Розмежування підвідомчості справ між адміністративними та господарськими судами

Передумови виникнення проблеми розмежування адміністративної та господарської

юрисдикції пов‘язані, перш за все, із набуттям чинності Кодексу адміністративного

судочинства України (далі КАС України), положення якого передбачають розгляд

спорів у сфері господарської діяльності між суб‘єктами відповідної діяльності та

органами державної влади (суб‘єктами публічної адміністрації), що здійснюється в

адміністративних судах. Раніше відповідні спори розглядали господарські суди,

керуючись положеннями Закону України «Про судоустрій України» (ч.3 ст.22),

Господарського та Господарського процесуального кодексів України.

Лист Верховного Суду України № 3.2. – 2005 від 26.12.2005 р. «Щодо застосування

господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно

розмежування компетенції між адміністративними і господарськими судами» [2],

зорієнтований Голові Вищого господарського суду України, також констатував

існування проблеми розмежування адміністративної та господарської юрисдикції,

відсутність можливості на підставі аналізу діючої редакції КАС України сформулювати

загальне правило щодо такого розмежування. Саме в цьому Листі Верховного Суду

України запропоновано критерії поділу спорів на адміністративні та господарські з

урахуванням дефініцій «справа адміністративної юрисдикції» та «суб‘єкт владних

повноважень» (ст.3 КАС України). Виходячи із цього, пропонується виокремити певні

категорії справ, розгляд яких, відповідно до ст.ст.1, 4, 17 КАС України, має

здійснюватися в порядку адміністративного судочинства: а) спори осіб із суб‘єктом

владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності, у яких такий

суб‘єкт своїми діями, владними рішеннями зобов‘язує цих осіб вчиняти певні дії,

утримуватися від вчинення певних дій, нести відповідальність; б) спори між суб‘єктами

владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також

спори з приводу укладення та виконання адміністративних договорів. І саме в цьому

Листі Верховного Суду України визначено, що пріоритет визначення підвідомчості справ

адміністративної юрисдикції належить Вищому адміністративному суду України, який є

вищим судовим органом для спеціалізованих адміністративних судів.

Згідно зі ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб‘єктом владних повноважень щодо

оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної

дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її

проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб‘єктами владних

повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі

делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та

виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб‘єкта владних

повноважень у випадках, установлених законом; 5) спори щодо правовідносин,

пов‘язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму.

У свою чергу, ст.12 ГПК України передбачає, що господарським судам підвідомчі:

1) справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні

господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав,

крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при

погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію

(товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи

відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що

виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного

Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до

законів України та міжнародних договорів України, віднесено до відання інших

органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного

комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх

компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між

господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі

учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами)

господарських товариств, що пов‘язані із створенням, діяльністю, управлінням та

припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.