Редукційне моделювання систем комплексної інформатизації

Технологія створення великих інформаційних систем (далі - ІС) висуває особливі вимоги до методик реалізації і програмних інструментальних засобів, а саме.

Реалізацію великих проектів прийнято розбивати на стадії аналізу (перш ніж створювати ІС, необхідно зрозуміти й описати бізнес-логіку предметної області), проектування (необхідно визначити модулі й архітектуру майбутньої системи), безпосереднього кодування, тестування й супроводу.

Відомо, що виправлення помилок, допущених на попередній стадії, коштує приблизно вдесятеро дорожче помилок поточних, із чого випливає, що найбільш критичними є перші стадії проекту. Тому вкрай важливо мати ефективні засоби автоматизації ранніх етапів реалізації проекту.

Великий проект неможливо реалізувати поодинці. Колективна робота суттєво відрізняється від індивідуальної, тому при реалізації великих проектів необхідно мати засіб координації й керування колективом розробників.

Життєвий цикл створення складної ІС може бути зіставлений з очікуваним часом її експлуатації. Інакше кажучи, у сучасних умовах компанії перебудовують свої бізнес-процеси приблизно раз у два роки, і стільки ж часу потрібно (якщо працювати в традиційній технології) для створення ІС. Може виявитися, що до моменту її здачі вона вже нікому не потрібна, оскільки компанія, що замовила ІС, змушена перейти на нову технологію роботи. Отже, для створення великої ІС життєво необхідний інструмент, який би значно (у кілька раз) зменшував час розробки таких систем.

Внаслідок тривалого життєвого циклу може виявитися, що в процесі створення системи зовнішні умови змінилися. Звичайне внесення змін у проект на пізніх етапах створення ІС досить трудомісткий і дорогий процес. Тому для успішної реалізації великого проекту необхідно, щоб інструментальні засоби, на яких він реалізується, були досить гнучкими й легко пристосовувалися до мінливих вимог.

На сучасному ринку засобів розробки ІС досить багато систем, що тією чи іншою мірою задовольняють перерахованим вимогам. У даній роботі не ставиться за мету дати огляд або порівняльний аналіз таких засобів. Буде розглянута цілком конкретна технологія розробки, заснована на редукційних рішеннях, розглянутих вище. Для проведення аналізу й реорганізації бізнес-процесів буде запропонована неформальна специфікація с истеми а налізу б ізнес -п роцесів у предметній області (САБП) як САSЕ - засобу верхнього рівня.

Створення ІС, як і вирішення будь-яких інших задач, сполучене з використанням змішаної стратегії - чергування декомпозицій і композицій об’єктів (задач, програм, даних і т.і.). В основі останніх лежать відносини між складними та порівняно простими об’єктами. При цьому декомпозиції та композиції лише дуальні форми використання одних і тих же відношень.

Незважаючи на екстенсiональну рівноправність декомпозицій і композицій, що випливає з сказаного, на iнтенсiональному рівні вони принципово розрізняються. Проявляється це вже в тому, що в практиці програмобудування, зокрема створення ІС як добре відомо, домінує термін декомпозиція, а в теорії – композиція. Для цього, здавалося б дивного стану, є дуже серйозні об’єктивні причини, які, нажаль, досі належним чином не усвідомлені. Суть їх полягає не в iгноруванні практики, а в тому, що декомпозиції, задані безвідносно до загальнозначних операцій композиції(!), в принципі не можуть виступати у вигляді фундаменту програмування як наукової дисципліни.

Зрозуміло, що це не принижує приорітетну прагматичну значимість декомпозицій, заданих не за допомогою операцій композиції, а лише уточнює їх місце в логіко-предметній специфікації програмування. Більш точно кажучи, переносить їх з логічних (загальнозначних) конструктивних засобів - програмологічних операцій, у креативні, найбільш творчі, специфічні (а не загальнозначні!) засоби програмування, що задаються об’єктами з універсума O. Об’єктивна необхідність такого перенесення безпосередньо випливає з теорем типу широко відомої теореми Райса про неконструктивність розпізнання нетривіальних властивостей програм. Адже властивість декомпозуємості програм, очевидно, є нетривiальною.

Тому, зважаючи на принцип конструктивностi, поняття декомпозиції, визначене безпосередньо - безвідносно поняття композиції(!), справді, не може розглядатися у вигляді логіко-орієнтованого фундаменту програмування як наукової дисципліни. Іншими словами, операція декомпозиції не може розглядатися як програмологічна операція. А тому залишається єдина можливість для останньої – бути композицією.

Таким чином, має місце наступний основоположний

Принцип композиційностi. Програмологічні операції суть композиції.

Безпосередньо з цього принципу випливає, що незважаючи на те, що програмування як дисципліна по формі проявляється у вигляді декомпозиційно-композиційної побудови програм, по своїй глибинній суті воно – композиційне. Іншими словами, програмування як процес побудови програм може бути адекватно уточнене (експліковане) у вигляді покрокового використання композицій як засобів застосування засобів побудови програм, тобто програмологічних операцій.

Основоположне значення принципу композиційностi полягає в тому, що він, зважаючи на принцип програмологічностi, адекватно конкретизує інтуїтивний зміст поняття програмотворення, виявляючи істинну композиційну природу програмологічних операцій і програмобудування як процесу побудови програм в цілому. Редукційна технологія програмування займає ключове місце в системі забезпечення адекватних суті декомпозицій задач. Цим самим відкривається реальний шлях до створення редукційно-композиційної платформи, яка є концептуально єдиним фундаментом всієї теорії і практики програмування і зокрема створення систем комплексної інформатизації бізнес-процесів.