратам в обмотці статора, а відрізок КК₂ - втратам в обмотці ротора під час короткого замикання.

Враховуючи, що Р_ем = MQi, де Пі - кутова швидкість обертання поля статора, відрізок Dc визначає також і обертовий момент двигуна в масштабі гПр/Qi = 3Uim,/Q|, тобто М Dcm„. Отже, лінія