Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості

Згідно з кейнсіанською теорією короткострокова рівновага в економіці може забезпечуватися за умов як повної, так і неповної зайнятості.

Довгостроковою макроекономічною рівновагою є такий стан економіки, коли заплановані сукупні витрати дорівнюють потенційному ВВП [2]; тоді в економіці досягається короткострокова і довгострокова рівновага і забезпечується повна зайнятість.

Виходячи із класифікації відрізків сукупної пропозиції (ВВП), то «кейнсіанський відрізок»[3] характеризує такий тип економіки, в якому ресурси не повністю зайняті у виробничому процесі, а перехід до потенційного ВВП відповідає моделі «крайнього випадку», тобто можливий лише завдяки збільшенню обсягу сукупного попиту, а відтак і сукупних витрат. В даному випадку іде мова про подолання рецесійного розриву (рис. 9.2).

На противагу «кейнсіанському», «вертикальний відрізок»[4] характеризує такий тип економіки, яка здатна виробляти потенційний ВВП, а отже при максимальному рівні зайнятості ресурсів. Але за даних умов в економіці спостерігається омітне переважання витрат за незмінності обсягів виробництва, що спричиняє ріст цін. Рівновага у даному варіанті можлива за рахунок зменшення сукупних витрат. В даному випадку іде мова про подолання інфляційного розриву (рис. 9.2).

На графіку: С+І – заплановані сукупні витрати (домогосподарств та фірм), ЧНП – чистий національний продукт, С+І₀ – фактичні сукупні витрати, N – точка довгострокової макроекономічної рівноваги; N₁,N₂– точкикороткострокової макроекономічної рівноваги.

Графічно рецесійнийрозрив – це відрізок, який відображає відстань по вертикалі між лінією потенційно необхідних фактичних сукупних витрат - (С+І₀)₀, і лінією фактичних сукупних витрат (С+І₀)₁.

Рис. 9.2. Інфляційний та рецесійний розриви