Бюджетне обмеження та можливості споживача

Грошовий доход має обмежену величину. Оскільки споживач вкладає в свою справу обмежену кількість людських та майнових ресурсів, отриманий в результаті грошовий дохід також виявиться обмеженим за деяким виключенням – Рокфеллери, Боб Хоул, Майкл Джексон та король Саудівської Аравії Фахд, - всі споживачі відчувають на собі бюджетне обмеження.

Можливості споживача щодо задоволення своїх потреб характеризують лінії бюджетного обмеження (бюджетні лінії).

Лінія бюджетного обмеження показує, які комбінації двох товарів можуть бути придбані при даному рівні цін на ці товари, при даній величині грошового доходу.

Проблема споживчого вибору зводиться до того, що при даних можливостях знайти такий набір товарів, який приніс би максимальну корисність, найбільше задоволення.

З цього витікає, що треба сумістити наші переваги (криві байдужності) з нашими можливостями (лінії бюджетного обмеження).

Рівноважний стан між перевагами і можливостями досягається в точці, в якій бюджетна лінія торкається найбільш високої кривої байдужості (можливості і переваги суміщаються).

Методологія, використана Госсеном в другому законі, допомагає сформулювати правило споживчої поведінки. Його суть в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну корисність.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимілізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рухаючись вздовж бюджетної лінії в процесі споживання споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто відповідала найбільшій корисності. Така точка буде розташована на найвищій кривій байдужості, яка може бути ним досягнута в межах даного бюджету.

Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимілізує корисність при даному бюджеті обмеженості. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший.

Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій дохід на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю (грн., $), яка витрачається на кожний товар.

З формули правила максимізації корисності:

Гранична корисність блага А / Гранична корисність блага Б = Ціна блага А / Ціна блага Б

випливає, що згідно із теорією кривих байдужості МRS (рівновага)=Ціна блага Б / Ціна блага А, також, виходячи із теорії граничної корисності можна сказати, що MRS еквівалентна відношенню граничних корисностей двох товарів.

Різниця між даними двома теоріями полягає в тому, що в теорії граничної корисності необхідно корисність як така кількісно вимірювана. Тобто вважається, що споживач здатен сказати, скільки саме додаткової корисності він має від споживання додаткової одиниці продукту А або Б.

Підхід до тієї ж проблеми з боку теорії кривих байдужості вимагає від споживача більш менші вимоги: споживачу необхідно тільки зуміти визначити, чи дає комбінація продуктів А і Б, більшу, меншу, чи таку ж корисність в порівнянні із будь-якою іншою комбінацією цих же продуктів.