Парниковий ефект. Відповідно до досвідченим даним концентрація ЗІ2 у атмосфері за 140 років зросла з 0,027% до 0,033% і продовжує зростати

Відповідно до досвідченим даним концентрація ЗІ2 у атмосфері за 140 років зросла з 0,027% до 0,033% і продовжує зростати. За прогнозом концентрація вуглекислого газу атмосфері до 2005 р. може становити від 0,04 до 0,05%, що може спричинити до підвищення середньої температури земної поверхні і є нижніх верств атмосфери на 10 °З повагою та підйому рівня океану з допомогою танення полярної криги на 1,5 м. Таке явище пов'язані з так званим „парниковим ефектом", який залежить від властивості атмосфери пропускати сонячну радіацію, але затримувати земне випромінювання і тим самим сприяти акумуляції тепла Землею. Лише про вікнах прозорості віддача тепла здійснюється майже безперешкодно (за відсутності хмар). Найбільш важливе вікно прозорості лежить у інтервалі довжини 7—14 >мкм. Головний внесок у формування парникового ефекту вносять водяний і вуглекислий газ, які у атмосфері. Відомо, також, що спектр поглинання атмосфери у "вікнах прозорості визначається як впливом вуглекислого газу та таких газових компонентів як озон, фреони і ще, зокрема й аерозолі. Схематично явище парникового ефекту представлене рис. 1. Одні вчені, як, наприклад, У.Болдерс — президент Національного центру вивчення атмосфери (США), вважають, що парниковий ефект неминучий, іншіучение-климатологи настроєні більш оптимістично. Надлишок чинників, що впливають на клімат, дає можливості визначити переваги кожного їх. Крива природних коливань клімату сьогодні точиться вниз до похолоданню, що перевищує тенденцію збільшення температури з допомогою парникового ефекту. Але з прогнозам найближчим часом результат взаємовпливу цих факторів повинен зміститися убік зростання температури.

3. Тенденції впливу діяльності зміну клімату

Наукові дослідження дали нові переконливі докази, що глобальне потепління, що відбувається протягом останні 50 років, є наслідком людської діяльності. Вчені застерігають, що ймовірне руйнівну глобальне потепління в XXI ст. може супроводжуватися підняттям рівня Світового океану, зміною погодних умов, зокрема виникненням таких широкомасштабних явищ, як ЕльНиньо. Попри те, потреби скорочення використання викопного палива й зменшення викидів «парникових газів» обмеження змін є загальновизнаною, споживання цього виду палива зростає, із чим значною мірою пов'язане збільшення викидів «парникових газів», особливо транспортними засобами. За період 1992—1999 рр. споживання у світі збільшилося на 10 %. У найрозвиненіших країнах споживання енергії душу населення залишається найвищим, попри вжиті заходи з енергозбереження, впровадження чистих технологій, а окремих випадках і її. Глобальна емісія вуглецю із 1965 по 1998 р. подвоїлася, під час досягнення зростання середньому становив 2,1 % протягом року.Рекордний рівень глобальних викидів ЗІ2 (23 900 млн. т) зафіксували 1996 р. У 1999-му р. в розвинених країн річне споживання душу населення загалом було еквівалентну 6,4 тонн нафти. Це 10 разів перевищує показники країн.

4. Шляхи недопущення глобальної кліматичної і екологічній катастрофі

Роль права в регуляції взаємодії природи й суспільства полягає у встановленні науково обгрунтованих правил поведінки людини стосовно природі. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою законодавстві і тому стають загальнообов'язковими до виконання і дотримання нормами права, забезпеченими державним примусом у разі їх невиконання.Беручи до уваги комплексний характер проблем екології, їх органічна зв'язок із усіма політичними, соціальними і економічними чинниками, стратегія природокористування України мусить бути одній з фундаментальних складових стратегії перебудови правового, демократичної держави з розвиненою ринковою економікою. Однією з таких незаперечних прав є право громадян екологічну безпеку. Він забезпечується комплексом юридичних, економічних, технологічних і гуманітарних чинників.Серйозною вадою чинного сьогодні природоохоронного законодавства і є те що, що формувалося воно попозаресурсним ознаками, тобто окремої регуляції підлягають земельні, водні, гірські, лісові,атмосфероохранние та інші відносини. Такий їхній підхід не забезпечував комплексності в регуляції відносин щодо природного довкілля як єдиного організму.