Макроекономічна політика України: проблеми та перспективи

Успішне реформування української еконо­міки залежить, перш за все, від правиль­ного визначення пріоритетів і напрямків вдосконалення макроекономічної політики. Суть проблеми макроекономічної політики по­лягає у низькій ефективності її засобів, відсут­ності впливу на реальні економічні показники: темпи зростання ВВП, рівень зайнятості, обсяги інвестицій тощо.

Метою статті є розробка теоретичних і практичних положень вдосконалення макрое-кономічної політики в Україні.

Тривала економічна криза в Україні знач­ною мірою обумовлена недосконалістю держав­ного управління економікою, неефективною макроекономічною політикою Макроекономіч-на політика - це складна система, яка включає широкий спектр цілей і засобів державного впливу на економічні процеси

Високий рівень державних витрат призвів до стрімкого нагромадження внутрішніх і зовнішніх боргів, розраховуватись за якими Україна за умов спаду в реальному секторі економіки не має мож­ливості. За умов інфляції це призводить до борго­вої усталеності, зосереджує значну частину кре­дитних ресурсів на обслуговуванні державного боргу, пригнічує інвестиційний процес

Неузгодженість засобів макроекономічної політики, непослідовність в її проведенні і вплив політичного процесу знижують ефективність державного регулювання і роблять ситуацію в економіці малокерованою Зволікання з прове­денням економічних реформ лише ускладнює й без того важке становище вітчизняної економі­ки Взаємна заборгованість підприємств, непла­тежі, бартеризація за відсутності ефективного механізму банкрутства руйнують виробничу сферу економіки, перешкоджаючи розвитку на­віть рентабельних підприємств

Трансформаційні процеси і економічні пе­ретворення, пов'язані з реформуванням відно­син власності, реструктуризацією народного господарства, призводять до активізації великої кількості чинників, що впливають на очікуван­ня, підвищують їх чутливість і динамізм Ця об­ставина вимагає від заходів макроекономічної політики більшої гнучкості, а від її аналітичної бази - більш адекватного відображення реаль­них економічних процесів

Виходячи з цілей макроекономічної полі­тики, можна стверджувати, що проведен­ня заходів фіскальної політики у нашій країні здійснює іноді дестабілізуючий вплив на економіку По-перше, здійснення заходів фіс­кальної політики не сприяє нарощуванню об­сягів виробництва

Українська економіка тривалий час спи­рається на застарілий виробничий потенціал, який не оновлюється через катастрофічну нестачу інвестицій, приплив яких значно ско­рочується. Починаючи з 2000 року, темпи зрос­тання ВВП становили в середньому більш як 7% на рік, реальний щорічний приріст інвести­цій перевищував 7% (рис. 1). Позитивне сальдо платіжного балансу призвело до накопичення значних валютних резервів У той час за останні роки спостерігається незначна тенденція зни­ження рівня безробіття (рис. 2).

На нашу думку, головна проблема вітчизня­ної фіскальної політики полягає в непропорційно великому державному споживанні. Це викликає бюджетний дефіцит і пов'язані з ним проблеми. Причини такого стану можна об'єднати у дві групи: відносно велика видаткова частина і фі­нансування її перевищення над дохідною; низь­кий рівень надходжень, перш за все податкових

Об' єктивно проблема низьких доходів зумо­влена недосконалою податковою системою, що проявляється в її неефективності та негнучкості.

Як свідчить вітчизняна практика, вико­ристання податків в Україні призводить до невирішеності проблем забезпечен­ня принципів справедливості й нейтральності, нерівномірності розподілу податкового тягаря, а також існування пролобійованих пільг, що спри­яє примноженню негативних проявів кризи

Цільового призначення податкових пільг та цільового використання коштів, отриманих внаслідок користування ними, не було забезпе­чено, зокрема, через недосконалість національ­ного податкового законодавства та слабкість системи податкового адміністрування Нині низький платоспроможний попит населення і підприємств звужує внутрішній ринок, блокує економічне зростання, що, у свою чергу, приз­водить до скорочення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів

Однак, якщо неконтрольована емісія при­звела до інфляції, то неконтрольовані іноземні кредити та позики призвели до стрімкого зрос­тання зовнішньої заборгованості, поставивши на край провалля всю державу

Але ж зрозуміло, що зарубіжні позики та кредити видавалися переважно під закупівлю українською стороною іноземних товарів та послуг. Досить швидко проявилася специфічна причинно-наслідкова залежність: кожен долар зарубіжних товарно-цільових кредитів та позик обумовив зникнення рівно такої ж за вартістю

вітчизняної товарної маси. Монетарний про­текціонізм переповнив внутрішній споживчий ринок зарубіжними товарами, паралізуючи та деморалізуючи вітчизняне виробництво

Аетальний розгляд структури видатків бюджету свідчить про відсутність до­статньо обґрунтованої системи витрат. ю є частка витрат на обслуговування боргу (2,3 - 3,2% ВВП) та на управління і право­охоронну діяльність (близько 3% ВВП) [3].

