Навчально-методичний комплекс

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО»

Для підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

за напрямом 6.030401 «Правознавство»

галузь знань 0304,,Право”

Автор:

Корчинський В.О., професор кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук, доцент

Схвалено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін

ННІПП НАВС 18.12.2014 року, протокол № 10

Київ 2015

ЗМІСТ

Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

Витяг з освітньо-професійної програми

Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв'язками)

Пояснювальна записка

Навчальна програма

Тематичний план

Робоча навчальна програма

Плани-конспекти лекційних занять

Плани семінарських занять

Плани практичних занять

Завдання для самостійної підготовки

Індивідуальні навчально-дослідн завдання

Методичні вказівки для викладачів і студентів

Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

Методичні, наочні, мультимедійні матеріали для лекцій

Рекомендована література

1.Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

Освітньо-кваліфікаційна характеристика

Бакалавр

Бакалавр права підготовлений до роботи по таким видам діяльності:

84 Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування

84.2 Надання державних послуг суспільству в цілому

84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя

Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр у відповідності з даною підготовкою може виконувати такі види професійної діяльності:

правозастосовчу (застосування норм матеріального і процесуального права);

наглядову (контроль за дотриманням законності);

установчу (реєстрація юридичних станів, прав і фактів; провадження з відпрацюванням нормативних актів);

правотворчу (локальна правотворчість);

надання правових послуг (надання послуг у сфері забезпечення прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави);

організаційну (забезпечення професійної діяльності).

Фахівець повинен:

- мати громадянську зрілість і високу суспільну активність;

- володіти професійною етикою, правовою та психологічною культурою;

- усвідомлювати глибоку повагу до закону і дбайливе ставлення до соціальних цінностей правової держави;

- шанобливо ставитися до честі й гідності громадянина України;

- виховувати в собі високу моральну свідомість, гуманність, твердість моральних переконань, відповідальність за долі людей і доручену справу;

- бути принциповим і незалежним при забезпеченні прав, свобод і законних інтересів особи, її охорони й соціального захисту;

- бути непримиренним до будь-якого порушення закону у власній професійній діяльності;

- розуміти сутність і соціальну значимість своєї професії;

- чітко уявляти зміст, характер і взаємодію правових явищ;

- знати основні проблеми дисциплін, що визначають конкретну сферу його діяльності;

- бачити їх взаємозв'язок у цілісній системі знань і значення для реалізації права в професійній діяльності.

Предметом діяльності фахівця є вирішення завдань у галузях:

- тлумачення й застосування норм матеріального та процесуального права;

- надання правових послуг, забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів.

Фахівці, які пройшли повний курс підготовки, повинні забезпечити:

- реалізацію Конституції та законів України у випадку посягань на права і свободи, честь і гідність громадян, права держави, права юридичних осіб, об’єднань громадян, фізичних осіб тощо;

- правильне тлумачення і застосування норм матеріального та процесуального права;

- складання проектів локальних нормативних актів відповідно до визначених засад регулювання;

- забезпечення дотримання вимог і стандартів щодо організації праці, галузевих нормативних актів;

- упровадження в професійну діяльність нових методик і науково-технічних досягнень;

- використання комп’ютерних технологій та спеціальної техніки;

- формування інформаційно-пошукових, реєстраційних та статистичних документів.

Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, що формуються засвоєнням змісту навчальної дисципліни “Кримінально-виконавче право”

Виробнича функція	Назва типової задачі діяльності	Шифр типової задачі діяльності	Зміст уміння	Шифр уміння
Застосування знань з історії країни, її зовнішньої політики, історії держави і права у практичній діяльності	Професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01	Вміння встановлювати і підтримувати професійні контакти із зарубіжними колегами і партнерами	1.СВ.С.01.ПП.О.01
Застосування теоретичних, правових засад та норм права	Захист прав юридичних та фізичних осіб	1.ПФ.Е.01	Вміння на практиці застосовувати теоретичні правові знання та норми права, вміння захищати свої права та права організації	1.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Застосування знань з етики ділового спілкування, культури і стилістики офіційних документів	Ефективна комунікаційна взаємодія	2.СВ.С.01	Вміння встановлювати ефективні комунікаційні взаємодії. Вміння дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки і моралі	2.СВ.С.01.ПР.О.01
Створення економіко-правових та соціально-психологічних відносин між членами трудового колективу на правовій основі	Економіко-правові відносини. Соціально-психологічні відносини	03.СВ.Е.01	Вміння створювати економіко-правові та соціально-психологічні відносини між членами трудового колективу на правовій основі та демократичних засадах	03.СВ.Е.01.ПР.Р.01
Критичний аналіз параметрів політичного, юридичного, економічного соціально-культурного середовища	Прогнозування параметрів середовища правового регулювання економіки	04.СВ.Д.01	Вміння критично оцінювати і прогнозувати параметри політичного, юридичного, економічного, соціально-культурного середовища правового регулювання економіки	04.СВ.Д.01.ПР.О.01
Розробка стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень	Ефективна робота організації, установи, підприємства	02.ПФ.Е.01	Володіння сучасною методологією розробки стратегії правового регулювання та обґрунтування рішень з урахування загальнолюдських цінностей, особистих, колективних та суспільних потреб та інтересів	02.ПФ.Е.01.ПР.Р.01
Системне розуміння впливу зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	Забезпечення протидії шкідливого впливу зовнішнього середовища, використання впливу позитивних факторів на свою користь	01.СП.Д.01	Вміння аналізувати вплив зовнішнього середовища на діяльність організації, підприємства, установи	01.СП.Д.01.ПП.О.01
Засвоєння нових знань, прогресивних технологій та інших новацій пов’язаних з професійною діяльністю	Висока мобільність при вирішенні професійних завдань	01.СВ.Д.01	Вміти орієнтуватися в професійній інформації, цікавитись сучасними проблемами, швидко застосовувати потрібні для роботи нові завдання	01.СВ.Д.01.ПР.О.01
Застосування в роботі знань теорії та практики правового регулювання економіки	Правове регулювання економіки	01.ПФ.С.01	Володіти фундаментальними знаннями в області права   Уміти давати правову оцінку юридичним подіям та фактам, пов’язаним з галузями національного прав   Всебічно аналізувати та застосовувати міжнародні правові норми.   Уміти орієнтуватися в теорії та практиці правового регулювання економікою	01.ПФ.С.01.ПП.Н.01     01.ПФ.С.01.ПП.Н.02     01.ПФ.С.01.ПП.Н.03   01.ПФ.С.01.ПП.Н.04

