 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
ВИСНОВКИ. 1. Валюта — це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни
|
|
1. Валюта — це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв’язки між суб’єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.
2. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в інші валюти. У країнах з вільно конвертованою валютою до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз валюти через кордон. Вільна конвертованість валюти забезпечує їй широке використання як міжнародного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країні-емітенту значних переваг на світовому ринку.
3. Вільна конвертованість валюти можлива в умовах високого розвитку ринкової економіки та широкої інтеграції її у світову економіку, високої стабільності державних фінансів та національних грошей, надійного функціонування банківської системи, нагромадження достатніх золотовалютних резервів. Сучасний стан економіки та фінансів України забезпечує передумови для підтримання лише часткової конвертації гривні — за поточними операціями платіжного балансу.
4. Валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступають у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ринок поділяється на ринок реальної валюти та ринок валютних позичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв’язків, функціонуванні світової економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.
5. На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних валютних операцій, використання яких дає можливість суб’єктам ринку вирішувати три групи завдань:
забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов’язань;
забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків;
одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій.
Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції спот) та строкові (операції з форвардними угодами, ф’ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).
6. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним із ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.
7. Оскільки валютні відносини пов’язані з міждержавним рухом капіталу, вони зачіпають національні інтереси країн-партнерів і тому підлягають державному регулюванню і контролю. З цією метою створюються так звані валютні системи як сукупності законодавчо визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин. Валютні системи бувають національні, регіональні (міжнародні) та світова. Функціонування валютної системи визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни та її міжнародних зв’язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері. Основними інструментами валютної політики є: курсова політика, облікова політика та інші інструменти монетарної політики, валютна інтервенція, регулювання сальдо платіжного балансу, формування та використання золотовалютних резервів, політика валютних обмежень.
8. Формування валютної системи України відбувається в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, істотного розбалансування платіжного балансу, що зумовлює його значні ускладнення, істотні відхилення від ринкових засад, надмірне адміністративне втручання держави у валютні відносини та валютний ринок. Усе це знижує ефективність валютної системи України.
9. Платіжний баланс за своїм економічним змістом є моделлю зовнішньоекономічних відносин країни і містить у собі інформаційну базу для оцінки перспектив розвитку валютних відносин і валютного ринку в країні та визначення цілей і заходів валютної політики. Через забезпечення збалансованості валютних потоків за поточними і капітальними операціями платіжного балансу держава впливає на кон’юнктуру валютного ринку, забезпечує умови для ефективного регулювання валютних відносин.
10. Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалютні резерви країни. Вони мають подвійне призначення:
забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, якщо для цього недостатньо їх поточних валютних надходжень;
надати в розпорядження органів монетарного регулювання додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та інші показники для досягнення цілей монетарної і валютної політики.
11. Світова та міжнародна валютні системи є функціональними структурами валютних відносин. У своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи — золотого, золотовалютного (доларового) та паперововалютного (девізного) стандарту. Міжнародні (регіональні) валютні системи є результатом взаємної інтеграції національних грошових та валютних відносин групи країн. Вони тісно взаємодіють між собою та зі світовою валютною системою на глобальному рівні.
12. Складовими світового фінансового ринку є міжнародні ринки грошей та капіталів. Критерієм їх розмежування є строки кредитів та їх цільове спрямування. Кошти, що надаються на тривалий термін, належать до ринку капіталів, а короткострокові кошти — до ринку грошей. Традиційний інструмент на міжнародному ринку капіталів — іноземні облігації. Інновацією є єврооблігації, тобто облігації, що номіновані в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається. Найбільш значним міжнародним грошовим ринком та ринком капіталів є євроринок.
Запитання для самоконтролю
Чим поняття «валюта» відрізняється від поняття «гроші»?
Чи правомірно валюту ототожнювати з грошима у функції світових грошей? Обґрунтуйте свою відповідь.
Які види валют Ви можете назвати? За яким критерієм визначено кожний з видів валют, названий Вами?
