Суть власності, її економічний та юридичний зміст

Відносини власності виникають між людьми з приводу при власнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей, як до своїх.

Спочатку відносини власності виступали у формі певних істо ричних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юри дичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами при власнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб’єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класа ми, державою). Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб’єктами прав володіння, користування і розпорядження.

На думку Карла Маркса власність – це ставлення індивідів один до одного відповідно до їхнього ставлення до матеріалу, знарядь праці та результатів праці, тобто суть власності полягає у взаємовідносинах між людьми з приводу привласнення матеріальних благ.

На відміну від Маркса, західна економічна думка розглядає власність лише з боку юридичного аспекту, тобто як ставлення людини до речей.

Згідно з Законом України „Про власність”, право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Отже, власність – це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, насамперед засобів виробництва, що породжує право володіння, користування та розпорядження цими об’єктами та результатами їхнього функціонування.

Власність визначає таке:

1) суспільний спосіб поєднання робітників із засобами виробництва;

2) відносини між людьми з приводу привласнення засобів та результатів виробництва;

3) умови розпорядження і використання факторів і результатів виробництва.

Виділяють такі аспекти власності.

1. Економічна власність – це система виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними різноманітних речей (об’єктів) в усіх сферах суспільного відтворення. Економічна власність характеризується двома ознаками: кількісна та якісна.

Кількісна ознака – означає сукупність матеріальних благ, найважливішими з яких є засоби виробництва, предмети праці, предмети споживання, послуги, золото, гроші, цінні папери, ліцензії, патенти, використання людьми сил природи, технології, форми та методи організації виробництва, корисні копалини, інформація.

Якісна ознака – означає процес присвоєння різними суб’єктами власності тих чи інших об’єктів. Привласнення здійснюється, насамперед, у процесі праці, при якому відбувається взаємодія людини з природою, пристосування предметів природи до потреб людини.

Система відносин власності охоплює цілий спектр причиннонаслідкових зв’язків, які знаходять своє відображення у володінні, розпорядженні, користуванні.

Володіння – означає можливості суб’єктів чинити з об’єктами власності на свій розсуд, розпоряджатися речами як завгодно, у своїх інтересах, якщо це не суперечить загальноприйнятим законам.

Розпорядження – означає, що суб’єкти мають право практично вільно застосовувати об’єкти власності, проте у межах повноважень, які були надані власником.

Користування – означає використання об’єктів власності лише в межах задоволення своїх власних потреб з певною метою з обов’язковою умовою повернення об’єктів власникові.

2. Юридична власність – це загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі у юридичних актах, що, як правило, закріплюється угодами.

3. Юридична власність реєструє такі відносини: 1) ставлення однієї особи до іншої або до групи людей; 2) ставлення індивіда до речей.

4. Соціальний аспект власності розкриває процес фор мування і розвитку класів, соціальних верств і груп та їх взаємодію залежно від ставлення до засобів виробництва, способів отримання певної частки національного багатства.

5. Політичний аспект власності характеризує вплив на політику держави залежно від наявності певної частки власності, привласнення різних форм національного багатства.

6. Національний аспект власності розкриває наявність певної частини власності на території політично незалеж ної країни в руках громадян цієї або іншої країни. Так, в Україні значна частка стратегічних об’єктів опинилася у власності іноземного капіталу.

7. Психологічний аспект власності відображає наяв ність почуття господаря в людини-працівника або його від сутність, ставлення до власності як до своєї, нічийної або чужої. Внаслідок тотального одержавлення власності у СРСР переважна більшість працівників ставилася до неї як до чужої, що виявлялося в масовому розкраданні цієї власності. У процесі роздержавлення і приватизації в Україні масштаби розкрадання значно зросли.

Виділяють такі функції власності:

1) функція управління суспільним виробництвом. Для ефективної реалізації цієї функції слід створювати такі умови: працюючі повинні бути власниками засобів виробництва; їх добробут повинен прямо залежати від вкладу в суспільне виробництво; вони повинні розпоряджатися суспільними виробництвом;

2) забезпечення необхідної конкурентної боротьби між різними формами суспільного виробництва;

3) потреба обміну діяльністю людей у різних формах (обмін досвідом, професійною майстерністю, науково-технічними досягненнями, ідеями, товарами, послугами, інформацією);

4) забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.