Здатності, зміст уміння, якими повинен володіти випускник

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр в галузі знань «Право»

за напрямом підготовки «Правознавство»

Зміст здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності	Шифр здатності	Зміст уміння	Шифр уміння
Неупереджено оцінювати політичні явища та події в суспільстві	3.01	Формувати власні оцінки, позиції щодо минулого, сучасного та майбутнього України.   Розуміти сучасні проблеми розвитку суспільства й виробляти власну життєву позицію.   Володіти поняттями й категоріями загальнолюдської, політичної й правової культури.   Застосовувати знання про державно-правові ідеї минулих років при з'ясуванні сучасних вітчизняних і зарубіжних правових теорій, концепцій та ідей.   Висловлювати свою думку та обґрунтовувати власну позицію з певних питань.   Мати свій погляд на суспільні та громадські події. Застосовувати досягнення національної та світової культури у вирішенні професійних та життєвих завдань.   Орієнтуватися в законодавчій системі, а також контролювати дотримання законності.	3.01.ПР.Р.01   3.01.ПР.Р.02     3.01.ПП.О.03   3.01.ПР.Р.04     3.01.ПР.Р.05   3.01.ПР.Р.06     3.01.ПР.Р.07
Діагностувати власні психологічні стани та почуття з метою забезпечення ефективної та безпечної діяльності	З.02	За результатами аналізу самоспостережень за емоціями, почуттями, станом і характером перебігу пізнавальних процесів, що супроводжують професійну й побутову діяльність:
		- оцінювати, із застосуванням відповідних методичних прийомів і встановлених критеріїв, рівень розвитку власних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, уява, пам’ять, мислення, увага);	З.02.ЗП.О.01
		- оцінювати відповідність якісних та кількісних показників рівню розвитку власних пізнавальних процесів за встановленими виробничими нормами й вимогами;	З.01.ЗП.О.02
		- визначати характер впливу рівня розвитку власних пізнавальних процесів на ефективність виконання професійних і соціально-виробничих завдань різного рівня складності;	З.02.ЗП.О.03
		- із застосуванням відповідних методичних засобів визначати фактори, що порушують відчуття психологічного комфорту в процесі життєдіяльності, та зменшувати рівень їх впливу;	З.02.ЗП.О.04
		- встановлювати рівень відповідності власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей наявним умовам;	З.02.ЗП.О.05
		- за допомогою спеціальних методичних прийомів здійснювати корекцію власних індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, інтересів, здібностей, переконань та цінностей при виникненні ознак фрустрації, депресії, психоемоційної напруги та інших негативних переживань.	З.02.ЗП.О.06
Визначати цілі і завдання власної діяльності та забезпечувати їх ефективне й безпечне виконання	З.03	На підставі результатів аналізу особистих потреб і усвідомлення мотивів службової й побутової діяльності, спираючись на принципи суб’єктно-діяльнісного підходу:
		- формулювати цілі власної діяльності з урахуванням суспільних, державних і виробничих інтересів;	З.03.ЗП.Р.01
		- визначати структуру власної діяльності та приймати рішення щодо її здійснення;	З.03.ЗП.Р.02
Організовувати власну діяльність, як складову колективної	З.04	В умовах службової або побутової діяльності, з урахуванням мети спільної діяльності, на основі усвідомлених цілей власної діяльності та її структури, за допомогою спостережень за ознаками міжособистісних відносин:
		- діагностувати власний стан, стан і настрій інших людей, рівень психологічної напруги, вирішуючи завдання різної складності;	З.04.ЗП.Р.01
		- визначати чинники, що призводять до виникнення конфліктів у міжособистісному спілкуванні, та зменшувати рівень їх впливу;	З.04.ЗП.Р.02
		- формувати та контролювати власну поведінку з метою забезпечення гармонійних стосунків з учасниками спільної діяльності, враховуючи психологічні особливості її членів, зумовлені віком, статтю, політичними та релігійними уподобаннями, рівнем розвитку психічних функцій, можливими життєвими кризами тощо.	З.04.ПП.Р.03
Організовувати власну діяльність	З.05	В умовах службової чи побутової діяльності, на основі усвідомленої мети діяльності та її структури:
		- формувати орієнтовну основу власних дій;	З.05.ЗП.О.01
		- оцінювати результати власної діяльності стосовно досягнення її часткових та загальних цілей;	З.05.ЗП.О.02
		- коригувати цілі діяльності та її структуру з метою підвищення безпеки та ефективності.	З.05.ЗП.О.03
Здійснювати саморегулювання поведінки в побуті і на службі та вести здоровий спосіб життя	З.06	На основі відомостей та власних уявлень щодо етапів розвитку особистості, засобів уникнення життєвих криз, особливостей фахової та соціально-виробничої й побутової діяльності:
		- застосовувати спеціальні методики корекції власного психічного стану залежно від психофізичних навантажень;	З.06.ПП.О.01
		- користуватися прийомами саморегулювання та самоконтролю, розвитку вольових якостей особистості;	З.06.ПП.О.02
		- підтримувати сприятливий психологічний клімат у родині, враховуючи психологічні особливості її членів, зумовлені віком, статтю, політичними та релігійними уподобаннями, рівнем розвитку психічних функцій тощо.	З.06.ПП.Р.03
Організація дотримання особистої безпеки	З.07	- виховувати винахідливість та наполегливість у досягненні поставленої мети;	З.07.ПП.Н.01
		- враховуючи специфіку умов, змісту та форм діяльності, визначити чинники особистої безпеки;	З.07.ПР.Н.02
		- володіти прийомами безпечного спілкування;	З.07.ПП.Н.03
		- мати уявлення про основи психології;	З.07.ПП.Р.04
		- забезпечувати безпеку під час дій в екстремальних умовах;	З.07.ПП.Н.05
Застосовувати вербальні методи спілкування	З.07	У виробничих або побутових умовах за допомогою відповідних методів вербального спілкування:
