Особливості вартісної оцінки трудового потенціалу

Вартісна оцінка трудового потенціалу є необхідним етапом процесу формування й оцінки сукупного потенціалу підприємства і являє собою процес визначення величини трудового потенціалу у вартісному вираженні.

Цілі вартісної оцінки трудового потенціалу можна розділити на три групи:

1)визначення ступеня впливу трудового потенціалу на підвищення або зниження ринкової ціни та сукупного потенціалу підприємства;

2)визначення ступеня впливу трудового потенціалу на інвестиційну привабливість підприємства;

3)визначення обсягу витрат на реструктуризацію трудового потенціалу у випадку передпродажної або постприватизаційної реструктуризації самого підприємства, а також при антикризовому управлінні або інноваційному проектуванні.

У найбільш загальному вигляді можна виділити два найпоширеніші підходи до визначення вартості трудового потенціалу:

- витратний;

- доходний.

Відповідно до витратного підходу вартість трудового потенціалу являє собою сукупність фактичних витрат на його створення.

Доходний підхід до визначення вартості трудового потенціалу пов'язаний з оцінкою реальної вигоди, яку має підприємство від праці працівників. У цьому випадку вартість трудового потенціалу дорівнює капіталізації частини прибутку, що генерується цією працею, і у випадку, якщо показники ефективності підприємства перевищують середньогалузеві, то ця вартість певною мірою враховується через гудвіл.

Для оцінки розміру трудового потенціалу підприємства про­понується взяти такі показники:

1. Продуктивність праці промислово-виробничого персоналу:

Продуктивність праці = ЧВ-МВ-ВЕ-АМ / ЧП_с (11.1)

де ЧВ — чистий виторг від реалізації, тис. грн; МВ — матеріаль­ні витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного обсягу продукції, тис. грн; ВЕ — вартість енергоносіїв, спожитих у процесі виробництва та реалізації продукції, тис. грн; АМ — су­ма амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів підприємства, тис. грн; ЧП_С — середньоспискова чисель­ність промислово-виробничого персоналу, осіб.

2. Коефіцієнт змінності робочої сили (К_зр):

К_зр = Ф_д / Д_н (11.2)

де Фд— кількість людино-днів, фактично відпрацьованих пра­цівниками в усіх змінах (чи за планом) протягом аналізованого періоду; Д_н — кількість людино-днів, відпрацьованих у найнавантаженішу зміну протягом аналізованого періоду.

3. Коефіцієнт змінності роботи робочого місця (К_зм):

(11.3)

де БВ — балансова вартість обладнання, розміщеного на робо­чому місці, тис. грн; Ч_м — частка витрат на модернізацію об­ладнання, встановленого на робочому місці, за весь строк слу­жби у його загальній балансовій вартості; Ч_а — частка амортизаційних відрахувань на реновацію обладнання; ЛВ — ліквідаційна вартість обладнання робочого місця, тис. грн; Т — тривалість амортизаційного терміну, роки; Ф_ч — серед­ньодобовий ефективний фонд часу роботи обладнання; П_год — продуктивність робочого місця у розрахунку на одну годину, виробів; Ч_р — частка прибутку, яка спрямовується на розвиток підприємства.

4. Коефіцієнт віддачі повної заробітної плати (К_взп):

К_взп = ЧВ / (Ф_зп + Ф_мс) (11.4)

де ЧВ— чистий виторг від реалізації, тис. грн; Ф_зп — фонд заробіт­ної плати промислово-виробничого персоналу, тис. грн; Ф_мс — фонд матеріального стимулювання персоналу підприємства, тис. грн.

5. Коефіцієнт творчої активності працівників (К_та):

К_та = П(Ек) / В_а (11.5)

де П(Ек) — чистий прибуток (економія витрат), отриманий від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій про­тягом аналізованого періоду, тис. грн; В_а — витрати, пов'язані з розробленням, апробацією та впровадженням винаходів і раціо­налізаторських пропозицій протягом аналізованого періоду, тис. грн.

Однак методика В. Н. Авдєєнка та В. А. Котлова не виокрем­лює показник розміру трудового потенціалу, а всі вищенаведені коефіцієнти слугують проміжними розрахунками для оцінки ве­личини виробничого потенціалу підприємства. До того ж даний підхід не бере до уваги відмінності у сутності трудових зусиль промислово-виробничого (технологічного) персоналу та праців­ників апарату управління.

На додачу до викладених вище показників, можна рекоменду­вати формулу повних витрат праці, для розроблення якої послу­гували методичні підходи до визначення ефективності викорис­тання ресурсів, запропоновану В. Я. Хріпачем:

(11.6)

де К_п — коефіцієнт повних витрат праці; Р — результат вироб­ництва, визначений за чистою продукцією у зіставних цінах, тис. грн; Еф — сума використаних для виробництва та реалізації економічних ресурсів (повна собівартість виробничої програми), тис. грн; ЧП — використана у виробництві жива праця (чисель­ність промислово-виробничого персоналу), осіб; Ф_осн — серед­ньорічна вартість задіяних основних фондів, тис. грн; Ф_обор — се­редньорічна вартість використаних у виробництві оборотних коштів, тис. грн.

Порівняно з попередньою методикою оцінка потенціалу на основі одиниці живої праці дає змогу краще врахувати ефекти­вність використання трудового потенціалу підприємства. Розра­хунки трудового потенціалу згідно з даною методикою прово­дяться за такими етапами:

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника через встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

(11.7)

де А — оцінка одиниці живої праці працівника; П_п — продуктив­ність праці співробітника у звітному році, тис. грн; ΔФ_В — зрос­тання фондоозброєності праці у розрахунку на одного працівника порівняно з базовим роком, %; ΔП_П — зростання продуктивності праці працівника порівняно з базовим роком.

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

ТП_тех. = А * ЧП * Еф, (11.8)

де ЧП — середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб; Еф — коефіцієнт реалізації трудового потенціа­лу технологічного персоналу підприємства.

3.Управлінський потенціал у вартісному виразі виявляється на основі частки витрат на адміністративно-управлінський апарат у загальній структурі витрат підприємства.

4.Загальний трудовий потенціал підприємства визначається додаванням вартості трудового потенціалу технологічного персоналу і вартості управлінського потенціалу.