Мета,задання,значення педагогічноЇ практики в системі підготовки вчителя правознавства

Вагоме значення у фаховій підготовці вчителя правознавства належить педагогічній практиці як формі професійного навчання студентів ВНЗ. Вона дозволяє виявити рівень теоретичної і практичної підготовки студента, оскільки діяльність студентів у період практики є аналогом професійної діяльності учителя.

Отже,головна мета педагогічної практики полягає у формуванні готовності студентів до професійної педагогічно-правової роботи, створення необхідних відносин, установок, майстерності, властивостей особистості, які забезпечать можливість майбутньому фахівцю успішно проводити свою педагогічну діяльність.

Формування готовності до виконання професійної діяльності досягається в процесі навчання впливом на особистість за такими напрямками:

--активізація професійних мотивів засобами виховної роботи;

-здійснення міждисциплінарних зв,язків, наочне і словесне ознайомлення з обстановкою майбутньої діяльності;

-накопичення навичок та вмінь шляхом організації навчальної діяльності, вправ і тренування;

-здійснення самовиховання,самоаналізу майбутньої професії.

Завдання педагогічної практики визначаються чинним навчальним планом професійної програми підготовки фахівця-вчителя правознавства.

Вони полягають:

-у закріпленні та поглибленні знань,що набуті під час вивчення юридичних галузевих дисциплін та дисциплін психолого-педагогічного циклу;

-формуванні необхідних умінь та навичок,необхідних в роботі педагога;

-вихованні зацікавленості до навчально-правової роботи з дітьми;

-навчанні опрацьовувати й аналізувати навчальні програми,підручники,нормативно-правові джерела;

-залучення до науково-дослідної педагогічно-правової,пошукової діяльності,

-апробації застосування різних форм,методів,прийомів роботи,що активізують розумову діяльність учнів;

-оволодіння методами самоосвіти,самовиховання,удосконалення професійно-значимих для майбутнього вчителя правознавства якостей.

На думку Морозової С.А., практика – ланка, яка об’єднує теоретичне навчання студента з його роботою учителем, що створює оптимальні умови для відпрацювання навичок вчительської праці в реальних освітніх закладах. Саме під час практики закладаються основи майбутнього індивідуального стилю професійної дільності, виявляється здатність до самоаналізу, Практика організовується з урахуванням кваліфікаційної характеристики спеціальності і має навчальний характер.

Мета і завдання педагогічної практики:

- ознайомити студентів із сучасним станом юридичної освіти школярів;

- сприяти появі та зміцненню інтересу до професії вчителя правознавства, розвитку індивідуальних здібностей і стійких професійних умінь кожного студента на основі вузівської підготовки;

- ознайомити студентів з системою навчальної та позанавчальної робти вчителя правознавства у базових школах;

- сприяти закріпленню й удосконаленню професійно-вагомих для майбутнього учителя якостей: потреби у самоосвіті, умінь використовувати теоретичні знання при вирішенні конкретних завдань, навичок дослідницького підходу до педагогічного процесу, досвіду творчої діяльності, загальнометодичних професійних умінь учителя правознавства;

- сприяти формуванню умінь самоаналізу результатів своєї діяльності;

- забезпечити процес проходження студентами практики в якості учителя правознавства.

Впродовж підготовки та проведення педагогічної практики студентів розроблена та реалізована система психолого-педагогічних методів та прийомів щодо розвитку та діагностування професійно-правових якостей майбутнього вчителя правознавства, соціально-правової активності (самореалізація та самоактуалізація), юридичної та педагогічної компетентності як важливих елементів педагогічної майстерності тощо.

Фундаментом фахового зростання майбутнього вчителя правознавства є правова самоосвіта, яка здійснюється на основі цілеспрямованої формувальної пізнавально-професійної потреби особистості фахівця у постійному поповненні та оновленню юридичних знань, умінь та навичок за допомогою різноманітних джерел, сучасних комп’ютерних інформаційних технологій. Самоосвіта є самопізнання людиною своїх сутнісних сил, свідоме прагнення доповнити та оновити свої знання в процесі цілеспрямованої самостійної, професійної діяльності. Для майбутнього фахівця самоосвіта спонукається і регулюється внутрішніми потребами та інтересами особистості, що органічно пов’язані з проявом психолого-педагогічних механізмів розвитку самоосвіти особистості.