державне регулювання; 3 страница

В ст. 45 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачений порядок визначення висновків державної, екологічної експертизи недійсними.

Висновки державної, екологічної експертизи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі:

1) порушення вимог законодавства про проведення державної екологічної експертизи;

2) недотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

3) неврахування важливих достовірних відомостей про стан екологічної ситуації, що склалася в районі (місці) реалізації об'єкта екологічної експертизи, який може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, природних ресурсів, здоров'я людей;

4) порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи.

Крім того законодавством передбачається і порядок оскарження рішень, прийнятих на підставі висновків державної екологічної експертизи.

Рішення, прийняті, відповідними органами на підставі висновків державної екологічної експертизи, можуть бути оскаржені заінтересованими юридичними особами до відповідних вищих органів протягом місяця від дня їх прийняття, а в разі незгоди з рішеннями цих органів - в судовому порядку відповідно до законодавства України.

2.9. Фінансування екологічної експертизи

Фінансування державної екологічної експертизи здійснюється її замовником.

Державні екологічні експертизи об'єктів, що реалізуються за рахунок державних капіталовкладень, фінансуються за рахунок державного бюджету.

Фінансування державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та екологічно небезпечних діючих об'єктів і комплексів, що здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів, здійснюється відповідно за рахунок коштів державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища.

Кошти на проведення державної екологічної експертизи об'єктів, які фінансуються за рахунок її замовників чи державних капіталовкладень, виділяються в межах лімітів проектно-кошторисної документації згідно з нормативами, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Замовники інших екологічних експертиз, особи, заінтересовані в проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи та організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, які негативно впливають на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей, проводять екологічні експертизи за свій рахунок згідно з договорами.

Фінансування громадської екологічної експертизи здійснюється за рахунок коштів об'єднань громадян, громадських природоохоронних та інших фондів, а також цільових добровільних грошових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

2.10. Відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу

Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи е:

1) порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи;

2) надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності, об'єкта екологічної експертизи;

3) надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізацію проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, без позитивного висновку екологічної експертизи;

4) здійснення екологічної експертизи підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та іншими формуваннями, які не мають на це права;

5) недотримання під час реалізації об'єкта експертизи вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку державної екологічної експертизи;

6) незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи;

7) ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експертних органів і формувань необхідних відомостей і матеріалів;

8) підготовка завідомо неправдивого висновку державної екологічної експертизи.

Особи, винні в порушенні законодавства, в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільноїчи кримінальної відповідальності. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення в галузі екологічної експертизи.

Контрольні запитання та завдання

1. Які є форми екологічної експертизи?

2. Які об'єкти підлягають державній екологічній експертизі?

3. Назвіть нормативна-технічні документи затверджені Мінекобезпеки.

4. Поясніть, що слід розуміти під громадською екологічною експертизою?

5. Процедура проведення громадської екологічної експертизи.

6. Охарактеризуйте спеціальні екологічні експертизи.

7. Які органи державної влади здійснюють регулювання та управління в галузі екологічної експертизи?

8. Назвіть права та обов'язки експерта державної екологічної експертизи.

9. Які Ви знаєте права та обов'язки замовників екологічної експертизи?

10. Який порядок проведення екологічної експертизи?

11. Відповідальність за порушення законодавства про екологічну експертизу.

Розділ З

СУДОВА ЕКСПЕРТОЛОПЯ І СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА

ПЛАН (логіка викладу)

1. Поняття судової експертології і судової експертизи, іхні -види і значення.

2. Підготовка і призначення судової експертизи.

3.1. Поняття судової експертології і судової експертизи, їхні види і значення

Судова експертологія - це вчення про загальні теоретичні і методологічні проблеми судової експертизи, тобто виділення як її предмету того загального, що об'єднує методологічно і методично всі види судових експертиз і не є предметом інших наук (Р. С. Бєлкін, М. В. Салтевський).

Конкретний зміст предмету судової експертології, загальні принципи, завдання, методи і засоби поки що тільки зазначені і потребують розроблення. Разом з тим, як би не розвивалась теорія судової експертизи, судова експертологія повинна залишитись в рамках загальної

теорії науки криміналістики.

Експертиза - це форма застосування спеціальних знань (М. П. Яблоков). Судова експертиза - це процесуальна форма дослідження джерел доказової інформації.

Судова експертиза - це слідча дія з організації та тактики використання спеціальних знань з метою здобуття доказової інформації методами наукового дослідження, яка виконується за дорученням слідчих і судових органів і відображається у висновку експерта.