		- доречно використовувати мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо;	З.07.ЗП.Р.01
		- структурувати тексти;	З.07.ЗП.О.02
		- користуватися правилами спілкування мовця й слухача;	З.07.ЗП.Р.03
		- в умовах усних ділових контактів з використанням прийомів і методів усного спілкування і відповідних комунікативних методів застосовувати прагматичну компетенцію з метою ефективного виконання професійних завдань.	З.07.ЗП.Р.04
		- вміти донести до слухача інформацію, отримати відповідну реакцію у вигляді зацікавленості (упевнити) або будь-яких дій (спонукати).	З.07.ЗП.Р.05
Здійснювати пошук нової інформації	З.09	У виробничих умовах, використовуючи ключові слова у певній галузі на базі професійно-орієнтованих (друкованих та електронних) джерел, за допомогою відповідних методів проводити:
		- пошук нової текстової інформації (робота з джерелами навчальної, наукової та довідкової інформації);	З.09.ЗП.О.01
		- пошук нової графічної, звукової та відеоінформації.	З.09.ЗП.О.02
Спілкування українською професійною мовою	3.10	На підставі виробничих завдань, використовуючи методику складання фахової документації, термінологічні словники тощо, дотримуючись норм сучасної української літературної мови, складати професійні тексти та документи.	З.10.ЗП.О.01
		Використовуючи принципи професійного спілкування на рівні сучасної української літературної мови, здійснювати спілкування з учасниками трудового процесу.	З.10.ЗП.О.02
		У виробничих умовах, працюючи з джерелами фахової інформації, здійснювати аналіз і коригувати тексти відповідно до норм української літературної мови.	З.10.ЗП.О.03
		Складаючи тексти фахової документації, використовувати слова іншомовного походження, на основі певних критеріїв добирати українські відповідники.	З.10.ЗП.О.04
		Працюючи з іншомовними фаховими текстами, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники, перекладати тексти українською мовою.	З.10.ЗП.О.05
		Складаючи професійні тексти та спілкуючись на професійному рівні, використовувати українські виробничо-професійні фразеологізми та номенклатурні назви.	З.10.ЗП.О.06
Здійснювати письмові контакти в ситуаціях професійного спілкування	З.11	Використовуючи лексико-граматичний мінімум у певній галузі та іншомовні (друковані та електронні) джерела, в умовах письмових ділових контактів із використанням прийомів і методів письмового спілкування та відповідних методів оформлення ділової документації:	З.11.ЗП.О.01
		- робити записи, виписки, складати план тексту, письмове повідомлення, що відображає певний комунікативний намір;	З.11.ЗП.О.02
		- вести ділове листування, використовуючи фонові культурологічні та країнознавчі знання;	З.11.ЗП.О.03
		- заповнювати анкети;	З.11.ЗП.О.04
		- проводити анотування;	З.11.ЗП.О.05
		- фіксувати інформацію, отриману під час читання тексту;	З.11.ЗП.О.06
Застосовувати елементи соціокультурної компетенції	З.12	У виробничих умовах під час усного та письмового спілкування за допомогою відповідних методів застосовувати компоненти соціолінгвістичної компетенції для досягнення взаємного порозуміння.	З.12.ЗП. О.01
Формалізувати та переводити зовнішні явища та процеси у знаковий вигляд (здійснювати теоретичне абстрагування)	З.13	При здійсненні службової або соціальної діяльності:
		- на підставі власних спостережень за реальними процесами, використовуючи категоріальний апарат та рефлексивні навички, типологізувати результати спостережень;	З.13.ЗП.О.01
		- використовуючи формалізовані результати спостережень, за допомогою наданих критеріїв оцінювання, накопичувати необхідний для структурування обсяг розрізненого інформаційного матеріалу;	З.13.ЗП.О.02
		- на підставі аналізу розрізненого інформаційного матеріалу, за допомогою методологічних принципів розподілу та класифікації, структурувати інформацію.	З.13.ЗП.О.03
Інтерпретувати переводити формалізовану інформацію в іншу знакову систему	З.14	При здійсненні виробничої або соціальної діяльності:
		- у процесі роботи зі структурованою інформацією, відповідно до визначеної мети діяльності, виявляти зв’язки між елементами інформаційного матеріалу;	З.14.ЗП.О.01
		- у процесі роботи зі структурованою інформацією, на основі відомостей про зв’язки між елементами інформаційного матеріалу, визначати наявність системи;	З.14.ЗП.О.02
		- на підставі результатів порівняльного аналізу визначеної системи з існуючими моделями систем визначати її тип та характеристики;	З.14.ЗП.О.03
		- на підставі відомостей про тип та характеристики визначеної системи встановлювати її відповідність (невідповідність) меті діяльності;	З.14.ЗП.О.04
Застосовувати закони формальної логіки в процесі інтелектуальної діяльності	З.15	В умовах виробничої або побутової діяльності:
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити аналіз наявної інформації щодо її відповідності умовам необхідним та достатнім для забезпечення ефективної діяльності;	З.15.ЗП.О.01
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити аналіз наявної інформації щодо її відповідності вимогам внутрішньої несуперечності;	З.15.ЗП.О.02
		- за допомогою формальних логічних процедур проводити структурування інформації;	З.15.ЗП.О.03
		- за результатами структурно-логічної обробки інформації робити висновки щодо її придатності для здійснення заданих функцій;	З.15.ЗП.О.04
		- на підставі результатів здійсненої діяльності за допомогою певних критеріїв встановлювати якість попередньо виконаних логічних операцій;	З.15.ЗП.О.05
Враховувати нормативно-правові і підзаконні акти щодо розвитку та функціонування держави і права України при здійсненні діяльності	З.16	В умовах професійної або соціальної діяльності:
