Міністерство юстиції України повідомляє запитуючій стороні про результати виконання вироку суду іноземної держави

***

1. Набрання ухвалою суду про виконання вироку суду іноземної держави законної сили, звернення до виконання та порядок її виконання, тощо відбувається у загальному порядку, встановленому КПК (див. коментар до розділу VIII КПК).

2. Обов’язок Міністерства юстиції України повідомляти запитуючій стороні про результати виконання вироку суду іноземної держави обумовлюється вимогами міжнародних договорів щодо взаємної поінформованості з питань виконання вироків судів іноземних держав. Запитуюча Держава зобов’язана без затримки повідомляти запитувану Державу про будь-яке рішення чи процесуальний захід, прийняті на її території, який призводить до припинення права на виконання (ч. 2 ст. 12 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 р.).

Треба зазначити, що взяття під варту засудженої особи властями держави виконання вироку має силу зупинення виконання вироку в державі винесення вироку. Держава винесення вироку може більше не виконувати вирок, якщо держава виконання вироку вважає виконання вироку закінченим (ст. 8 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р.). Держава виконання вироку надає державі винесення вироку інформацію стосовно виконання вироку: a) коли вона вважає, що вирок виконано; б) якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку; в) якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення (ст. 15 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р.).

Стаття 605. Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання

1. Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім’ї, а також інші обставини, передбачені законом України або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Положення статей 605–612 цього Кодексу можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

***

1. Підстави для розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання передбачені нормами КПК, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Питання про передачу засудженої особи для відбування покарання може бути розглянуте на підставі запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави (держави винесення вироку), запиту держави виконання вироку, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім’ї. Про осіб, які належать до кола близьких родичів чи членів сім’ї, див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК. Водночас, у міжнародних договорах України поняття близьких родичів має більш вузький зміст у порівнянні з положенням п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК. Наприклад, п. 6 ч. 1 ст. 1 Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб від 2 грудняя 2009 р. визначає, що поняття «близькі родичі» для України означає: особи, які перебувають у спорідненості з засудженим, тобто мати, батько, чоловік, дружина, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід і бабка, усиновлювачі, усиновлені. У такому випадку застосуванню підлягають норми міжнародного договору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р.).

3. Конвенцією про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування вiд 28 травня 1997 р. (ратифікована Україною із застереженням Законом від 11 січня 2000 р.) визнано, що проведення примусового лікування осіб в державі їхнього постійного проживання сприяло б більш ефективному поверненню зазначених осіб до нормального життя відповідно до принципів і стандартів ООН.

4. Передача осіб для проведення примусового лікування здійснюється за зверненням як Договірної Сторони, судом якої винесене рішення, так і Договірної Сторони, громадянином якої особа є або на території якої постійно проживає. Повноважною особою, що виступає із зверненням від імені Договірних Сторін, є керівник компетентного органу або його заступник. Особа, яка підлягає примусовому лікуванню, її законний представник, а також близькі родичі мають право направити до компетентних органів будь-якої з Договірних Сторін заяву про свою заінтересованість у передачі (ст. 3 Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування). Умови передачі осіб, до яких судом застосовані примусові заходи медичного характеру, порядок і строки вирішення питання про передачу таких осіб тощо регулюються статтями 605–612 КПК і відповідними положеннями міжнародних договорів.