Судова експертиза - це процесуальна діяльність

слідчого з застосування спеціальних знань для розслідування злочинів (ст. 196-205 КПК України). На думку М. П. Яблокова спеціальні знання можуть застосовуватися різними шляхами:

• безпосередньо слідчим і судом, які здійснюють розслідування та розглядають кримінальну справу;

• одержанням довідок і консультацій у спеціаліста;

• залученням спеціаліста до участі в слідчій дії;

• проведенням ревізії;

• проведенням експертизи.

Роль експертизи в розслідуванні злочинів полягає в тому, що вона:

а) забезпечує здобуття нових доказів;

б) дозволяє вводити до процесу доказування фактичні дані, які для органолептичного сприйняття та дослідження недоступні;

в) надає можливість перевіряти достовірність фактів»

встановлених органолептичними засобами;

г) дозволяє за матеріальними відображеннями вирішувати проблему ототожнення людей та речей.

У практиці експертних установ України зараз визнана така класифікація судових експертиз.

1) криміналістична - почеркознавча, авторознавча, техніко-криміналістичного дослідження документів, траоологічна, судово-балістична, експертиза з метою ідентифікації особи за ознаками зовнішності, фототехнічна та експертиза холодної зброї;

2) планово-економічна експертиза - судово-бухгалтерська та планово-економічна;

3) товарознавча;

4) технічна експертиза - загального характеру, пожежно-технічна, будівельно-технічна, агротехнічна, су-дово-автотехнічна;

5) технологічна експертиза;

6) експертиза матеріалів і речовин- експертиза наркотичних речовин, експертиза металів і сплавів, експертиза фарб і лаків, експертиза паливно-мастильних матеріалів, експертиза волокон, експертиза скла та кераміки, експертиза пластмас і полімерів;

7) фармацевтична та фармакологічна експертиз'

8) експертиза харчових продуктів;

9) ґрунтознавча експертиза;

10) біологічна експертиза;

11) ветеринарна експертиза;

12) екологічна експертиза;

13) психіатрична експертиза;

14) психологічна експертиза;

15) експертиза отруйних речовин подразнюючої дії;

16) судово-медична експертиза;

17) інші судові експертизи, що розвиваються (фоно-скопічна, комп'ютерно-технічна, електроакустична, фонетична, органолептико-одорологічна, іхтіологічна тощо).

Судові експертизи проводяться в спеціальних установах, а також за їх межами спеціалістами, яких відбирає слідчий.

В Україні існують п'ять головних експертних установ:

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. діяча науки Бокаріуса, Одеський, Донецький і Львівський науково-дослідні інститути судових експертиз. Вони знаходяться у підпорядкуванні Міністерства юстиції України. Харківський інститут має філіали у Дніпропетровську і Автономній республіці Крим. Київський - у Тернополі, а Одеський - у Миколаєві.

Інститути і філіали проводять криміналістичні експертизи, судово-хімічні, біологічні, судово-автотехнічні, матеріалів і речовин, ґрунтознавчі та деякі інші.

Міністерство внутрішніх справ України має свою мережу експертних установ у державі (в центрі і в кожній області). У МВС України існує експертне-криміналістичне управління (ЕКУ), при УМВС України в областях експертно-криміналістичні відділи (ЕКВ), а в містах і районах відділення, групи і експерти. ЕКУ та ЕКВ проводять криміналістичні та деякі інші види експертиз, а районні експерти - тільки деякі види криміналістичних експертиз. Головне їхнє завдання - надати допомогу органам дізнання та слідства під час збирання доказів (огляду міста події).

Економічні експертизи проводяться в обласних бюро бухгалтерських експертиз. Судово-медичні - в Українському бюро судових експертиз та обласних бюро, які, як правило, працюють на основі кафедр судової медицини медичних університетів та інститутів.

Товарознавчі експертизи проводяться в бюро товарних експертиз.

Психіатричні експертизи проводяться амбулаторне в лікувальних установах і стаціонарно - в спеціальних психіатричних лікарнях.

Відомо, що в Україні приділяється особлива увага розвиткові наукових досліджень у галузі судової експертизи.

За останні роки в практиці правоохоронних органів щодо використання даних різних галузей природничо-технічних наук при розслідуванні злочинів накопичений певний позитивний досвід. Сьогодні створено новий структурний підрозділ у системі експертно-криміналістичної служби МВС України - криміналістичний центр, у якому організовано проведення не лише традиційних, але й нових видів експертиз. Активно розвиваються експертні криміналістичні дослідження в системі МЮ України.