		- на підставі аналізу Декларації про державний суверенітет України й Конституції України, використовуючи критерії класифікації ознак державного суверенітету, визначати суверенні права держави, співвідношення суверенітету держави з суверенітетом народу та суверенітетом нації;	З.16.ЗП.О.01
		- на підставі аналізу функцій держави, закріплених у Конституції та інших нормативно-правових актах, користуючись ознаками їх класифікації, визначати форми та засоби їх здійснення;	З.16.ЗП.О.02
		- згідно з Конституцією держави, використовуючи критерії поділу органів держави на види, класифікувати центральні та місцеві органи влади;	З.16.ЗП.О.03
		- вміти критично мислити та пропонувати обґрунтовані рішення;	З.16.ЗП.О.04
		- на підставі аналізу нормативно-правових актів держави, використовуючи критерії їх поділу за юридичною силою, вирізняти закони та підзаконні акти;	З.16.ЗП.О.05
		- на підставі аналізу Конституції і й нормативно-правових актів, використовуючи критерії поділу правової поведінки, визначати види правомірної поведінки і види правопорушень, їх склад, а також підстави притягнення до юридичної відповідальності;	З.16.ЗП.О.06
		- за результатами аналізу правових актів, використовуючи критерії розподілу реалізації права на форми, визначати їхні види;	З.16.ЗП.О.07
Враховувати системність методів та засобів попередження, розкриття та розслідування злочинів при здійсненні діяльності	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- знати правила виявлення, фiксацiї, вилучення, аналізу доказів у справі про корупційні діяння задля вирішення завдань провадження в таких справах;	З.17.ЗП.О.01
		- знати порядок притягнення до відповідальності за корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.02
		- знати особливості провадження в справах про корупційні діяння;	З.17.ЗП.О.03
		- відповідно до нормативно-правової бази, використовуючи статистичні та інші фактичні дані криміналістичної практики, визначати методи та види криміналістичного прогнозування;	З.17.ЗП.О.04
		- згідно з вимогами нормативно-правових документів щодо використання криміналістичної техніки, використовуючи техніко-криміналістичні засоби, застосовувати судову фотографію та відеозапис для фіксації місця події в залежності від цілей, характеру слідчої дії та специфіки об’єкта;	З.17.ЗП.О.05
		- згідно з нормативно-правовими документами, враховуючи закономірності механізму злочину та виникнення інформації про злочин і його учасників, застосовувати процедуру виявлення, фіксації, вилучення й зберігання доказової інформації;	З.17.ЗП.О.06
		- згідно з нормативно-правовими документами, використовуючи доказову інформацію, визначати вид необхідного криміналістичного дослідження;	З.17.ЗП.О.07
		- за результатами вивчення документальних джерел, ураховуючи систему наукових засад криміналістичної тактики, визначати систему тактичних прийомів, комбінацій та операцій;	З.17.ЗП.О.08
		- відповідно до нормативно-правових документів використовувати реєстраційні дані інформаційно-пошукових систем, згідно з завданнями, які необхідно вирішувати.	З.17.ЗП.О.09
При здійсненні діяльності враховувати явища та процеси, пов’язані зі злочинністю та засобами впливу на неї	З.17	В умовах виробничої діяльності:
		- на підставі аналізу статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, оцінювати показники злочинності та встановлювати її взаємозв’язки із суспільними процесами;	З.17.ЗП.О.01
		- на підставі статистичних даних, використовуючи критерії класифікації видів злочинів, визначати причини і умови злочинності.	З.17.ЗП.О.02
Забезпечувати необхідний рівень індивідуальної безпеки у разі виникнення типових небезпечних ситуацій	З.18	В умовах виробничої або побутової діяльності:
		- на підставі аналізу результатів власних спостережень за навколишнім середовищем, використовуючи типові ознаки виникнення небезпек, ідентифікувати джерела і типи небезпек, шкідливі та небезпечні чинники;	З.18.ПР.О.01
		- на підставі результатів аналізу характеру діяльності людини та моделей типових небезпечних ситуацій прогнозувати можливість виникнення небезпек, шкідливих та небезпечних чинників;	З.18.ПР.О.02
		- використовуючи інформацію про допустимий рівень ризику та типові рекомендації щодо адекватних дій у разі виникнення ознак небезпечної ситуації, зменшувати ризик до допустимих значень.	З.18.ПП.О.03
Забезпечувати дотримання прав і свобод людини	З.19	- у межах наданих повноважень планувати заходи із забезпечення громадського порядку на закріпленій території;	З.19.ПП.Р.01
		- на підставі аналізу інформації, використовуючи принципи планування, планувати заходи із забезпечення дотримання вимог Декларації про права й свободи людини;	З.19.ПП.Р.02
		- згідно з діючим законодавством, на основі аналізу інформації, визначати можливі причини порушень прав і свобод громадян;	З.19.ПР.О.03
		- визначати можливі причини порушень правопорядку;	З.19.ПР.О.04
Оптимізація професійної діяльності	З.20	- самостійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, вільно орієнтуватися в спеціальній літературі, у тому числі іноземній;	З.20.ЗР.Н.01
		- удосконалювати володіння державною мовою в офіційно-діловій сфері;	З.20.ЗР.Н.02
		- покращувати навички грамотного письма, засвоювати норми сучасного українського правопису, вивчати особливості офіційно-ділового стилю;	З.20.ЗР.Н.03
		- демонструвати обізнаність із різноманітними мовними засобами писемної та усної форм державної мови;	З.20.ЗР.Н.04
		- критично аналізувати розподіл власного робочого часу за результатами його інвентаризації та усувати недоліки в організації робочого часу;	З.20.ЗП.Н.05
		- покращувати власні знання щодо використання комп'ютерних технологій та техніки;	З.20.ЗП.Р.06
		- удосконалити навички професійного ділового усного та писемного спілкування іноземною мовою;	З.20.ЗП.Р.07
		- вміло застосовувати в практичній діяльності технічні засоби зв’язку.	З.20.ЗР.Н.08

