Ціна і пропозиція. Закон пропозиції

На відміну від попиту, пропозиція товару репрезентує інший, не менш важливий аспект ринкових відносин – надходження товарів на ри­нок для їх продажу або обміну на інші економічні блага. Процес купівлі-продажу розглядається тут вже не з позицій покупця, а з точки зору про­давця.

Як відомо, під обсягом пропозиції розуміють ту максимальну кіль­кість товарів, яку згоден і здатен запропонувати продавець за даної ціни в одиницю часу. У складі обсягу пропозиції прийнято виділити п’ять груп товарів:

1) сировину (природні ресурси);

2) товари виробничого призначення, що були вже “профільтровані”
людською працею (машини, обладнання, напівфабрикати тощо);

3) найману працю;

4) капітал (виробничий та грошовий);

5) товари споживчого призначення (товари довгострокового і
короткострокового використання та послуги).

Структура пропозиції постійно змінюється, оновлюючись усе новими та новими товарами (інформація, ліцензії, патенти, “ноу-хау”), а кожна товарна група породжує свій особливий локальний ринок.

Але, незалежно від виду товарної групи, обсяг пропозиції, як і обсяг попиту, підкоряється спільному закономірному зв’язку з ціною товару. Розглянемо залежність величини пропозиції Q_s окремого товару на локальному ринку від коливань рівня ринкової ціни P, користуючись графіком на рисунку 5.3.

Припустимо, що ціна товару встановилась на рівні P₁. За таких умовпродавці будуть готові та здатні запропонувати Q_s1 одиниць товару. Це означає, що обсяг пропозиції становить Q_s1. Якщо ціна товару зросте, наприклад, до рівня P₂, то це спонукатиме продавців до збільшення пропозиції Q_s2. Виробники стають зацікавленими у нарощуванні виробничих поту­жностей, комерційні фірми – у переміщенні певних товарних мас з інших локальних ринків саме на цей.

Рис. 5.3. Залежність величини пропозиції від змін рівня ринкової ціни товару

Якщо ж ціна товару не зросла, а впала, наприклад, до рівня P₃,то обсяг пропозиції зменшиться до рівня Q_s3. Продавці почнуть притримува­ти товари, очікуючи сприятливішої ринкової кон’юнктури, а виробники втратять зацікавленість у нарощенні обсягів виробництва.

Отримані значення пропозиції, що відповідають певним значенням ціни, дозволяють побудувати криву S₁, яка називається кривою пропозиції. Усі точки цієї кривої підкоряються закону пропозиції.

Суть закону пропозиції полягає у тому, що обсяг пропозиції перебуває у прямій залежності від спрямованості змін рівня ціни. Закон пропозиції – це реакція величини пропозиції на динаміку цін: підвищення ціни стимулює зростання пропозиції товару, а падіння, навпаки – зменшення обсягу пропозиції.

До цього моменту пропозицію товару ми розглядали як функцію ли­ше однієї залежної змінної . Але слід зважити на те, що обсяг пропозиції залежить не тільки від фактора ціни, а й цілої низки чинників нецінового характеру. Неціновими факторами є:

1) ціни на природні ресурси;

2) рівень технології виробництва;

3) податки та дотації;

4) ціни на взаємозамінні та взаємодоповнюючі товари;

5) очікування (прогнози) продавців на динаміку попиту, доходів
тощо;

6) кількість продавців на локальному ринку.

Яким же чином ці фактори впливають на зміну пропозиції?

Припустимо, що впали світові ціни на енергоносії або сировину. За таких умов виробничі фірми зможуть, користуючись тими самими обсяга­ми капіталу, виробляти більшу кількість продукту. Пропозиція товару на ринку зросте. Отже, за умов незмінного рівня ціни P₁ пропозиція товару на ринку буде перевищувати рівень Q_s1 і становитиме, наприклад, Q_s4. (див. рис. 5.3).

Якщо тепер зміняться ціни нашого товару, то усі відповідні закону пропозиції зміни будуть відбиватися не на кривій S₁ а на кривій S₂.

Якщо ж нецінові фактори зменшать масштаби пропозиції (спрацює наприклад, чинник зростання податків), то тій самій ціні P₁ відповідатиме пропозиція Q_s5. Тепер рух пропозиції за ціною здійснюватиметься по кри­вій S₃ (див. рис. 5.3).

Отже, під впливом нецінових факторів, зміщення вправо – від S₁ до S₂ означає збільшення пропозиції: виробники при цьому постачають біль­шу кількість продукту за кожною із можливих цін. Зміщення вліво – від S₁ до S₃ вказує на скорочення пропозиції: постачальники пропонують меншу кількість продукту за кожну із можливих цін.

Як і у випадку з функцією попиту, функція пропозиції має безліч варіантів. Вони також можуть бути зведені до трьох, що подаються на графіку (рис. 5.4), тобто прямою S₁, увігнутою кривою S₂ і вигнутою кривою S₃.

Рис. 5.4. Варіанти функціональної залежності пропозиції від ціни

Пряма S₁ репрезентується рівнянням:

, де

y – ціна товару (P);

x – обсяг пропозиції (Q_s);

a – кутовий коефіцієнт, що характеризує нахил прямої відносно осей координат і дорівнює тангенсу кута ;

b – відстань від початку координат до точки перетину прямої з віссю OY.

Отже:

Увігнута крива S₂ подається рівняннями:

або

Вигнута крива S₃ може бути репрезентована рівняннями:

або 1.

Застосування рівняння прямої та рівнянь кривих пропозиції товару дає можливість не тільки підтвердити дію закону пропозиції, а й кількісно обґрунтувати розрахунки різних варіантів конкретної функціональної залежності обсягів пропозиції від будь-яких змін рівня ціни товару.