ПИТАННЯ 16. "Ідентифікаційна ознака" та її криміналістичне значення

Ознака є виразом властивостей предмета, його прикметою, здатною характеризувати об'єкт. Для того, щоб ознаку можна було використовувати як ідентифікаційну, вона має відповідати таким умовам. По-перше, ознака повинна найбільш повно відображати ідентифікаційні властивості предмета, бути відмінною

від середніх величин і норм. По-друге, важливою умовою є виразність ознаки, її здатність до постійного стабільного відображення. По-третє, ідентифікаційні ознаки повинні мати властивість стійкості (відносну незмінність).

Ідентифікаційні ознаки поділяються на загальні та окремі. Загальні ознаки притаманні однорідним об'єктам, тобто виражають найбільш загальні риси, властиві групі об'єктів (наприклад, високий зріст, округла форма обличчя тощо). Окремими ознаками називають такі, які дають змогу виокремити об'єкт із групи однорідних. Окремими ознаками зазвичай виступають деталі об'єкта. Але сама по собі окрема ознака ще не є достатньою підставою для ідентифікації об'єкта. Це можливо зробити лише на основі індивідуальної сукупності окремих і загальних ознак.

У процесі криміналістичної ідентифікації порівнюються сукупності ідентифікаційних ознак. На першій стадії за загальними ознаками встановлюється належність об'єктів, що порівнюються, до одного виду (групи), тобто встановлюється їх групова належність. Якщо особа, яка здійснює ідентифікацію, не встановлює достатньої кількості індивідуальних ознак, тоді процес ідентифікації завершується. За наявності достатніх для індивідуалізації об'єкта ознак може бути доведено тотожність об'єкта і встановлена індивідуально-конкретна тотожність. Тотожність вважається встановленою, якщо із заданої сукупності матеріальних об'єктів був виділений єдиний, який відрізняється від інших індивідуальним комплексом ознак. Схожість об'єктів за тими чи тими ознаками ще не означає їх тотожності. Наприклад, чорнило, яким був виконаний рукописний текст у документі, і чорнило, що міститься у пляшечці, вилученій у підозрюваного, можуть бути одного сорту і мати однаковий хімічний склад. З погляду хімії вони ідентичні, а з позиції криміналістики в цьому випадку можна говорити лише про загальну групову належність. Якщо ж у процесі експлуатації пляшечки з чорнилом у нього будуть внесені такі добавки (зміни), які зумовили індивідуальний хімічний склад, то в такому випадку можна буде встановити тотожність конкретного чорнила як елемента матеріальної обстановки злочину.