Подальше удосконалення судової експертизи неможливе без законодавчої роботи, яка сьогодні інтенсивно ведеться в Україні. Важливою є координація діяльності та об'єднання зусиль експертних установ держави щодо Оптимального використання інтелектуальної (експертних кадрів) та інструментальної бази, маючи на меті найбільш повне і дійове задоволення і слідчої та судової практики в проведенні експертних досліджень.

3.2. Підготовка і призначення сурово? експертизи

Підготовка до призначення та 'проведення судової експертизи включає:

1) визначення мети та конкретних завдай^ Йксперт-ного дослідження;

2) визначення експертної установи або експерта;

3) підготовку матеріалів для дослідження;

4) винесення постанови про проведення експертизи, формулювання завдання експерту;

5) підготовку зразків для дослідження;

6) створення умов для проведення експертизи, якщо остання проводиться поза експертною установою.

Матеріали до експертної установи доставляють поштою, спецзв'язком або кур'єром.

Під час підготовки матеріалів на експертизу слідчий взаємодіє зі спеціалістом: у виборі експерта, визначенні мети експертизи та її виду, формулюванні конкретного завдання (які необхідно зразки і як їх одержати тощо).

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий створює експерту необхідні умови для роботи, охорону, забезпечення технічними засобами, приміщенням. У провадженні експертизи інколи бере участь слідчий, з дозволу останнього може бути прит сутній обвинувачений (особливо при планово-економічних експертизах).

При проведенні судово-медичної та психіатричної експертиз слідчий взаємодіє з органами дізнання з питань забезпечення охорони, доставки обвинуваченого на експертизу.

Визначення мети експертизи та формулювання питань складають одне з головних завдань підготовки судової експертизи. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:

1) причинного зв'язку між явищем та його наслідками;

2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

3) властивостей та стану досліджуваних об'єктів (на-і приклад, судимість, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

4) родової належності та індивідуальної тотожності. При формулюванні питань слідчий керується такими положеннями:

• з'ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою експертизи;

• ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами встановлення (одержання) інформації Щодо факту, який встановлено;

• визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності використовують допомогу спеціаліста.

Крім первинної експертизи можуть призначатися додаткова та повторна. Додаткова експертиза призначається у випадках, коли необхідно встановити факти (обставини) щодо нових джерел інформації, які ще не досліджувалися. Наприклад, при встановленні виконавця підпису з'являються нові підозрювані (обвинувачені), від яких відбираються зразки на дослідження та призначається додаткова експертиза, яку звичайно проводить той самий експерт.

Повторна експертиза проводиться у випадках, коли:

а) висновок експерта суперечить основним матеріалам справи, які добуті іншими засобами доказування;

б) у дослідженні застосовувалися методи, які не відповідають досягненням сучасної науки;

в) експертом досліджувались не всі пред'явлені дже

рела (неповнота дослідження);

г) у експерта відсутні спеціальні знання для дослідження пред'явлених об'єктів (некомпетентність).

Повторна експертиза досліджує матеріали первинної експертизи, тому вона доручається комісії експертів, до складу якої може належати експерт, що проводив першу

експертизу.

За кількістю спеціальних знань, які використовуються під час провадження експертиз, останні поділяють на комплексні та комісійні.

Комплексна експертиза призначається у разі, коли для вирішення питання (питань), що поставлено слідчим, дослідження джерела інформації необхідно проводити різними методами та засобами, спеціалістами різних галузей знань. Наприклад, з метою визначення механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), аварії на авіатранспорті, залізниці необхідно дослідити джерело події спеціалістами різних галузей знань (криміналістики, медицини, хімії, фізики, організації служби руху тощо).

Комісійна експертиза - це дослідження об'єктів групою спеціалістів однієї галузі знань. Наприклад, дослідження потерпілих у авіакатастрофі комісією судмед-експертів. Комісію експертів, як правило, призначає керівник експертної установи для швидкого проведення дослідження великої кількості об'єктів (документів, слідів пальців рук тощо). Склад експертної комісії визначає слідчий за консультацією керівника експертної

установи.

Призначення та організація судових експертиз в Україні здійснюється згідно з Законом України «Про судову експертизу» (1994) та Інструкцією про організацію провадження судових експертиз у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України (1988).

Використання висновку експертизи потребує від слідчого перш за все оцінки його як рівноправного доказу в системі збирання доказів у справі. Оцінка наукової обґрунтованості та достовірності висновків - одне із важливих завдань діяльності слідчого.

Існують два способи оцінки наукової достовірності висновку:

а) аналіз умов і методів проведення дослідження;

б) зіставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять відомості стосовно предмету дослідження, тобто перевіряється відповідність висновку дійсності.