Проблему перевищення видатків над до­хідною частиною уряд намагався вирішувати протягом останніх кількох років, збільшуючи ставки оподаткування, вводячи нові податки та збори Проте це створювало умови, що лише звужували базу оподаткування

Діяльність уряду, спрямована на зниження дефіциту бюджету та його покриття, вимагає залучення неінфляційних джерел фінансування, зокрема, внутрішні та зовнішні позики Проте складна макроекономічна ситуація в Україні та світова економічна криза останніх років сфор­мували досить високий рівень процентних ста­вок на світових фінансових ринках. Через це тя­гар державного боргу позначився на видатковій частині бюджету у вигляді значних витрат на його обслуговування, що лише посилювало еко­номічну кризу в Україні

Ситуацію, що склалася в економіці України, можна характеризувати відсутністю узгоджено­сті між грошово-кредитною і бюджетно-подат­ковою політикою Незбалансованість бюджету зосереджує переважну частину грошово-кре­дитних ресурсів на ринку кредитування дер­жавних витрат, що обмежує можливості креди­тування економіки

Аналіз інвестиційного процесу свідчить про те, що Україна не має реальної бази для швидкого переходу до економічного зростання Тенденції структурних перетворень в економіці України свідчать, що до останнього часу струк­тура інвестицій складалася без належної ціле­спрямованої політики з боку як держави, так і господарських систем Визначені стратегією ринкових реформ пріоритети не підкріплюють­ся конкретними джерелами інвестування

Поряд з нерозвинутістю ринку капіталів і банківської системи розвитку інвестиційної ак­тивності перешкоджає також існуюча податкова система України, оскільки рівень вилучення ре­ального прибутку є надзвичайно високим

Незбалансований бюджет є вирішальним чинником, що обмежує інвестування в основний капітал Створюючи додатковий тиск на процен­тні ставки, він стримує кредитування економіки Одночасно низькі доходи бюджету зумовлюють обмежені державні капітальні вкладення

Незначний прогрес у процесі приватизації і дерегуляції обумовив збереження низько­го рівня припливу прямих іноземних ін­вестицій. Більш широкому залученню іноземного капіталу заважають загальна політико-економіч-на нестабільність в нашій державі, неврегульо-вана правова база підприємницької діяльності, значна корумпованість українських чиновників, що спричинює несприятливі передумови інвес­тиційного процесу в Україні Спрямованість до дерегуляції в економіці, яка не має характеру селективного відбору, слід вважати поспішною, тому що це сприяє зростанню розбалансованос-ті іта викривленню в структурі окремих сфер економіки Підвищення ефективності макро-економічної політики вимагає раціонального поєднання дії керованих централізовано і рин­кових саморегулюючих процесів, створення сприятливих економічних умов для розвитку підприємництва у тих сферах, які адаптовані до конкурентного середовища

Серед ключових напрямків структурних перетворень в економіці - реструктуризація підприємств, оптимізація відносин власності, проведення адміністративної реформи, удоско­налення кадрової політики

У цьому зв'язку найбільш важливим на су­часному етапі є вирішення проблеми бюджетної незбалансованості і дестабілізуючої ролі фіс­кальної політики

Для поповнення дохідної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків Збільшення обсягів надходжень від них дасть змогу зменшити тиск з боку прямих податків

Одним із головних завдань реформуван­ня монетарної політики в Україні слід вважати докорінний перегляд її концеп­ції і засад. Йдеться, перш за все, про досягнен­ня справжньої, а не декларованої незалежності головної банківської установи - НБУ - шляхом вдосконалення відповідного законодавства і затвердження Державної програми грошово-кредитного регулювання строком на 3 - 5 років, яка б визначала основні параметри монетарного розвитку і участь головного банку країни у вирі­шенні задач структурної перебудови.

З метою підвищення показника монетиза-ції рекомендується орієнтуватися на зниження рівня ліквідності загального грошового агре­гату М3 Для цього при здійсненні монетарної політики слід сприяти зниженню частки готівки у складі грошової маси, стимулювати безготів­кові розрахунки і використання населенням че­кових рахунків і кредитних карток

Необхідно підвищити гнучкість державної амортизаційної політики шляхом застосуван­ня різних режимів амортизації в залежності від особливостей відтворення капіталу

Отже, з метою вирішення проблеми ви­ходу української економіки з кризового стану і початку економічного зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих складових макроекономічної політики

Нині перед Україною гостро постала задача протидії негативним кризовим процесам і по­рятунку національного господарства Головна роль в усьому цьому повинна відводитись фіс­кальним важелям впливу держави на регулю­вання обсягів виробництва, рівень зайнятості та інфляції. З кінця 1997 року грошова політи­ка фактично лишається заручницею фіскальної незбалансованості, оскільки спостерігається значна залежність центрального банку країни від уряду, неможливість проведення самостійної політики у монетарній сфері Це унеможливлює проведення ефективної монетарної політики і не дозволяє в повній мірі реалізувати потенціал її засобів для досягнення інших важливих цілей.

Проведення фіскальної і монетарної політики створює несприятливі умови для нагромадження капіталу, оскільки інвестиційний процес є похід­ним від стану у фіскальній та грошовій сферах.

Значна частина проблем здійснення мак-роекономічної політики пов'язана з умовами, в яких вона проводиться, а саме - з кризовим станом вітчизняної економіки, нестабільністю процесів, що в ній відбуваються

3метою вирішення проблеми виходу ук­раїнської економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхід­но подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. Серед першо­чергових завдань реформування фіскальної сфери є підвищення ефективності податкової системи.