2. Витяг з освітньо – професійної програми

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

підготовки бакалавр

^{(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)}

галузь знань 0304,,Право”

^{(шифр та назва галузі знань)}

напрям підготовки 6.030401,,Правознавство”

^{(код і назва напряму підготовки)}

Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки

Назви циклів	Кількість навчальних годин/кредитів(ECTS)	У тому числі
нормативні дисципліни, годин/кредитів (ECTS)	вибіркові дисципліни (варіативна компонента), годин/кредитів (ECTS)
Цикл професійно-практичної підготовки (ППП)	6354 год./176,5 кр. (74%)	3384 год./94кр. (39%)	2970 год./82,5кр. (35%)

Розподіл навчального часу за циклами дисциплін.

№	Цикл дисципліни	Нормативний термін навчання
1.	Обсяг годин визначений програмою: Дисципліни професійно-орієнтованої, гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Перелік навчальних дисциплін

нормативної частини ОПП за циклами підготовки бакалавр

галузі знань 0304 "Право" за напрямом підготовки «Правознавство»

Навчальні цикли та назви навчальних дисциплін	Загальний обсяг	Форма контролю
годин	кредитів ECTC
Нормативна частина
1.3. Цикл дисциплін професійно-практичної підготовки (ППП)
ППП 1.3.5. Кримінально-виконавче право		1.5	іспит

3. Анотація: Навчально-методичний комплекс містить програму навчальної дисципліни “Кримінально-виконавче право», навчально-методичні плани, методичні вказівки, плани семінарських та практичних занять, бібліографічний покажчик, методичні рекомендації, перелік контрольних завдань для студентів. Розрахований на студентів вищих навчальних закладів.

4. Структурно-логічна схема викладання дисципліни:

Конституційне право

5. Пояснювальна записка

Дисципліна «Кримінально-виконавче право» є складовою частиною кримінально-правового комплексу, у який поряд із даною галуззю права входять також кримінальне і кримінально-процесуальне право. Їх норми з річних позицій регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі і з приводу застосування кримінального покарання. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання - відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. У свою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого. Слід зазначити, що кримінально-виконавче право тісно пов’язане також із конституційним, адміністративним, цивільним, сімейним і трудовим правом, оскільки багато його норм є результатом трансформації норм перерахованих галузей права. Подібне перетворення норм обумовлено виникненням у громадянина особливого правового статусу - статусу засудженого.

Отже студентам під час опрацювання певних розділів курсу корисно звертатися до джерел із різних галузей знання. Рекомендується також брати до уваги, що значна частина норм кримінально-виконавчого права міститься у різних підзаконних актах і відомчих наказах. У процесі викладання даної навчальної дисципліни звертається увага на роль міжнародних-правових актів у системі кримінально-виконавчого законодавства України. У цьому зв’язку підкреслюється, що при визначенні правового положення засуджених конкретизовані конституційні права і свободи людини і громадянина, відображені положення Загальної декларації прав людини. Міжнародного пакту про цивільні і політичні права. Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими та ін.

Останніми роками до кримінально-виконавчого законодавства було внесено ряд істотних змін та доповнень. Тому, використовуючи підручники і навчальні посібники, які було видано раніше, належить зважати на зазначені обставини. У цьому зв’язку особливого значення у вивченні курсу кримінально-виконавчого права набувають лекції та консультації викладачів.

Цілями викладання дисципліни є: вивчення кримінально-виконавчого права відповідно до робочої програми; ознайомлення стулентів із змістом, формами реалізації і перспективами розвитку кримінально-виконавчої політики України; ознайомлення з проблемами розвитку кримінально-виконавчого законодавства України; виробка навичок аналізу норм і інститутів кримінально-виконавчого права України, кваліфікованого застосування їх на практиці.

Студент повинен оволодіти теоретичними знаннями і певними правозастосовчими навичками у галузі правового регулювання виконання кримінальних покарань, які необхідні для юриста-правознавця вищого ґатунку.

Навчально-методичний комплекс розроблений відповідно до предмета кримінально-виконавчого права і кримінально-виконавчого законодавства України. Програма включає 7 тем, з них: 4 теми присвячується Загальній частині і 3 теми - Особливій частини. Всі теми курсу зорієнтовані на засвоєння студентами основних, найбільш головних проблем виконання кримінальних покарань, на реалізацію їх цілей і задач дисципліни.

6. Навчальна програма дисципліни

Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України

Кримінально-виконавча політика України як складова частина політики держави. Місце кримінально-виконавчої політики в політиці держави у сфері боротьби зі злочинністю, її співвідношення з кримінальною політикою. Цілі і завдання кримінально-виконавчої політики України. Вплив кримінально-виконавчої політики на кримінально-виконавче законодавство. Суб’єкти формування кримінально-виконавчої політики. Форми реалізації кримінально-виконавчої політики. Фактори, які визначають стратегію, основні напрямки формування і розвиток кримінально-виконавчої політики. Основні принципи кримінально-виконавчої політики. Стратегія та сучасні тенденції розвитку кримінально-виконавчої політики України.

Історія найменування і розвитку галузі права, яка регулює виконання кримінальних покарань: тюрмознавство (пепітенціарія), виправно-трудове право, кримінально-виконавче право. Напрямки її сучасного розвитку. Ознаки кримінально-виконавчого права, як самостійної галузі права: предмет і методи правового регулювання, система норм. Поняття кримінально-виконавчого права, його функції і основні завдання у світі положень Конституції України. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.