Під час аналізу умов і методів дослідження слідчий. аналізує:

1) компетентність експерта, який проводив експертизу;

2) повноту дослідження об'єктів експертизи;

3) достатність представлених експерту порівняльних зразків;

4) обгрунтованість вихідних наукових положень, прийнятих експертом;

5) наявність протиріччя у висновках експерта;

6) форму висновків експерта, відповідність форми ре;

зультатам дослідження.

При порівнянні висновків експерта із зібраними у справі доказами використовуються методи логічного аналізу, способи групування, зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами. У випадку встановлення протиріччя призначають додаткову, повторну або комплексну експертизу.

Контрольні запитання та завдання

1. Сформулюйте поняття судової експертизи.

2. Дайте визначення судової експертизи.

3. Який порядок підготовки і призначення судової екс' пертизи?

МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

Розділ 1

НАУКОВО-МЕТОДОЛОПЧНА ОСНОВА МІЖНАРОДНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА

ПЛАН (логіка викладу)

1. Місце міжнародна-правових норм охорони навколишнього природного середовища в загальній системі міжнародного права.

2. Поняття міжнародного екологічного права.

3. Принципи міжнародного екологічного права.

1.1. Місце міжнародно-правових норм охорони навколишнього природного середовища в загальній системі міжнародного права

Поняття міжнародного права

Як самостійний нормативний комплекс воно представляє собою сукупність юридичних норм, які створюються спільно державами з метою регулювання їх взаємних відношень та інших відношень у сфері їх загальних

інтересів.

Розвиток законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища обумовлено проблемами екологічної кризи, яка наростає:

• посилюється парниковий ефект;

• слабкий розвиток технологічної переробки відходів;

• виснаження озонового шару;

• забруднення світового океану.

Міжнародно-правові норми охорони навколишнього природного середовища чітко виділилися зараз у загальній системі міжнародного права як самостійна, специфічна сфера регулювання.

Виникнення нових сфер взаємодії людини та навколишнього природного середовища розширює предмет міжнародно-правового регулювання по захисту навколишнього природного середовища.

1.2. Поняття міжнародного екологічного права

Міжнародне право навколишнього середовища - це сукупність міжнародно-правових принципів та норм, які регулюють на загальноприйнятих принципах та нормах міжнародні права, міждержавні суспільні відношення по збереженню, раціональному використанню міжнародних екологічних ресурсів, навколишнього природного середовища та його раціонального використання та відновлення з метою забезпечення сприятливих для життя людини якостей екосистеми.

Має самостійний предмет правового регулювання -міжнародні екологічні відношення, котрі за своїм змістом відрізняються від інших відношень у галузі міжнародного співробітництва, від аналогічних відношене внутрішнього екологічного права.

1.3. Принципи міжнародного екологічного права

Кожна держава, здійснюючи право на проведення по відношенню до національної системи охорони середовища, виконує загальнопризнані принципи та норми сучасного міжнародного права:

Основні принципи:

• повага державного суверенітету, суверенна рівність держав;

• територіальна недоторканність та цілісність, співробітництво;

• мирне рішення міжнародних спорів;

• міжнародно-правова відповідальність. Спеціальні принципи:

• неприпустимість заподіяння трансграничної шкоди;

• екологічно обґрунтоване раціональне використання природних ресурсів;

Його характеризують такі елементи:

а) раціональне планування та керівництво відтворюваними та невідтворюваними ресурсами землі в інтересах нинішнього та майбутнього поколінь;

б) довгострокове планування екологічної діяльності із забезпеченням екологічної перспективи;

в) оцінка можливих наслідків діяльності держави в межах Своєї території;

г) підтримання природних ресурсів, що використовуються, на оптимально допустимому рівні тощо. недопущення радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища;

• захист екологічних систем Світового океану;

• заборона військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище в концентрованому вигляді;

• забезпечення екологічної безпеки;

• міжнародно-правова відповідальність.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте місце норм міжнародного екологічного права в загальній системі міжнародного права.

2. Сформулюйте поняття міжнародного екологічного права.

3. Назвіть принципи міжнародного екологічного права.

Розділ 2

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

ПЛАН (логіка викладу)

1. Нормативні акти як джерела міжнародного екологіч ного права.

2. Міжнародні об'єкти охорони навколишнього природного середовища.

3. Координуюча роль міжнародного права у світовому механізмі охорони навколишнього природного середовища.

2.1. Нормативні акти як джерела міжнародного екологічного права

Розрізняють акти двосторонніта багатосторонні. До багатосторонніх відносяться:

• конвенції;

• договори;

• угоди;

• резолюції Міжнародних організацій:

Наприклад, Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (17 вересня 1979 р. м. Берн), Україна приєдналася до Конвенції Законом України від 29 жовтня 1996 р. чим підтвердила своє прагнення до співробітництва з іншими державами в галузі охорони природи.

