Суб’єкт і суб’єктивна сторона в структурі складу правопорушення

Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. У структурі втримування даної психічної діяльності розрізняють: провину, мотив, мета, емоційний стан.

Обов'язкова ознака суб'єктивної сторони: провина, тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Провина юридичної особи - це винне здійснення протиправних дій їхніми працівниками, що виконують покладені на них за законом або договором обов'язку (службові, трудові).

Факультативні ознаки суб'єктивної сторони, тобто ознаки властивим не всім складам правопорушень: мотив, мета, емоційний стан.

Форми провини: намір, необережність.

Види наміру: прямій, непрямий.

При прямому намірі особа:

Усвідомить суспільно небезпечний або шкідливий характер свого діяння;

Передбачає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння;

Бажає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння.

При непрямому намірі особа:

Усвідомить суспільно небезпечний або шкідливий характер свого діяння;

Передбачає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння;

Свідомо допускає настання суспільно небезпечних або шкідливих наслідків свого діяння.

Види необережності: самовпевненість (легкодумство), недбалість.

Наприклад, у карному праві при злочинній самовпевненості особа: а) передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння; б) і легковажно розраховує на їхнє запобігання, а при злочинній недбалості особа: а) не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння; б) хоча повинне було їх передбачати й могло їх передбачати.

У цивільному праві поняття «необережність» (проста, груба) відрізняється від поняття «необережність» у карному праві. Крім того, цивільне право передбачає можливість юридичної відповідальності й безвинно (за договором, за законом - ст. 450 ГК України).