Поняття науки кримінально-виконавчого права, її предмет, метод та завдання. Співвідношення науки кримінально-виконавчого права з юридичними та іншими науками. Роль науки кримінально-виконавчого права в організації вивчення і покращення ефективності кримінально-виконавчого права, прогнозування розвитку кримінально-виконавчої системи. Предмет, задачі і система курсу навчальної дисципліни «Кримінально-виконавче право України».

Поняття принципів кримінально-виконавчого права. Джерела їх формування і значення для правового регулювання порядку і умов виконання кримінальних покарань. Система, зміст і правова форма закріплення принципів кримінально-виконавчого права (загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи).

Тема 2. Кримінально-виконавче законодавство України

Поняття кримінально-виконавчого законодавства, його цілі і задачі. Структура й зміст кримінально-виконавчого законодавства. Закон як основна форма кримінально-виконавчого законодавства. Кримінально-виконавчий кодекс, його загальна характеристика. Інші закони, які регулюють порядок і умови виконання кримінальних покарань. Підзаконні нормативно-правові акти як форма кримінально-виконавчого законодавства. Співвідношення кримінально-виконавчого законодавства України з міжнародними-правовими актами в області виконання покарань. Застосування кримінально-виконавчого законодавства, його дія у просторі і часі.

Поняття і зміст норм кримінально-виконавчого права. Функції та особливості цих норм. Види норм кримінально-виконавчого права: регулятивні, зобов’язальні, уповноважуючі, забороняючі та ін. Охоронні і заохочувальні норми, як стимулятори належної поведінки. Норми матеріальні та процесуальні (процедурні). Структура кримінально-виконавчих норм: особливості гіпотези, диспозиції, санкції. Реалізація норм кримінально-виконавчого права.

Поняття кримінально-виконавчих правовідносин та їх особливості. Основні елементи кримінально-виконавчих правовідносин. Юридичні факти, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення кримінально-виконавчих правовідносин. Суб’єкти кримінально-виконавчих правовідносин. Об’єкт кримінально-виконавчих правовідносин та їх юридичний зміст. Інші види правовідносин, які виникають при виконанні покарання, їх взаємозв’язок з кримінально-виконавчими правовідносинами.

Тема 3. Система органів і установ виконання покарань

Поняття, соціальне призначення, принципи діяльності та задачі органів і установ виконання покарань, їх структура, компетенція та підпорядкованість. Роль та місце органів і установ виконання покарань в системі правоохоронних органів. Види органів і установ виконання покарань. Кримінально-виконавчі установи, їх відмінність від місць тримання під вартою. Виправна колонія як основний вид кримінально-виконавчих установ. Органи держави, які виконують покарання без позбавлення волі, їх загальна характеристика.

Організаційні основи діяльності кримінально-виконавчих установ; структура, основи управління і фінансування. Апарати управління в системі органів і установ виконання покарань. Державний департамент України з питань виконання покарань, його правове положення та завдання. Персонал органів і установ виконання покарань, його основні права та обов’язки. Реалізація вимог міжнародних актів про підвищений соціально-правовий захист персоналу органів і установ виконання покарань.

Взаємодія органів і установ виконання покарань з судом, прокуратурою, органами Служби безпеки України, підрозділами МВС України та іншими органами. Інформаційно-аналітична робота в системі органів і установ виконання покарань, планування, облік і контроль. Аналіз і оцінка ефективності діяльності органів і установ виконання покарань. Стан і перспективи розвитку системи органів і установ виконання покарань в сучасний період.

Міжнародний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Правові основи, форми і зміст контролю органів державної влади й органів місцевого самоврядування за діяльністю органів і установ виконання покарань. Судовий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань. Цілі і форми відомчого контролю. Прокурорський нагляд за дотриманням законів адміністрацією органів і установ виконання покарань. Підстави і порядок здійснення громадського контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань. Повноваження і форми реагування суб’єктів нагляду і контролю на порушення законності, міри відповідальності винних.

Тема 4. Правовий статус засуджених

Економічні, політичні і соціальні фактори, які визначають правове положення засуджених в Україні. Міжнародні правові акти про права людини, поводження з правопорушниками і їх вплив на правовий статус засуджених. Загальний, спеціальний і індивідуальний статуси осіб, які відбувають покарання. Правовий статус громадянина, як основа правового положення осіб, які відбувають покарання. Правове положення засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства.

Визначення правового положення засуджених у кримінально-виконавчому законодавстві, його особливості з урахуванням змісту покарання і режиму його відбування. Встановлення в законодавстві загальних принципів визначення правового статусу засуджених. Загальнодозволяючий і дозвільний принципи правового регулювання і загально громадських прав засуджених.

Джерела формування правового статусу засуджених: Конституція України, кримінально-виконавче законодавство й інші закони. Основні права й обов’язки осіб, які відбувають кримінальне покарання. Критерії віднесення прав і обов’язків засуджених до основних. Зміст основних прав і обов’язків засуджених їх регламентація в кримінально-виконавчому законодавстві України і характеристика. Обов’язки і права, законні інтереси засуджених у сфері режиму, навчання, праці і виховної роботи. Права засуджених на особисту безпеку. Правові гарантії і забезпечення виконання засудженими обов’язків, реалізація їх прав і законних інтересів у процесі відбування покарання. Гарантії забезпечення реалізації правового статусу засуджених: економічні, соціально-політичні, юридичні й ін. Роль адміністрації органів і установ виконання покарань у забезпеченні правового статусу засуджених. Правові наслідки відбування покарань. Особливості правового статусу осіб, які відбули покарання.

Тема 5. Міжнародні стандарти виконання покарань в Україні

Соціально-правове призначення міжнародного співробітництва в області виконання покарань, його основні напрямки: науково-інформаційний; узагальнення міжнародного досвіду розвитку пенітенціарних систем, вироблення рекомендацій, сприяння і надання допомоги окремим державам; договірно-правова координація в цій сфері. Історія міжнародного співробітництва в області поводження з засудженими. Перша і друга серія міжнародних тюремних конгресів. Конгреси ООН по попередженню злочинності і поводження з правопорушниками як джерела міжнародних актів про поводження з засудженими. Поняття і класифікація міжнародно-правових актів і стандартів. Загальні і спеціалізовані акти. Соціально-правова характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими. Конвенція проти катувань і інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання. Мінімальні стандартні правила ООН, які визначають відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх (Пекінські правила). Стандартні мінімальні правила ООН у відношенні мір, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила). Проблеми реалізації міжнародно-правових актів і стандартів поводження з засудженими в кримінально-виконавчому законодавстві України.

