Утворення каменiв (конкрементiв)

У класифiкацiї дистрофiй дотримуються декiлькох принципiв i формально їх подiляють залежно вiд:

1) виду порушеного обмiну речовин – на бiлковi (диспротеїнози), жировi

(лiпiдози), вуглеводнi й мiнеральнi;

2) локалiзацiї процесу – на паренхiматознi (клiтиннi), стромально-судиннi

(мезенхiмнi, позаклiтиннi) й змiшанi;

3) розповсюдження процесу – на загальнi й мiсцевi;

4) походження – на спадковi й набутi.

1.2.2.1. БIЛКОВI ДИСТРОФIЇ (ДИСПРОТЕЇНОЗИ)

Бiлки вiдiграють першорядну роль у структурi й функцiї клiтин (на їх долю припадає бiльше 50% сухої речовини клiтини). Вони подiляються на простi – протеїни (альбумiни, глобулiни та iн.) i складнi – протеїди (хромопротеїди, нуклеопротеїди та iн.).

Суть бiлкових дистрофiй полягає в тому, що внаслiдок змiн фiзико-хiмiчних i морфологiчних властивостей бiлкiв виникають структурно-функцiональнi порушення клiтин або тканин. При цьому в клiтинах (тканинах) можуть нагромаджуватися патологiчнi продукти спотвореного синтезу або стороннi для органiзму бiлковi речовини, якi поступають з кровi.

Розрiзняють такi види диспротеїнозiв:

паренхіматозні (клiтиннi) – зерниста дистрофiя, гiалiно-краплинна дистрофiя, гiдропiчна (вакуольна, водяночна) дистрофiя й рогова дистрофiя;

стромально-судиннi (мезенхiмнi, позаклiтиннi) – мукоїдне набухання, фiбриноїдне набухання (фiбриноїд), гiалiноз, амiлоїдоз;

змiшанi – порушення обмiну хромопротеїдiв та нуклеопротеїдiв.

За розповсюдженням вони можуть мати загальний або мiсцевий характер.