Щодо правомірності обрахування ставок з податку на промисел виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян

Декретом Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. N 24-93 "Про податок на промисел", зі змінами і доповненнями, який запроваджено з 1 липня 1993 року, визначено, що платниками податку на промисел є громадяни, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють продаж вироблених, перероблених та куплених товарів не більше чотирьох разів протягом календарного року.

На практиці платниками податку на промисел в основному є малозабезпечені та найменш захищені верстви населення (пенсіонери, інваліди, громадяни похилого віку тощо), які здійснюють перепродаж товарів або виробленої продукції на речових ринках на незначні суми - в середньому від 50 до 150 грн.

Статтею 3 Декрету встановлено ставку податку на промисел у розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що піддягають реалізації протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати.

У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

На період введення у дію Декрету сутність мінімальної заробітної плати та неоподатковуваного мінімуму доходів громадян була тотожна і розмір мінімальної заробітної плати та неоподатковуваного мінімуму був однаковий. Певний час (до 1997 року) розмір неоподатковуваного мінімуму дещо перевищував розмір мінімальної заробітної плати.

Iз 01.01.98 р. Законом України від 24.12.97 р. N 780/97-ВР "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 45 грн., в подальшому розмір мінімальної заробітної плати змінювався кілька разів і на даний час становить 630 грн. Розмір неоподатковуваного мінімуму був незмінний з 01.10.95 р. і на даний час становить 17 грн.

Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1995 р. N 302/95-ВР "Про внесення змін і уточнень до Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" (пункт 4) встановлено, що ставки і розміри податків, зборів та інших платежів, які справляються на території України і повністю або частково надходять до бюджетів усіх рівнів, адміністративних штрафів, що накладаються та стягуються державними податковими інспекціями, обраховуються у співвідношенні з розміром установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за місяць.

Керуючись згаданою постановою, яка на даний час не втратила чинності, органи державної податкової служби на місцях до останнього часу при видачі одноразових патентів обраховують податок на промисел виходячи з розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Слід зазначити, що у разі застосування розміру мінімальної заробітної плати податок на промисел в більшості випадків буде перевищувати вартість проданого товару, що призведе до порушення принципу рівнонапруженого та соціально-справедливого підходу при визначенні і справлянні податку, об'єктивного створення умов однакової податкової відповідальності перед державою, також викличе соціальну напругу серед цієї категорії платників.

Так, наприклад, при продажу товару на суму 100 грн. громадянину необхідно буде сплатити 10 відсотків від вартості товару, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати, тобто 630 грн.

Підпунктом 4.4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.