Конвенція про захист Чорного моря від забруднення- прийнята 21 квітня 1992 р. (м. Бухарест). Ратифікована Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р., де крім загальних положень і зобов'язань були прийняті ст. 6. Забруднення небезпечними речовинами;

ст. 7. Забруднення з джерел, що перебувають на суші;

ст. 8. Забруднення з суден; ст. 9. Співробітництво у боротьбі з забрудненням у надзвичайних ситуаціях; ст. 10, Забруднення, викликане похованням; ст. 11. Забруднення, викликане діяльністю на континентальному шельфі;

ст. 12. Забруднення з атмосфери або через неї; ст. 13. Захист живих морських ресурсів; ст. 14. Забруднення небезпечними відходами під час їх транскордонного переміщення. Що дозволить максимально забезпечити охорону і захист Чорного моря в цілому.

Конвенція про біологічне різноманіття (5 червня 1992 р. м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Ратифікована Законом України від 29 листопада 1994 р.

Мета цієї Конвенції - збереження біологічного різноманіття, стале (невиснажливе) використання його компонентів, які у перспективі не призведуть до вичерпання біологічного різноманіття та збережуть, тим самим, його здатність задовольняти потреби нинішніх і прийдешніх поколінь.

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (2 лютого 1971 р. м. Рамсар, Іран; Із поправками згідно з Паризьким протоколом 1982 р. і Ріджинськими поправками 1987 р.).

Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (11 червня 1992 р. м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996р.

На Конвенції відзначалось занепокоєння людства зміною клімату на Землі, що може несприятливо вплинути на природні екосистеми і людство. В зв'язку з цим Сторони зобов'язались «...захищати кліматичну систему на благо нинішнього і майбутніх поколінь людства на основі справедливості і у відповідності з їх спільною, але диференційованою відповідальністю і можливостями».

Конвенція про збереження мігруючих видів ди. ких тварин (Женева, 1997 р.),- Україна приєдналася 19.03.1999р.

Конвенція про захист та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Гельсінкі 1997р.).

Об'єднана конвенція про безпеку з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами (Відень, 1997 р.).

Базельська конвенція про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.) - ратифікована Україною 01.07.1999р.

Угода про збереження кажанів у Європі (1991 р.),-Україна приєдналася 14.05.1999 р.

Двосторонні угоди:

Угода про взаємодію держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуацій від 12.04.1996 р. Ратифікована Законом України від 05.11.1998р.

Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі попередження аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків (23.04.1997 р.). Ратифікована Законом України від 01.07.1999р.

Угода між Кабінетом Міністрів та Виконавчою владою Грузії про співробітництво у галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків від (07.12.1998 р.) - ратифікована 13.07.1999р.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про співробітництво та надання взаємної допомоги в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідацій їхніх наслідків (27.10.1998 р.) -ратифікована 19.10.1999р.

2.2. Міжнародні об'єкти охорони навколишнього природного середовища

повітряний басейн;

космос;

світовий океан;

Антарктида;

природні ресурси, що діляться.

2.3. Координуюча роль міжнародного права у світовому механізмі охорони навколишнього природного середовища

Причин»:

• загроза масштабної трансграничної шкоди національним системам навколишнього природного середовища;

• загальна екологічна небезпека;

• необхідність розробки та прийняття універсальних імперативних норм поведінки держав.

Міжнародні природоохоронні організації:

•ЮНЕСКО(1948р.);

•В003(1946р.);

•МАГАТЕ(1957р.);

• МСОП (Міжнародна спілка охорони природи ті природних ресурсів, 1948 р.);

• ФАО (сільськогосподарський та продовольчий орган 00Н, 1945 р.).

• ММО (Міжнародна морська організація, 1948 р.);

• ВМО (Всесвітня метеорологічна організація, 1947 р.);

• ЮНДРО (бюро 00Н по наданню допомоги у випадку стихійного лиха).

2.4. Міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи

Згідно Закону України «Про екологічну експертизу» міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи здійснюється відповідно до міжнародних договорів.

Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті що передбачені законодавством України про охорону навколишнього природного середовища, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Міжнародні екологічні експертизи регламентуються міжнародними договорами.

Положення про міжнародне співробітництво в сфері наукової і науково-технічної експертизи визначено в ст. 36 Закону України «Про екологічну експертизу», де зазначено що співробітництво України з іншими державами у сфері наукової і науково-технічної експертизи здійснюється від-, повідно до міжнародних договорів України.