Становлення і розвиток господарств ринкового типу в АПК України

Поряд з державним і недержавним (приватним) укладом за результатами аграрної реформи в Україні сформувалися і функціонують: присадибний уклад, приватно-індивідуальний уклад (фермерські (селянські) господарства, приватні і приватно-орендні підприємства) та приватно-колективний уклад (господарські товариства усіх типів, виробничі кооперативи й ін.)

Широкомасштабне реформування КСП створило умови для прискорення розвитку фермерства. У 2000-2002 рр. було створено 5,7 тис. нових фермерських господарств, проте у розвитку фермерства важливу роль відіграють розміри земельних ділянок, що від 20 га в 1993 р. збільшилися до 66,2 га сільськогосподарських угідь у 2002 році. Найбільш масовою і гнучкою формою господарювання залишаються одноосібні селянські господарства (близько 6,5 млн. господарств, що використовують 18,8 % сільськогосподарських угідь країни), питома вага яких у виробництві м'яса становить 2/3, товарного молока - 67 %, яєць - 66, картоплі - 99, овочів - 83, плодів та ягід - 82 %, але вони не можуть бути переважаючими в оглядовій перспективі розвитку аграрного виробництва (через малі розміри, ручну працю, низький рівень використання НТП, велику питому вагу пенсіонерів - до 2/3, тощо).

Серед організованих на базі колишніх КСП та радгоспів великомасштабних сільськогосподарських підприємств найбільшу питому вагу займали господарські товариства та приватно-орендні підприємства. Повільно відбувається процес створення сільськогосподарських кооперативів та кредитних спілок.

Відносно короткий період роботи в нових умовах, а також кризові явища, що охопили сільськогосподарське виробництво, не дозволяють у достатній мірі оцінити економічну результативність аграрної реформи. На сьогоднішній день поки ще не вдається привести переконливих і систематичних прикладів на користь значного збільшення врожайності, валового виробництва продукції в результаті зміни форм власності на землю і майно. Проте дворічний досвід роботи цих підприємств свідчить про їх високу життєздатність. Так, виробництво валової продукції сільського господарства у 2001 та у 2002 році порівняно з попередніми роками зростало на 4,7 та 7,0 відсотків відповідно. Якщо в 1999 році кількість збиткових сільськогосподарських підприємств складала 85,0 % від загальної їх кількості, то в 2002 році питома вага прибуткових складала 61,4 %, а середній рівень рентабельності недержавних сільськогосподарських підприємств по галузі складав 8,3 %. На даному етапі агроформування усіх форм господарювання мають право на існування і в конкурентному середовищі будуть виявлятися більш ефективні з них. Найсприятливішими на сучасному етапі стають формування, що ґрун­туються на приватній власності на землю і майно та колективних формах організації виробництва, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від розміру вкладених у загальне виробництво капіталу (землі і майна) та праці. До того ж, якщо в подальшому визначатимуться більш привабливі з економічної точки зору формування, пайовики законодавчо мають право на безперешкодний вихід і одержання земельної частки паю в натурі.

Внаслідок аграрної реформи укладна структура сільського господарства істотно змінилася і сформувалися або активно формуються передумови для становлення нових укладів і субукладів. Уже створені господарські структури різних форм власності будуть трансформуватися в більш раціональні.

Аналіз процесів трансформації відносин власності в АПК і прогноз їх подальшого розвитку підводить до висновку, що розвиток відносин власності знаходиться у прямій залежності від підтримки державою його еволюційного процесу. У цьому аспекті державне регулювання ринкової економіки на макрорівні визначається впливом на діяльність господарських суб'єктів різних форм власності засобами індикативного планування, фіскальної політики, цінового регулювання та прямого інвестування. Доповнення державного регулювання функцією управління процесом розвитку відносин власності на усіх рівнях є найважливішою передумовою ефективного здійснення аграрної політики.