Оцінка рівня та якості життя населення

Спосіб життя, як правило, зумовлений рів­нем розвитку суспільства і включає як ре­лігійну й політичну орієнтацію, так і на­лежність до певної професії, наявність ос­віти, мотивацію до праці, існуючий імідж, мораль. На нього справляють значний вплив національні традиції, інтереси, куль­тура поведінки і система цінностей, рівень самореалізації особистості та задоволення досягнутим становищем у суспільстві. Завдання проектувальників полягає в тому, щоб визначити найважливіші потреби населення, яке проживає в районі реалізації проекту, й оцінити можливості задоволення деяких з них завдяки успішному здійсненню проекту.

Поняття рівня та якості життя визначити складніше, а ще важче виміряти. Сучасне трактування рівня життя пов'язане насамперед з доходами населення, рівнем і структурою спожи­вання матеріальних благ, побутових і соціально-культурних послуг. До основних параметрів якості життя слід віднести умови та безпеку праці, житлові умови, можливість відпочинку, умові освіти, стан довколишнього середовища (екологічний аспект якості життя), соціально-психологічні фактори. Сучасна соціологія практично не мас шкали якості життя та її складових, яка б дала змогу створити статистичну звітність, аналізувати динаміку розвитку, виявляти міжрегіональні спів­відношення і прогнозувати ці інтегральні показники, оцінюючи вклад тих чи інших проектів у зміни, що відбуваються.

Вітчизняний підхід до аналізу рівня життя заснований, зде­більшого, на порівнянні таких показників:

* величина ВВП і середньорічні темпи приросту;

* частка домашніх господарств у використаному ВВП;

* реальні середні грошові доходи на душу населення і середньорічний темп їх приросту;

* реальна заробітна плата, середньорічні темпи її приросту, частка оплати праці найманих працівників у ВВП.

Аналіз динаміки доходів населення України дає змогу вия­вити такі тенденції:

* значне падіння реальних доходів населення та його особистого майна внаслідок бурхливого підвищення споживчих цін, знецінення заощаджень, практичної відсутності програми соціальної підтримки державою;

* погіршення структури доходів населення, зменшення частки оплати праці в доходах, що призвело до зниження стимулюючої функції зарплати та істотного падіння продуктивності праці;

* різка поляризація особистих доходів, відсутність меха­нізмів перерозподілу доходів і компенсаційних виплат, які б дозволили посилити соціальний фактор проведення трансформа­ційних економічних перетворень;

* надмірна міжгалузева диференціація доходів, зумовлена знеціненням інтелектуальної та висококваліфікованої праці, у сферах освіти, охорони здоров'я і культури, та явний пріоритет у доходах працівників паливно-сировинної сфери, сфери обігу та управління.