Роль і значення узагальнень судової та господарської практики

Під судовою практикою слід розуміти діяльність суду загальної юрисдикції та господарського суду по однаковому застосуванню норм права при розгляді спорів. Відповідно до Закону України «Про судоустрій України Верховний суд України дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики, у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду:

— звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції сумнівів при здійсненні ними правосуддя щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів (п. 4 ст. 47);

— веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, знайомиться в судах з практикою застосування законодавства.

Згідно з п. 5 ст. 48 цього Закону при Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада.

Суддя Верховного Суду України аналізує судову практику, вносить в установленому порядку пропозиції щодо її поліпшення та удосконалення законодавства. Ці роз'яснення є обов'язковими для судів, інших органів, посадових осіб, що застосовують закон, з приводу якого дано роз'яснення. Наприклад, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

Згідно з п. 1 ст. 38 Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р. вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди. Пунктами 2, 3 ст. 39 названого Закону передбачено, що вищий спеціалізований суд веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику, надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики, дає спеціалізованим господарським судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції.

Слід відзначити, що значну роль у забезпеченні єдиної правозастосовчої практики в галузі аграрних відносин відіграють роз’яснення пленумів Верховного і Вищого господарського судів України. Проте згадані судові органи не створюють нові правові норми, а лише тлумачать їх суть (здійснюють неофіційне тлумачення, оскільки відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96 офіційне тлумачення Конституції України та чинних законів України уповноважений здійснювати лише Конституційний Суд України). Тому такі роз’яснення не можна вважати джерелами права у загальноприйнятому розумінні.