Утилізація відходів: переробка

Не дивлячись, на всі перераховані вище способи утилізації, існує ще один спосіб - це вторинна переробка. Причому цей спосіб найбільш ефективний, так як він є не лише екологічно чистим, а й ресурсозберігаючим. Для прикладу наведемо вторинну переробку поліетилентерефталату в Японії.

Компанія «Негдю Санге» в Японії з початку 80-х років почала виробляти зі старих поліетилентерефталанових виробів (ПЕТ) поліефірні волокна. Процес вторинного використання ПЕТ нескінченний. Виготовивши одного разу з відходів ПЕТ-килимок, його після зносу можна переробити в килимове покриття для багажників автомобілів, і так далі. Японська фірма «Мідзуно» з вторинного поліефіру (вміст більше 50%) виробляє спортивний одяг для школярів, кросівки зі штучної шкіри (40% вторинного поліефіру). Фірма «Гундзе» з ефірного матеріалу виробляє скатертини, кухонні рукавиці, ковпачки для чайників, підставки і т.д. Компанія «Одзакі Седзі» з пряжі, що складається з 70% поліефіру і 30% вовни, виготовляє шкільну форму, причому на виготовлення дорослого комплекту форми йде близько 15 пластикових пляшок. Корпорація «Лайон Офіс Профктс» пішла далі - вона виробляє тканинні покриття і матеріал подушок для офісних стільців, полиці для папок і книг зі стовідсотково вторинної пластмаси. Причому стільці легко розбираються, і більшість їх деталей можна використовувати повторно.

Але вдруге переробляти можна не тільки поліетилентерефталат. Так вдруге можна використовувати скло, металобрухт і ті ж харчові відходи.

Практична частина:

Выбросы твердых частиц в атмосферу открытыми складами угля определяются как сумма выбросов при формировании складов и при сдувании с их поверхности.

Количество твердых частиц, выделяющихся в процессе формирования открытых складов угля, определяется по формуле:

, т/год (4.2.1)

где К_о – коэффициент, учитывающий влажность угля (принимается в соответствии с данными табл. 4.1.1);

К₁ – коэффициент, учитывающий скорость ветра (принимается в соответствии с данными табл. 4.1.2 (5));

К₄ – коэффициент, учитывающий местные условия, степень защищенности узла от внешних воздействий (принимается в соответствии с данными табл.4.2.1 (5,15));

К₅ – коэффициент, учитывающий высоту пересыпки материала (принимается в соответствии с данными табл. 4.2.2 (5));

– удельное выделение твердых частиц с тонны угля, поступающего на склад, г/т (принимается равным 3,0 г/т (16–21));

П_г – количество угля, поступающего на склад, т/год.

– эффективность применяемых средств пылеподавления (определяется экспериментально либо принимается по справочным данным), дол.ед.

М^ф_{ск = 0,3*1,4*0,6*0,5*3*32000*(1-0)*10}^-6 = 12096*10^-6 т/год

Количество твердых частиц, сдуваемых с поверхности открытых складов угля, определяется по формуле:

, т/год (4.2.3)

где К₆ – коэффициент, учитывающий профиль поверхности складируемого материала и определяемый как отношение S_факт/S_ш. Значение К6 колеблется в пределах 1,3…1,6 в зависимости от крупности материала и степени заполнения склада (25) (S_факт – фактическая поверхность склада, м²; S_ш – площадь основания штабелей угля, м²);

W_ш – удельная сдуваемость твердых частиц с поверхности штабеля угля (принимается равной 1,0×10^–6 кг/м²×с (14));

g – коэффициент измельчения горной массы (принимается равным 0,1 (14)).

При подстановке в (4.2.3) значений W_ш и g получаем формулу:

, т/год (4.2.4)

М_ск^с = 31,5*0,3*1,4*1,3*0,1*S_ш(не дано)*(1