Структурна перебудова соціальної сфери

Перехід до ринкової системи господарювання не супроводжувався диверсифікацією системи фінансування соціальної сфери. Ліквідація громадських фондів споживання не компенсувалася адекватним збільшенням обсягів децентралізованих ресурсів. Досі головним джерелом фінансування залишається державний бюджет, який не в змозі забезпечити достатнього рівня соціальних видатків. Через дефіцит фінансових ресурсів відбулося різке падіння якості соціальних послуг і зниження рівня соціального захисту. Соціальні втрати перехідного періоду призвели до додаткових соціальних випробувань, стали джерелом дестабілізації, соціальної дезінтеграції.

Незадовільний рівень соціального захисту й соціальних послуг призвів до того, що неефективно використовується трудовий потенціал країни, темпи зростання доходів суттєво відстають від темпів зростання цін на товари та послуги, скоротилися реальні грошові доходи населення.

Вихід української економіки на нову траєкторію економічного зростання закономірно ставить проблему невідкладної перебудови соціальної сфери. Сьогодні головним і визначальним у проведенні реформ є суттєве посилення їх соціальної спрямованості. Соціальна сфера повинна стати ефективним сектором економіки і стимулом прискорення економічного прогресу.

Забезпечення економічного зростання в Україні зумовлює високу актуальність проблеми досягнення його сталості та темпів. Досвід економічно розвинутих країн переконливо свідчить, що в сучасних умовах зазначені економічні параметри вирішальним чином залежать від масштабів та якісного рівня інвестиційної діяльності, структурно-технологічних змін на основі інновацій. Можна стверджувати, що саме рівень розвитку й динамізм інвестиційно-інноваційних процесів формують у сучасних умовах стратегічну основу сталого економічного зростання.