Тема 6. Порядок виконання покарань кримінально-виконавчою інспекцією

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Органи, які виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, їх задачі та функції. Обов’язки адміністрації організацій, в яких працюють засуджені. Обов’язки органів, уповноважених анулювати дозвіл на заняття певною діяльністю. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Відповідальність за невиконання вироку суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді громадських робіт. Органи, які виконують громадські роботи, їх задачі, функції та компетенція. Правовий статус засуджених до громадських робіт. Умови відбування покарання у виді громадських робіт. Обов’язки і заборони, встановлені для засуджених до громадських робіт. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки адміністрації організацій, в яких засуджені відбувають громадські роботи. Відповідальність засуджених до громадських робіт за порушення порядку і умов відбування покарання.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді виправних робіт. Органи, які виконують виправні роботи, їх задачі, функції і компетенція. Правовий статус засуджених до виправних робіт. Умови відбування виправних робіт. Обов’язки і заборони, встановлені для засуджених до виправних робіт. Обчислення строків виконання покарання. Обов’язки адміністрації організацій, в яких працюють засуджені до виправних робіт. Порядок утримання з заробітної плати засуджених до виправних робіт. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до виправних робіт. Відповідальність за порушення порядку і умов відбування виправних робіт і за злісне ухилення від їх відбування.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді обмеження волі. Особливості направлення засуджених до обмеження волі у виправні центри. Обчислення строків виконання покарання. Основні права і обов’язки засуджених. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі. Залучення засуджених до праці й умови їх праці. Соціально-виховна робота з засудженими до обмеження волі. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до обмеження волі.

Тема 7. Порядок виконання покарань державною виконавчою службою

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді штрафу. Органи, які виконують покарання у виді штрафу, їх задачі та функції. Добровільна сплата штрафу. Примусове виконання штрафу. Права державного виконавця. Перелік майна, на яке не може бути звернене стягнення штрафу. Заміна штрафу при неможливості його сплати і у випадку злісного ухилення від його сплати.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. Органи, які виконують покарання у виді конфіскації майна, їх задачі та функції. Перелік майна, яке не підлягає конфіскації. Обов’язки третіх осіб у відношенні майна, яке підлягає конфіскації. Передача конфіскованого майна фінансовим органам. Дії державного виконавця по виконанню вироку суду про конфіскацію майна.

Тема 8. Виконання покарань стосовно військовослужбовців

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Обов’язки суду по виконанню даного покарання. Обов’язку посадової особи чи органу, який привласнив військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. Правові наслідки позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців. Органи, які виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, їх задачі та функції. Обчислення строків виконання покарання. Порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців. Утримання з грошового заробітку засудженого військовослужбовця. Переміщення засудженого військовослужбовця по службі. Виховна робота з засудженими військовослужбовцями.

Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. Направлення і прийом засуджених військовослужбовців до дисциплінарної військової частини. Обчислення строків виконання покарання. Основні права і обов’язки засуджених. Порядок і умови виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. Навчання та праця засуджених військовослужбовців, виховна робота з ними. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених військовослужбовців. Матеріально-побутове і медичне забезпечення засуджених військовослужбовців.

Місця відбування арешту засудженими військовослужбовцями. Роздільне тримання засуджених військовослужбовців. Направлення засуджених на гауптвахту. Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених військовослужбовців. Особливості правового положення засуджених військовослужбовців. Порядок звільнення засуджених військовослужбовців.

Тема 9. Порядок виконання попереднього ув’язнення під варту

Соціально-правове призначення попереднього ув’язнення під варту, його цілі і задачі. Підстави і принципи тримання під вартою. Загальна характеристика законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють тримання під вартою. Місця тримання під вартою. Слідчі ізолятори - основні місця тримання під вартою, їх задачі, структура і правові основи діяльності. Ізолятори тимчасового тримання органів внутрішніх справ. Використання як місця попереднього ув’язнення інших установ кримінально-виконавчої системи України і військових гауптвахт. Підстави і порядок прийому до слідчого ізолятору осіб, взятих під варту.

Правовий статус осіб, які тримаються під вартою. Відміна його від правового статусу засуджених до позбавлення волі на певний строк. Нормативне закріплення та загальні принципи визначення правового статусу ув’язнених. Основні права осіб, взятих під варту. Права на інформацію й особисту безпеку, звертання з пропозиціями, заявами і скаргами, свободу віросповідання, участь у цивільно-правових угодах, реалізація права на листування, побачення, отримання посилок І передач, одержання і відправлення грошових переказів. Право на побачення з захисником і одержання юридичної допомоги. Обов’язки осіб, взятих під варту. Особливості правового статусу жінок, які тримаються під вартою, і неповнолітніх. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення осіб, взятих під варту.

Поняття та цілі режиму в слідчих ізоляторах, основні його вимоги. Засоби забезпечення режиму в слідчих ізоляторах: охорона і постійний нагляд, заходи заохочення і стягнення, матеріальна відповідальність осіб, взятих під варту. Заходи безпеки, їх зміст і правове регулювання. Порядок надання побачень, одержання посилок і передач, купівля продуктів харчування і предметів першої необхідності, подача заяв і скарг. Залучення до праці й організація виховної роботи з особами, які тримаються під вартою. Правове регулювання тримання в слідчих ізоляторах засуджених до позбавлення волі, які працюють по господарському обслуговуванню. Порядок переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, із слідчих ізоляторів у кримінально-виконавчі установи.

