Поняття особистості в індивідуальній психології А. Адлера

В сучасної психології слово «особистість» використовується в різному обсязі. Обсяг поняття має, принаймні, три варіанти.

1-й варіант. Особистість розуміється широко, всі три суб'єкта разом. Особистість -- синонім поняття суб'єкт (за С. Л. Рубіншнейну). Індивідуальність - це сукупність усіх психічних властивостей, способів поведінки суб'єкта, які відрізняють його від інших. Особистість - це індивідуальність. Але індивідуальністю володіють і тварини - теж є свій характер, темперамент. У цьому випадку і тварин доводиться називати особистостями.

2-й варіант. У поняття " особистість " входить сукупність суб'єктів Б і В. Цей варіант у вітчизняній психології належить А. Н. Леонтьєву. Особистість перш за все соціальне поняття, а той, хто є природним суб'єктом, той іменується індивідом. "є соціальні та культурні суб'єкти - особистість, природний - індивід, організм, представник виду. Індивід - природно, особистість - Соціально ". У світовій психології 2-й варіант поняття особистість яскраво представлений у концепції А. Адлера. Так, відповідно до концепції, індивідуальної психології Адлера вихідним для розвитку особистості є соціальне почуття, або почуття спільності, пов'язане з необхідністю ввійде на збори і зайняти в ньому повноцінне місце. Реалізації цього почуття перешкоджають: а) фізичні дефекти (їх інтерпретація), б) авторитарне виховання, в) зайва емоційна опіка. Якщо ці перешкоди мають місце, то досить імовірний комплекс неповноцінності - власна проблема, яку треба якось вирішити, компенсувати. Є два шляхи - негативний і позитивний. Негативну компенсацію комплексу неповноцінності слід визнати тільки соціальну: це спроба компенсації наслідків комплексу, але не його витоків. Така по Адлеру невірна особистісна захист - прагнення до особистого перевазі, влади. Позитивна компенсація комплексу повинна бути названа культурної. Вона починається з того, що людина не компенсує наслідків, а звертається до витоків комплексу неповноцінності. Мета досягається через співпрацю з іншими людьми. Сукупність способів досягнення життєвої мети є індивідуальний життєвий стиль, характер людини - основне поняття Адлера.

3-й варіант. Особистість в точному, вузькому сенсі є тільки суб'єкт культури (В). Особистість - тільки суб'єкт, сам вирішує свої проблеми і відповідає за їх рішення. Соціальний суб'єкт тут соціальний індивід, природний - природний організм. Спираючись на Леонтьєва, індивід і особистість розрізняються так: індивід присвоює досвід (як правило, не свій: природи, формувати в суспільстві), а особистість - перетворить досвід, і, перш за все, власний. У світовій психології цей варіант сходить до архетипу самості Юнга - центральному серед інших. Самость - справжнє Я. Поняття самості перейшло в гуманістичну психологію, отримавши нову назву - реальне, або справжнє Я. При розгляді особистості в вузькому розумінні охоплюються критичні моменти життєвого шляху людини, що вимагають самостійного вирішення власних проблем, відповідального вибору, в результаті якого відбувається становлення, усвідомлення і перетворення мотиваційної сфери. Тоді особистість слід відрізняти від індивіда, маючи на увазі не тільки природне особину, а й представника конкретного суспільства - соціального індивіда: у своєму культурному розвитку особистість може не збігатися з носієм конкретних сформованих суспільних установлень.

Відомим учнем З. Фройда, який виступив проти біологізаторських тенденцій свого вчителя, був А. Адлер (1870-1937). Він заснував так звану індивідуальну психологію. А. Адлер підкреслював, що основне в людині - не її природні інстинкти, а «суспільне почуття» або «почуття спільності». Це почуття не є природженим, але має розвиватися впродовж життя.

На думку А. Адлера, структура особистості єдина і тому її не можна розчленувати на три інстанції («Воно», «Я» та «Над-Я»). Детермінантою розвитку особистості є потяг до вищості, прагнення влади, самоствердження. Однак цей потяг не завжди здійсненний, наприклад через дефекти у розвитку або несприятливі соціальні умови. Тоді може виникнути почуття неповноцінності. Людина тягнеться до пошуку засобів подолання почуття неповноцінності і застосовує різні види компенсації, які лежать в основі всієї людської діяльності. Почуття неповноцінності виявляється у вигляді «мети перемоги», «мети вищості», що мають соціальний характер. Слабкість людини породжує почуття неповноцінності, усвідомлення того, що вона не може жити поза суспільством, залежить від нього, тобто «соціальне почуття». Від «соціального почуття» залежать і почуття вищості, і цілісність особистості та її духовне здоров´я.

За А. Адлером, нормальна особистість прагне не тільки до власної могутності, а й до блага того суспільства, в якому вона живе. Отже, «соціальне почуття» є неминучою компенсацією будь-якої природної слабкості індивідуальних людських існувань.

А. Адлер виокремлював різні види КОМПЕНСАЦІЇ, які створюють різні «життєві стилі», зокрема:

• успішна компенсація почуття неповноцінності, що є наслідком збігу потягу до вищості з соціальним інтересом.
• надкомпенсація, яка означає однобічне пристосування до умов життя внаслідок надмірного розвитку якоїсь однієї риси або здібності.
• «вихід у хворобу», при якій людина не може звільнитися від почуття неповноцінності, не може прийти до компенсації «нормальними» засобами і тому виробляє симптоми хвороби, щоб виправдати свою невдачу. Так з´являється невроз.

Індивідуальна психологія А. Адлера заперечує фатальний зв´язок психічного розвитку особистості з органічними інстинктами, щобільше, вона стверджує, що цей розвиток підкоряється логіці суспільного життя. Однак погляди А. Адлера хоч і виявились у свій час досить продуктивними, сприймаються тепер як надмірно механістичні, що надто спрощують складні діалектичні зв´язки між індивідом і суспільством.

Послідовники Адлера заснували центри в Європі, зокрема в Англії, і в Сполучених Штатах. Багато його оригінальних ідей стали широко застосовувати в сучасній психології і психотерапії. Напевно, введена Адлером концепція комплексу неповноцінності (inferiority complex) зараз відома набагато більше, ніж будь-яке інше поняття в галузі психології.