Поясніть поняття «валютні відносини» і назвіть їх учасників (суб’єктів). Чи обмежуються валютні відносини тільки зовнішньоекономічними відносинами?
Що таке конвертованість валюти, які види конвертованості валюти Ви знаєте?
Яке економічне значення має вільна конвертованість валюти? У чому вона проявляється?
Чи потрібні якісь економічні передумови для вільної конвертованості валюти чи для її введення достатньо прийняти відповідний законодавчий акт?
Що таке валютний курс, які види валютних курсів Ви знаєте?
Що таке паритет купівельних спроможностей валют і чи має він зв’язок з курсом?
Які чинники впливають на величину валютного курсу та викликають його коливання?
Які види курсової політики Ви знаєте? До яких наслідків приводить кожний із напрямів курсової політики?
Що таке валютний ринок, які види валютних ринків Ви знаєте?
У чому полягають переваги децентралізованого валютного ринку перед централізованим?
Назвіть усі функції валютних ринків та види операцій, що виконуються на них.
Чи всі поточні операції є операціями спот?
У чому полягає специфіка поточних і строкових операцій, у чому переваги і недоліки кожного з цих видів операцій?
У чому полягає сутність операцій форвард, ф’ючерс, валютний своп, опціон?
Що таке валютна система, валютна політика, валютне регулювання?
Назвіть органи валютної політики і валютного регулювання в Україні.
Назвіть основні інструменти валютної політики. Чому серед них є інструменти грошово-кредитної політики?
Що таке валютні обмеження і коли вони широко застосовуються?
Що таке платіжний баланс? Які статті платіжного балансу автоматично не врівноважуються? За рахунок яких джерел здійснюється балансування платіжного балансу?
Що таке золотовалютні резерви, яке їх економічне призначення та склад?
Як здійснюється використання золотовалютних резервів для підтримання платоспроможності резидентів України на світовому ринку та для впливу на внутрішню вартість національних грошей?
У чому полягає специфіка золота як резервного активу? Які воно містить у собі ризики?
Що таке Ямайська валютна система? Поясніть механізм її функціонування.
Що таке СДР? На яких основах вона функціонує?
Для чого створений Європейський центральний банк?
Що таке євро? Які цілі введення в оборот євро?
Визначте поняття та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.
Чим відрізняються Бреттон-Вудська та Ямайська валютні системи?
Які причини розпаду Бреттон-Вудської валютної системи?
Які перспективи Європейського валютного (монетарного) союзу?
Визначте поняття та економічну сутність валютного курсу.
Як визначався валютний курс за умов золотого стандарту?
Які ви знаєте сучасні типи режимів валютних курсів?
Як визначається паритет купівельної спроможності валют?
Якими методами здійснюється регулювання валютних курсів?
У чому різниця між поняттями «міжнародний ринок грошей» та «міжнародний ринок капіталів»?
Що означають поняття «євроринок», «євровалюта», «євродолари»?
Що таке міжнародний ринок грошей? Які його основні інструменти?
Що таке міжнародний ринок капіталів? Які його основні інструменти?
[1] Див.: Учебник по основам экономической теории / Под ред. В. Д. Камаева. — М., 1997. — С. 326.
[2] Див.: Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях / За ред. Б. Л. Луціва. — Львів, 1999. — С. 134.
[3] Див.: Иванов В. М. Деньги и кредит. — К., 1999. — С. 96.
[4] Див.: Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 2001. — С. 334.
[5] На практиці поняття «валюта» застосовується також для позначення того типу грошей, який буде використовуватися в тій чи іншій економічній операції, наприклад «валюта ціни», «валюта платежу», «валюта векселя» тощо. У таких випадках мова йде не про валютні кошти, а про валюту як грошову одиницю.
[6] Тільки в Європі існує й інтенсивно розвивається цілий ряд бірж, що спеціалізуються на строковій торгівлі, — Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів (ІFFE), Європейська опціонна біржа в Амстердамі (ЕОЕ), Німецька строкова біржа у Франкфурті (ДТВ), Австрійська строкова опціонна біржа у Відні (ОеТОВ).