Підстави і порядок звільнення осіб, які тримаються під вартою.

Тема 10. Класифікація, розподіл, прийняття та облік засуджених до позбавлення волі

Поняття класифікації засуджених до позбавлення волі на певний строк і її значення для досягнення цілей покарання. Класифікація засуджених - суміжний інститут кримінального та кримінально-виконавчого права. Критерії класифікації засуджених: фізіологічні, юридичні, педагогічні і психологічні.

Категорії засуджених і вимоги їх роздільного тримання за видами кримінально-виконавчих установ. Відбування засудженим до позбавлення волі всього строку в одній кримінально-виконавчій установі. Діяльність комісій з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про розподільчі і апеляційні комісії. Індивідуальні і персональні наряди. Порядок направлення засуджених до місця відбування покарання.

Правові підстави прийому засуджених у кримінально-виконавчі установи, характеристика його етапів. Документи необхідні для прийому засуджених (особова справа засудженого, наряд на направлення, шляховий список та ін.).

Поняття і значення обліку засуджених. Облікові апарати. Організація діяльності спеціальних відділів установ виконання покарання. Види і форми обліку засуджених (центральний і місцевий, персональний і кількісний). Особова справа засудженого. Облікові картки засуджених (алфавітні, контрольно-строкові, контрольні, сигнальні). Відомість про наявність і пересування засуджених.

Тема 11. Основні засоби виправлення і ресоціалізації засуджених до позбавлення волі

Поняття і нормативне закріплення виправлення і ресоціалізації засуджених. Виправлення засуджених як одна з основних цілей кримінально-виконавчого законодавства. Поняття і види основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених.

Режим в системі основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, його поняття та основні функції. Сфера дії режиму по суб’єктах і в просторі. Правила режиму, які відносяться до персоналу кримінально-виконавчих установ, засуджених та інших громадян. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої необхідності. Побачення засуджених до позбавлення волі. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей. Листування засуджених, одержання і відправлення грошових переказів. Телефонні розмови засуджених. Перегляд засудженими до позбавлення волі кінофільмів і телепередач, прослуховування радіопередач. Придбання і збереження цією категорією осіб літератури і письмових приладів. Засоби забезпечення режиму у кримінально-виконавчих установах.

Праця як основний засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Правове регулювання і принципи організації праці засуджених. Форми організації праці. Умови та оплата праці засуджених, тривалість робочого часу і його облік. Включення у трудовий стаж часу залучення засуджених до оплачуваної праці. Залучення засуджених до позбавлення волі до робіт без оплати праці. Утримання із заробітку засуджених та їх черговість. Охорона праці, обов’язкове державне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Соціально-виховна робота як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Задачі, форми і методи виховної роботи з засудженими. Правове регулювання і порядок застосування заходів заохочення і стягнення. Поняття злісного порушення встановленого порядку відбування покарання, наслідки визнання засудженого злісним порушником встановленого порядку відбування покарання. Посадові особи кримінально-виконавчих установ, уповноважені застосовувати заходи заохочення і стягнення. Самодіяльні організації засуджених.

Загальноосвітнє навчання і професійна підготовка засуджених як засіб їх виправлення і ресоціалізації. Їх роль у досягненні цілей і задач, поставлених перед кримінально-виконавчим законодавством. Організація загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених до позбавлення волі.

Громадський вплив як засіб виправлення і ресоціалізації засуджених. Участь громадськості у діяльності установ виконання покарань. Шефство громадських об’єднань і трудових колективів над кримінально-виконавчими установами. Участь громадськості в роботі батьківських комітетів і піклувальних рад. Інші форми участі громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань.

Поняття та правове регулювання комунального і матеріально-побутового забезпечення засуджених. Розміщення і житлові умови засуджених. Характеристика норм харчування та його організація. Норми і організація речового забезпечення. Торгове забезпечення засуджених.

Організація медичної допомоги засудженим, нормативне регулювання та задачі медико-санітарної служби установ виконання покарань. Структура органів, які здійснюють медичне обстеження засуджених, їх основні завдання. Види лікувальних установ, порядок та умови тримання в них різних категорій осіб.

Тема 12. Особливості відбування покарання у виді позбавлення та довічного позбавлення волі

Виконання покарання у виправних колоніях і його правове регулювання. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, як об’єкт виправного впливу. Умови відбування позбавлення волі у виправних колоніях. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі в процесі відбування покарання. Поняття і класифікація змін умов тримання засуджених у процесі відбування покарання у виправних установах. Підстави і порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної установи. Характеристика юридичних елементів, які змінюють умови тримання засуджених. Підстави, порядок і особливості зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх у виправну установу іншого виду режиму. Види і юридична характеристика інститутів зміни умов тримання засуджених даної форми. Зміна умов тримання засуджених у зв’язку з заміною покарання більш м’яким. Критерії розмежування змін умов тримання від мір заохочення і стягнення, а також співвідношення інституту зміни умов тримання засуджених з поняттям прогресивної системи відбування покарання.

Особливості виконання покарань неповнолітніми. Види виховних колоній. Склад засуджених, умови відбування покарання. Праве положення засуджених. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються до засуджених у виховних колоніях. Особливості їх застосування. Посадові особи, які застосовують міри заохочення і стягнення до засудженого. Залишення у виховних колоніях засуджених до позбавлення волі, які досягли повноліття. Переведення засуджених до позбавлення волі з виховних колоній у виправні колонії. Організація навчально-виховного процесу. Участь громадських об’єднань у роботі виховних колоній. Особливості відбування покарання засудженими жінками. Особливості їх правового статусу. Будинки дитини.

Загальна характеристика покарання у виді довічного позбавлення волі. Правове регулювання виконання (відбування) покарання у виді довічного позбавлення волі. Місця виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Направлення і прийом засуджених до довічного позбавлення волі. Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі. Порядок і умови виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Міри заохочення і стягнення, які застосовуються осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Порядок їх застосування. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до довічного позбавлення волі.