[7] У літературі до ознак валютних операцій інколи відносять зміну власності на валютні цінності. Проте ряд операцій на валютному ринку не пов’язаний зі зміною власника, наприклад депозитні, кредитні. Тому, якщо ці операції визнавати операціями валютного ринку, то від указаної ознаки валютних операцій слід відмовитися.
[8] Валютні опціони бувають двох видів — на купівлю валюти в установлений строк (опціон «кол») і на продаж валюти (опціон «пут»).
[9] До операцій валютного ринку належать також депозитні та кредитні операції в інвалюті. Вони здійснюються між окремими банками, а також між банками та їх клієнтами однієї країни та різних країн. Ці операції здійснюються на загальних підставах, які будуть розглянуті в наступних розділах цього підручника.
[10] Валютна позиція — це співвідношення між обсягами купленої і проданої іноземної валюти на кінець дня, яке проявляється як співвідношення між балансовими і позабалансовими вимогами і зобов’язаннями по кожній валюті. Якщо вони збігаються, позиція вважається закритою, а якщо не збігаються — відкритою. Відкрита валютна позиція таїть для банку значні ризики у зв’язку з можливістю зміни валютного курсу до закриття позиції. Тому центральні банки застосовують обмеження обсягу відкритої валютної позиції.
[11] Сучасна світова практика дає приклади рішучого застосування центральними банками цього валютного інструменту в період валютних панік. Так, Банк Швеції під час паніки на валютних ринках у вересні 1992 р. підвищив раптово облікову ставку до 75%, а через тиждень — до 500%. Такий безпрецедентний крок дав змогу зупинити спекуляцію шведською кроною, падіння її курсу і відплив грошових капіталів за кордон.
[12] Розгорнута схема складена на прикладі реального платіжного балансу України за 9 місяців 1999 р. Такі баланси за кожний квартал і наростаючим підсумком за 6, 9 і 12 місяців кожного року складає НБУ на підставі статистичних звітів, які розробляють усі суб’єкти валютних відносин і подають у відповідні державні органи (Держкомстат, Держмитслужбу, Держкомкордон, Мінфін, НБУ тощо), а останні — в НБУ. Національний банк регулярно публікує платіжні баланси України, але не в розгорнутому, а в сальдовому вигляді.
[13] До резервних активів включаються наявні у розпорядженні державних органів грошово-кредитного регулювання запаси іноземної валюти (готівки та депозитів), монетарного золота, депозитів у СДР в іноземних банках, резервна позиція в МВФ, іноземні цінні папери та інші фінансові вимоги.
[14] В обсягах НВ та ПВ не повинні враховуватися зміни (+, –) по статті «Резервні активи», яка є балансуючою для платіжного балансу в цілому.
[15] Золото, що входить до офіційних золотовалютних резервів, безпосередньо не виступає в ліквідній формі. Щоб використати його для платежів за зовнішніми зобов’язаннями, золото спочатку слід продати на світовому ринку за валюту, яка є міжнародним платіжним засобом. Проте ця операція пов’язана з істотними ризиками, спричиненими можливими змінами ринкової ціни на золото.
[16] Останньою в 1999 р. відмовилася від установлення нормативу золотовалютного забезпечення грошової маси Швейцарія. Проте слід зазначити, що країни, які побудували свої валютно-монетарні системи на засадах «валютного бюро», по суті, визнали оптимальним 100-процентне золотовалютне забезпечення своєї грошової маси.
[17] Ідеться про монетарне золото — високочисте золото (не нижче 995 проби) у формі монет, зливків чи брусків, що перебуває у власності або під контролем центрального банку або інших органів державного управління.
[18] СДР — скорочено від Special Drawing Rights, ЕКЮ — European Community Unit.
[19] Цей фонд було створено для надання центральним банкам кредитів на покриття тимчасових дефіцитів платіжного балансу.
[20] ЛІБОР — LIBOR-London Inter-Bank Offered Rate — відсоткова ставка, за якою найбільші лондонські банки пропонують один одному євродоларові кредити.
Дата публикования: 2015-03-26; Прочитано: 1019 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
